Тематичне мотто цього числа:національна свідомість українців мовоцентрична.

Зараз навколо законопроекту про державну мову наговорено багато різного: розумного і не дуже,трагедійного і драматичного, надмірно надривного і категорично дурного. Видається, що люди справді не бачать або навмисно не помічають дійсного стану речей, який такого закону невідкладно вимагає.
Все й одразу обгрунтувати не зможемо,але цим постійно займаємося. Давно і послідовно, наш девіз -"Без мови немає нації".

Цьогоріч Міська влада в місті Кивська міськдержадміністрація впроваджує програму «бюджету участі», яка надає можливість жителям міста пропонувати проекти, які будуть реалізовані адміністрацією наступного року. Загальний обсяг видатків на плановий рік, що планується спрямувати на реалізацію проектів становить 50 000 000 грн. Щоб проект був прийнятий до розгляду, за нього до 29 січня має проголосувати не менше 20 киян.

Один із пректів, за які триває голосування є «Biblioteka Hub» - вільний простір діяльності активних людей, епіцентр соціокультурних подій в мікрорайоні «Відрадний» Солом'янського району Києва.

Підтримайте проект — віддайте свій голос!

У списку 1000 найпопулярніших за 2016 рік в українській Вікіпедії статей — 179 стаття про людей, серед них 31 стаття про жінок.

З огляду на те, що близько 90% відвідувань української Вікіпедії здійснюється з території України — можна сміливо говорити, що саме ці жінки викликали в українців найбільшу зацікавленість. 

Номер, Стаття, Число переглядів, % з мобільних пристроїв

Повна електронна версія щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», №4 (76), жовтень-грудень 2016.

ЗМІСТ

ПОЕЗІЯ І ПРОЗА

• Микола Ткач. Обіч шляху лежу. Поезія.
• Тетяна Сидоренко. Неарештована спідниця. Новела.
• Василь Герасим’юк. Поезія.
• Олена Конечна. Пальці. Оповідання.
• Володимир Пилипець. Яблука з осіннього саду. Поезія.
• Віталій Леус. Прокляття (уривок з повісті).
• Тамара Марченко. Ця мить не вернеться назад. Поезія.
• Михась Ткач. Я заберу твоє життя. Оповідання.
• Тетяна Череп-Пероганич. З книги «Берег любові». Поезія.
• Петро Нестеренко. Фіалки для батька. Оповідання.
• Олена Мамчич. Молитва до сонця. Поезія.
• Анастасія Юник. Зелена пожежа. Оповідання.
• Володимир Фриз. Поезія.
• Леонід Луцюк. Гість. Довідка. Новели.

У День Соборності України Громадський комітет премії ім. Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» назвав її лауреатів 2017 року.

Ними стали:

- у номінації «Політик» – Юрій Шухевич, Герой України, народний депутат України;

- у номінації «За літературну творчість» – Василь Слапчук, відомий український поет,

прозаїк та критик; 

19-21 січня у рамках проекту «У фокусі Україна. В кадрі — Буковина» у столичному Будинку кіно відбувся показ кінострічок, а саме:

• добірка документальних матеріалів з Центрального державного архіву кінофотодокументів імені Г.С. Пшеничного, 
• документальний фільм «Буковина ‑ земля українська» (О. Довженко, 1940 рік),
• документальний фільм «Красна Маланка», (режисер Д. Сухолиткий-Собчук, 2013 рік),
• художній фільм «Юденкрайз, або вічне колесо» (автори сценарію: С. Цалик, В. Домбровський, режисер В. Домбровський, оператор О. Мазепа, у ролях: Б. Ступка, С. Круть, Т. Яценко, К. Степанков, П. Бенюк та інші).
• прем’єрний показ художнього фільму «Гніздо горлиці» (автор сценарію та режисер Т. Ткаченко, оператор О. Земляний, у ролях: В. Лінецький, Р. Зюбіна, М. Чіпріані, Л. Бернарді, М. Боклан, Н. Васько).

