Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Поезія
«Ти наснився мені дорослим…»
(Пам’яті синочка Степана,
котрому сьогодні 24.03.
повинно було б виповнитися 17 років)
Ти наснився мені дорослим,
Мій синочку блакитноокий,
Ніби й далі живу тобою,
Хоч ти в Бога 17 років.Не гойдала твою колиску –
Колихали тебе Ангели.
Колисанок я не складала,
Бо не виникла ця потреба.Брат твій виріс,чомусь, без тебе –
Не судилось вам бути разом
Та в житті він мені підтримка
Ніби це два сини відразу.Вишиванку твою, напевно,
Ткали хмари в високім небі
Синьо-жовті вплітали нитки
Біль й журба, що в моєму серці..
Сини небес…
Йому було сімнадцять літ.
Моєму було б стільки ж…
Смерть сина, мабуть, це мій гріх,
А цей помер за інших…Не плач, матусю, не журись
Сини ж бо наші в Бога –
Чомусь не милим був їм світ,
Й не довгою дорога…Ми марим, мрієм про синів,
Про долю їх й майбутнє,
Але видніше Небесам
Були чому присутні…Один потрібен немовлям
Для Господа оселі,
Інший пройшов своїм життям,
Не довгим та веселим…Для мами сина хоронить,
Якого б не був віку –
Це те, що часточку себе
Відрізати від світу…
Нові вірші Любови Cердунич
ОДВІЧНИЙ ВОРОГ
Я не плекала мрій своїх рожевих,
Бо скільки вовка не годуй, та скоро
Покаже він своє нутро скажене.
Як виявилось, «брат» – одвічний ворог!
А хто вважав за брата – в більшій тузі,
Обмануті нахабно – в більшім горі!
Вже жодних ми не маємо ілюзій:
Так званий «старший брат» – наш вічний ворог!Нас на розп’яття, в тюрми – щоб змаліли!..
Морив безхліб’ям нас і Соловками…
Хто це забув, ті нині теж прозріли:
Ти нам – не брат! Ти – наш одвічний Каїн!
Хай в кожного ілюзія розтане!
Нехай прозріння сумніви поборить!
Усі народи стали нам братами.
І тільки «старший брат» – агресор, ворог!
Журавлі (пісня)
Знов радісно курличуть журавлі,
Забули про смертельну втому.
Несуть кохання на своїм крилі-
ТО журавлі вертаються додому.А журавлі додому не спішіть,
Бо ще снігами занесло дороги.
А ми усе,усе перенесем лиш
Би прийти на ріднії пороги.Лиш би прийти до рідного гнізда
Кохану я крильми зігрію,а де
Кохання там завжди весна
Ми маємо на те палку надію.Морози пройдуть і розтане сніг
І все довкола цвітом зацвіте
Хоч журавлята стануть на крило
КОхання ж буде вічно молоде!То нехай у ваших душах буде завжди весна!
КОХАЙТЕ-І БУДЬТЕ КОХАНИМИ !
Поезія Олесі Чайки
***
Наче равлик, ховаюсь я від людей,
А хто мене сховає від думок моїх?...
ВСТАВАЙМО, БРАТТЯ!
У променях ранкової зорі
Свої складали думи кобзарі.
Слова їм вітер шепотів, а місяць
Мелодію сріблясту тихо грав.
В піснях сумних і невеселих,
Ховався біль за Україну.
Печалі спивши повний келих,
Вона повстане із руїни!
Вона повстане і воскресне,
Преобразиться дух її,
Горить вогонь в козацькім серці,
Співають СЛОВО кобзарі.
Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка
Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка : поема / Любов Гонтарук. — Київ, 2014, «Золоті ворота». — 96 с., 8 арк. портр.
Довгий час побутувала думка, що Тарас Шевченко і кохання — речі несумісні. Молодий столичний художник і поет, бажаний гість на балах і в аристократичних салонах, любитель театральних вистав і музики — Тарас Шевченко кохав і був коханим! 22 роки кріпацтва і 10 років солдатчини скалічили його особисте життя. Він попадав в химерний любовний трикутник, над ним тяжів меч нерозділеної любові, він кохав без взаємності і дозволяв себе кохати, впадав у розпач і все життя мріяв про сімейний достаток, власну хату і вишневий садок.
У своїй новій книжці «Я їх любив. Кохані жінки Тараса Шевченка» Любов Гонтарук показала, що Т. Г. Шевченко — не лише геній, Великий Українець, а й проста, земна людина.
Завантажити книгу в форматі PDF
Поезія Анастасії Черняк-Котлінської
Я зайва
Я зайва там, де збір протесту,
Чарує на метлі Яги.
Від Києва і аж до Бреста,
Наметує пусті круги.
Я зайва, в подумках про вбивство,
Кривої гідності без прав.
Згубити в смітнику дитинство,
Яке Ісус святим назвав.Я зайва, в батьківській домівці,
Топтати вік фундамент діб.
Де кожен вислів, як на плівці,
Вирощує зерно на хліб.Я зайва, де кохають злісно
І в тій неправді плодять плід.
Якому між батьками тісно,
Бо в почуттях сімейних літ.Я зайва за пустим столом,
Який руйнується харчами.
Де п’ють живу зубами кров,
Зажерливі піаром дами.
Відео віршів Анастасії Черняк-Котлінської
УКРАЇНА, Матір рідна! Вірш присвячується пам'яті "Небесної Сотні", українській революції 2014 року. Автор: Анастасія Черняк (Котлінська). Одяг: Анастасія Черняк. Камера: Олег Чумовий.
«Ну що ти, «матушка Росія»…»
Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ переділити.Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, –
У війнах всіх йшли визволяти.Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
Поезія Таїсії Цибульської
Вiдьма
У хаті тихо.
Аромати трав
Хвилюють тіло.
Кіт дріма на лавці.
А їй не спиться,
Мов голодній мавці.
А їй би випити
Росою з молоком,
Холодну ніч!
До денця, до краплини!
Померти в насолоді!
І з гріхом
Родитися,
Мов світ - із насінини!
Відьмацька ніч.
Розхристана душа
Зривається до місяця в обійми,
Завжди по лезу
Гострого ножа,
Завжди по краю проляга межа
Її любові...
Відьма спокуша.
Сутiнки в режимi онлайн
Зимова рахівничка
Віршомультик для дітей Таїсії Цибульської.
В роботі використана музика Наталії Антоник, мінусовка «День і ніч» зі збірки «Музична карусель».
