Сьогодні, 28 вересня 2015 о 19.00 в Radisson Blu Hotel, Kyiv відбудеться наступний захід у рамках масштабного проекту знань «Інтелектуальні дискусії».

Тема 6: «Крадіжки ідей».

Онлайн-трансляція заходу: http://schastya.info/…, Подія у Фейсбук: https://www.facebook.com/…

Експерти:

Нечасто у YouTube натрапляєш на українські пісні, які мають понад мільйон переглядів. Ось одна із них: «Сніги, сніги». Слова і музика Олександра Смика, виконує Віталій Кононов. На кінець вересня 2015 — понад 1 137 000 переглядів-прослуховувань:

А ось ще дві версії цієї пісні:

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу в 4-х томах.

Том 1. – Канада, Торонто: Новий Світ, 2015. – 255 с.

Одразу зауважу, що письменник Сергій Дзюба не раз наголошував –Книга Гіннесса його зовсім не цікавить. Він – просто «чудова людина, яких мало. Людина, яка любить свою працю, любить слово, любить Україну». Це я цитую чудового письменника і літературознавця Дмитра Дроздовського. Бо цілком згодний із паном Дмитром щодо особистості Сергія Дзюби. Так і є!

26 вересня в рамках дитячої програми «ГОГОЛЬФЕСТ'15» столичну дітвору розважали казками письменниці Любов Долик зі Львова та Віталія Савченко з Івано-Франківська.

Якщо Віталія Савченко давно пише казки, то її колега по перу перед дівчатками та хлопчиками з творами написаними саме для них виступила вперше. Обидві презентації того дня пройшли зі словами вдячності авторам за чудові хвилини спілкуванння від діточок та їх мам і тат.

Щира і світла Віталія Савченко щедро обдаровувала всіх учасників зхаходу своїми книжечками, дітки з радістю отримували з рук справжньої тьоті-письменниці ще й просили автографа.

Рецензія Володимира Сапона на книгу:

Оксана Гарачковська. ХХ століття в українській поезії крізь призму сміху. — Київ: Альфа-М, 2015, — 560 с.

Ця монографія привернула до себе увагу передовсім неординарністю висвітлення проблеми. А ще тим, що вперше в нашій науковій літературі системно осмислено жанрові-стильові модифікації сатири і гумору на численних прикладах творчості наших поетів-сміхотворців, зокрема Олександра Олеся, Остапа Вишні, Володимира Сосюри, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Павла Глазового. Серед них є імена й земляків-чернігівців: Миколи Вороного, Володимира Самійленка, Василя Еллана-Блакитного, Ігоря Качуровського, Миколи Холодного.

Маргарита Крук. Рецензія на книгу:

Наталія Дев'ятко. Злато Сонця, синь Води. – Луцьк: Твердиня, 2014. – 140 с.

Складно сказати, на що подібна ця книга. Мені важко знайти відповідник не лише в українській, але й у світовій літературі. Таке враження, що цей твір написаний суцільними метафорами.

Якби мене запитали: про що ця книга, складності б не виникло – ця книга про Україну. Живу особу, яка може набувати людської подоби, втілюватися в людях, їхніх думках і переконаннях, бути стихією.

Так само персоналізовані Ніч, Смерть, мають своє втілення загублена пам’ять, страх, сірість і зневіра. Живі явища природи, сонце, зірки, вітер, вода... Весь світ живий, він говорить, його потрібно навчитися слухати і розуміти. Це можуть давні волхви, мольфари, характерники, а ще – хранителі загубленої пам’яті, на яких перетворюються гідні сини й доньки свого народу після смерті.

У Чернігові відзначили 151-у річницю з дня народження геніального українського письменника.

«Михайло Михайлович Коцюбинський – великий Майстер слова, що у вогненнім горні свого творчого духу переливав його у кришталі й створював образи потужної сили – навіть у трагічній буденності людського життя. Він був надзвичайно вимогливим до себе – ставився до праці письменника, як до високого громадського подвигу в ім’я народу. Може, саме через це так хвилюють нас його незабутні, магічні образи – не тільки люди, але й птахи і гори, земля та небо, хвилі морські й дивовижне сонце. Може, саме тому він постає перед нами, як наш сучасник, живий, близький і зрозумілий», – так проникливо сказав про нашого земляка, класика української літератури актор Чернігівського Молодіжного театру, заслужений артист України, лауреат премії імені М. Коцюбинського Володимир Банюк.

Без перебільшення грандіозне патріотичне свято відбулося в Ічні. Таке я бачив лише в сонячній Болгарії, у Варні, де день святих Кирила і Мефодія тепло відзначала вся громада, незалежно від віку, професій та політичних уподобань. Мальовничі вулиці, площі і сквери приморського болгарського міста враз заполонили тисячі людей в болгарських національних костюмах, крокували військові та цивільні, зокрема й шкільні оркестри. Все було дуже красиво, шляхетно й незабутньо!

Програма АРТ-ВРОЖАЙ триватиме з 11:00 до 21:00 у Сквері Небесної сотні. Це локація останнього дня фестивалю обрана не випадково: Сквер — один з найвідоміших міських проектів, саме у Сквері створено перший громадський город в центрі міста, саме у Сквері зіркою стріт-арту Алешандре Фарту ака Vhils створено монументальний барельєф Сергія Нігояна. 

Робота в рамках заключного дня Другого Київського урбан фесту буде вестися по двох темах:

• громадські городи в сучасному місті
• мистецтво в громадських просторах

Саме ці дві теми є надзвичайно актуальними саме зараз, коли європейська мода на міські городи дійшла до України, і коли місто Київ активно заповнюється муралами.

Увага! Увага! Увага! Розпочато ІІ Всеукраїнський літературний конкурс ім. Леся Мартовича, приурочений 100-річчя пам’яті Леся Мартовича.

Організатори: Жовківська благодійна організація творчих та активних жовківчан "Розточани", Відділ культури і туризму Жовківської РДА, Районнна бібліотечна система Львівська організація Національної спілки письменників України, Українська асоціація письменників Західного регіону