Ольга Рєпіна,
м. Дніпро

Рецензія на книгу Наталки Бабіної «РИБГОРОД»

Бабіна Наталка. Рибгород [Текст]: роман / Наталка Бабіна; пер. з білорус Божени Антоняк. – Львів: Урбіно, 2013. – 272 с.

«Тепер я знаю, як буває…»

(Наталка Бабіна)

Чи є завузькими рамки сучасної прози, особливо, якщо ми говоримо про «жіночий роман»? Зізнаюся, це непросте і навіть, я б сказала, провокаційне питання прийшло мені в голову після того, як я неодноразово занурилась у тему: обговорювала поняття «жіночої літератури» з однією відомою дитячою письменницею й здригнулась від образи, коли іншу знайому, – мою улюблену одеську письменницю, назвали авторкою з суто жіночою прозою.

Відомих в Україні та світі письменників, перекладачів і журналістів із Чернігова Тетяну й Сергія Дзюбу днями прийняли до Міжнародної спілки письменників імені П. Богдано, яку очолює всесвітньо відомий письменник та перекладач, академік Європейської Академії наук, мистецтв і літератури (Париж) Єтон Келменді (Бельгія). Ось як прокоментував цю подію Сергій Дзюба:

– Єтон Келменді – талановитий та цікавий поет. Він член Міжнародної літературно-мистецької Академії України, що об’єднує знаних письменників, перекладачів, науковців, журналістів, громадських діячів із 52 країн. Лауреат нашої премії імені Миколи Гоголя «Тріумф». Я цю Академію, як ви знаєте, очолюю. Ми досить активно співробітничаємо з Єтоном. Він – албанський і франкомовний поет. Народився в м. Печ (нині – Косово). Закінчив факультет масових комунікацій Пріштінського університету, а післядипломну освіту він отримав у Бельгії, в Брюссельському вільному університеті. Зараз поет живе в Бельгії, де здобув популярність та визнання.

* * *

В сусідній кімнаті гуде телевізор,
Новини невтішні — усі про війну.
Душа скам’яніла, душа — мов залізо,
Яке незабаром у горно жбурнуть.

Терор, махінації, знову збідніння —
Стривожено слухаєм дикторів ми.
І просимо Бога, що дасть нам спасіння,
Відвести від нас чорні руки пітьми.

Хоча б трохи світла, але, безперечно,
Дещиця проміння — всередині нас.
А промінь, за визначенням, безкінечний,
Аби в початковій він точці не згас.

* * *

Мов по накатаній дорозі
Курсує кожний Новий рік.
І я плетусь в цьому обозі,
Свій ототожнюючи вік.

Побачили світ дуже ошатні книжки Олексія Максимовича Дмитренка, Шевченківського лауреата, життя і творчість якого тісно пов’язані з рідною Чернігівщиною. У молоді літа майбутній видатний український письменник мешкав і працював на Придесенні – був робітником та бригадиром бригади штампувальників Прилуцької взуттєвої фабрики № 19, за успішну роботу був занесений на обласну Дошку Пошани. А здобувши визнання, цей привітний і чуйний добродій багато разів приїздив на Чернігівщину, любив спілкуватися зі своїми читачами.

Пам’ятаю його зворушливий творчий вечір у музеї М. Коцюбинського, гарно організований онуком класика – тодішнім директором музею Юлієм Романовичем Коцюбинським. Тоді йшла мова про дуже сміливу та правдиву художньо-документальну повість Олексія Дмитренка «Аист» (у доповненому перекладі – «Аист: Сильніший від смерті») про мужнього офіцера та поета Олександра Стовбу, який героїчно загинув в Афганістані. Ця книжка важко йшла до читача, долаючи мури-заборони підступної радянської цензури, але, тільки-но вийшовши з друку, отримала, справді, гучний резонанс, і саме за цю неординарну повість Олексій Максимович відзначений Шевченківською премією.