Поезія

Поезія Тетяни Череп-Пероганич

Щасливі

Літо холодне теплом нас огорне,
Буде нам добре в обіймах міцних.
Кажуть, любити сьогодні не модно,
А на волосся цілунок твій ліг.

Білих ромашок яскраві букети
Заплетемо у вінок поміж мрій.
Хай про нас пишуть сучасні поети,
Що ми щасливі в любові своїй.

Літо холодне теплом нас огорне,
Травами схилиться радість до ніг.
Кажуть про те, що любити не модно
Ті, хто любові в серцях не зберіг.

 

Поезія Світлани Іщенко

Доки спить свічадо золоте...

*   *   *

Коли я Персефоною
схилялася над рікою
і купала вербове волосся
у зеленій квітучій воді Південного Бога?
Коли я Флорою
розсіювалася по пшеничному полю
і з'являлася маками та волошками
між порепаних грудок
врожайного чорнозему?
Коли я грала у схованки
з Паном та Бахусом,
п'яніла від тягучого вина?

Поезія Ярини Мавки

Світ, що танцює

чарівна зима
весною що спізнилась
легкі блискітки
у легкому світлі
легка любов у мені
та в усьому

Світ мерехтить і танцює
У мінливому світлі
Любиш руку
Що веде в танці
Любиш світ у танці

Я – світ, що танцює                   

Поезія Марії Кудрявцевої

Музи-вампіри

Ненажерливі музи-вампіри
Шаленіють від одинаків,
Їм натхненні рядки підкидають
Із кишень щирослівних своїх.
Римозичливі музи-вампіри
Не шукають влаврований люд,
Їм би вкинути вірш на бодунні
У ранковеє тремоло рук.
Кровожадібні музи-вампіри
Перескиглять найжалісний сум,
Аби висмоктать з серця пухлини
Хворобливих, знемучених дум.
Може, хитрії музи-вампіри -
Сміттєзбірники чорних думок?
Зсушать-зкрушать до дірок у мозку,

Поезія Оксани Радушинської

З майбутньої збірки «Сім років зими»

***

Дозрівають хліба… Все, як вкотре, повторення має.
На весіллях дощів сонце п’ють посивілі сторіччя
Час – безвусий хлопчак – менестрелем кохання співає
На вкраїнській землі пшеницям із жіночим обличчям.

Я на відстань руки відпускаю у вічність цей серпень.
Я йому вже ніхто. Він для мене – ще згадка найближча.
Трохи чудно словам. Трохи чадно думкам. Подих стерпне…
Й крізь долоні ростуть пшениці із жіночим обличчям…

 

***

Об'єднати вміст