Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Поезія
Багряний травень
Коли нас хтось спитає, якої барви травень,
Ми скажемо – зелений, бо вкрилася земля
Густими килимами, і в вирі різнотрав’я,
Неначе в хвилях моря, купаються поля.Ми можемо сказати, що він – рожево-білий,
Бо в цвіт такий прекрасний вдягнулися сади.
І пахощі весняні вітрець на повну силу
Розносить над землею, мов крапельки води.Та в рік, коли минуло уже літ чотирнадцять
Новітнього століття, і між зелених трав
Землею України, мов змії, потяглася
Смертельная тривога , багряним травень став.
Весна, не така, як завжди
Вірш, який був написаний ще в березні – коли на Україні лише починалися воєнні події. Вірш про ту весну, на яку ми ніколи не сподівалися, про весну, яка принесла Україні набагато більше горя, ніж радості ...
ВЕСНА, НЕ ТАКА, ЯК ЗАВЖДИ
Прийшла весна, та не така, як бачить звикли,
Після такої ж незвичайної зими.
Все йде своєю чергою, не опізнившись,
Та все ж не зовсім так, як сподівались ми.Як кожен рік, так і тепер зазеленіли
Вкраїнські землі барвами весни.
Та барви ці не тільки луки вкрили,
Але й нагнали темних сутінків війни.
Поезія Оксани Максимів
Біла голубка
Жила собі пташка - голубонька біла,
Що прагнула волі і сонця тепла.
Хотіла в польоті розправити крила,
Та чорна дозволить цього не могла.Бездушна й жорстока, та чорная птиця
Пускать не хотіла у вільний політ,
Ловила голубку за білії крильця –
Неволить хотіла багато вже літ.Та біла голубка весь час опиралась
І вільно хотіла в майбутнє летіть.
А чорна та птаха все не відступала,
Хотіла минуле з давен повернуть.
Сльоза щастя
Так бувало не раз
і так буде, я знаю напевне:
Ти від щастя засвітишся,
потім сльоза забринить...
Моя сонячна Жінко,
Царівно моя, Королево,
Наче вічність надійна,
бентежна, як трепетна мить.Приспів:
Не соромся сльози,
не соромся, кохана, любові,
Та сльоза – як пароль,
мов роса, що із серця сплива,
Рятувальне неначе у морі
життєвому коло,
Символічна перлина душі
і ознака жива.
Полонений кохання
Це не видумка, казка, не сон,
Кажу щиро тобі спозарання,
Що я знову здаюся в полон,
В той полон, що зоветься коханням.Приспів:
Чи сніги залягли, а чи літо зелене,
Одягаються в лист чи жовтіють дерева, –
Я співаю про тебе, моя королево,
Полонений кохання, я твій полонений.
Поезія Віталії Савченко
Народжений в громах
Народжений в громах і блискавицях,
В стрімких потоках літнього дощу,
Вогонь поповз по висохлих гіллицях
Старого дуба, що стояв віки.
Дощ не вщухав, не вщухла і пожежа,
Могутній дуб з натуги стугонів.
Гілки тріщали, як здобута вежа,
Що ворог захопив та не скорив.
Той дуб зчорнів, як одинокий велет,
Як гордий лев, самотній і сумний.
Він згадував своїх листочків шелест.
І вірити в кінець все ж не хотів.
Сон
Поезія Богдана Мельничука
Мідяки не потрібні
Вчимось не зважати
ніколи на гроші,
Як є – дуже добре,
нема – обійдемось і так.
Бракне на таксі –
понесем свою ношу:
Моя галичанка,
а з нею і я, волиняк.
Всі МИ - УКРАЇНА!
Калинова ДОЛЯ "Жінки–УКРАЇНКИ" –
Міцно ухватитись за землю свою,
Мати її силу, тягнутись до неба
І любити щиро в святі і бою.Калинове СЕРЦЕ "Жінки–УКРАЇНКИ"
Берегинь до себе в кетяги зібрати,
Щоби Україні було краще жити,
Щоби про майбутнє усім разом дбати.Калинові РОСИ "Жінки–УКРАЇНКИ"
Зібрані душею, сльозою омиті,
В них оте джерельне, мудре наше слово,
Волошкове, ніжне в сонячному житі.
Ода Володимиру
35 років тому Україна втратила свого геніального Сина – композитора, поета, художника, Героя України, лауреата Шевченківської премії Володимира Івасюка. 22 травня 1979 року його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, і такого похорону світ не бачив з часів поховання Івана Франка. А причини загибелі митця до цього часу невідомі і слідство, відновлене у 2009 році, не завершене. Світлій пам’яті Володі присвячую свій вірш і кладу замість квітів на його могилу. Хай святиться його ім’я!
ОДА ВОЛОДИМИРУ
Ввійшов у життя ти, не знаючи броду,
Не відав, як швидко скінчиться твій шлях,
Та нам залишились намиста мелодій
Й пронизливе світло в блакитних очах.
Птахи кохання
А чи день, а чи ніч –
наші руки назустріч,
Наче птиці летять,
і цей лет не спинить...
Одне одного ми вже тепер
не відпустим, –
Так нам серце велить,
так нам розум велить.Приспів:
Обніму я тебе,
Приголуб ти мене,
І нехай так зупиниться час...
Долею люблені,
Щастям пошлюблені –
Все це, кохана, про нас.
Дружинонька
Ти і дівчинка, і зіронька, і сонечко, –
Так шепочу тобі, рідна, я щовечора,
Ощасливила мою ти долю-доленьку,
І тепер коханням ми удвох заклечані.Приспів:
Розкошуємо у ласці, як у морі,
Одне одного не раним навіть словом,
День при дні цвіте наш сад, наш сад любові,
Навіть сни нам сняться спільні – кольорові.
Кохання
Літа – у вирій з журавлями,
Вкриває скроні сивина,
Та завжди птахом поміж нами
Любов бентежна, як весна.
Немов молитву спозарання,
Шепочу вкотре ці слова:
«Ваша Пресвітлосте, Дамо,
Сонячна жінко моя...»Вони між нами вже роками,
Весела днина чи сумна,
І не страшні їм розставання,
Бо гріє їх любов свята.
Немов молитву про кохання,
Шепочу вкотре ці слова:
«Ваша Пресвітлосте, Дамо,
Сонячна Жінко моя...»
