Жінка-УКРАЇНКА

Без перебільшення грандіозне патріотичне свято відбулося в Ічні. Таке я бачив лише в сонячній Болгарії, у Варні, де день святих Кирила і Мефодія тепло відзначала вся громада, незалежно від віку, професій та політичних уподобань. Мальовничі вулиці, площі і сквери приморського болгарського міста враз заполонили тисячі людей в болгарських національних костюмах, крокували військові та цивільні, зокрема й шкільні оркестри. Все було дуже красиво, шляхетно й незабутньо!

Так само чудово відзначили день рідного міста ічнянці. На святковий парад із нагоди 72-ї річниці визволення Ічнянщини від нацистської окупації вийшло все місто. Більше того, приїхали мешканці з багатьох сіл, шановні гості з Києва, Чернігова, сусідніх районів. Люди прийшли цілими родинами – дідусі та бабусі, їхні діти та онуки! Більшість жителів одягнули вишиванки. Майоріли українські прапори. Гордо крокували святкові колони – військові, котрі героїчно захищали Україну від віроломних російських загарбників (їм влаштували справжні овації, і сльози наверталися на очі, коли маленькі діти зворушливо дарували квіти мужнім бійцям), чуйно вшановували сивочолих ветеранів, ішли воїни-афганці, всі школи і підприємства міста (!), хлібороби, медики, митці, працівники комунальних служб… А в цей час ведучі свята від душі розповідали про досягнення трудових колективів, школярів, земляків-спортсменів, науковців, відомих літераторів, краєзнавців.

Влаштували навіть авіаційне шоу з елементами вищого пілотажу, що особливо сподобалося дітям і молоді. Вражало все: виставка творів народних умільців, урочиста хода, автопробіг (!), мітинг-реквієм, покладання квітів до пам’ятника загиблим воїнам-визволителям, дитячі атракціони, талановитий концерт, молодіжна дискотека…

Цього ж дня у залі школи мистецтв зібралися шанувальники творчості видатного земляка, письменника, Героя України, Шевченківського лауреата Юрія Мушкетика. Також на це книжкове свято, організоване Ічнянським об’єднанням літераторів «Криниця», завітали директор Інституту літератури Національної Академії Наук України, академік Микола Жулинський, відомий поет Станіслав Шевченко, громадські діячі та меценати.

Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, наш колега – журналіст, письменник Сергій Дзюба – урочисто вручив міжнародні нагороди. Дипломи та медалі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» тут отримали Юрій Мушкетик (за  визначний внесок в українську літературу), письменник, кінорежисер, голова об’єднання літераторів «Криниця» Станіслав Маринчик та знаний меценат із Парафіївки Олександр Сенчик, а престижну Міжнародну літературну премію імені Миколи Гоголя «Тріумф» одержали краєзнавець Марія Вощевська – за чудову книжку-дослідження «Мій край. Люди і долі» та заступник голови «Чернігівського земляцтва в місті Києві», керівник Ічнянського відділення Микола Вощевський – за визначну громадську і благодійну діяльність. Також посвідчення членів Міжнародної літературно-мистецької Академії України отримали письменник Юрій Мушкетик і громадські діячі та меценати Віктор Кияновський та Олександр Сенчик.

Лауреатів привітала дев’ятирічна поетеса Діана Швидченко, яка щойно стала переможцем міжнародного літературного конкурсу всеукраїнського журналу «Бористен». А дідусь обдарованої дівчинки – композитор Микола Кузьменко – та поетеса, донька легендарного народного майстра Антона Штепи – Ольга Штепа створили пісню «Єднання» – до 10-ліття об’єднання літераторів «Криниця», яку виконали всі учасники незабутнього книжкового свята.

Взагалі, великих зусиль для такого масштабного відзначення дня Ічні доклали очільник районної державної адміністрації Григорій Герасименко, голова районної ради Олександр Сліпець, народний депутат України Валерій Давиденко, депутат обласної ради, меценат, голова правління Ічнянського заводу сухого молока та масла Віктор Кияновський.  

Скориставшись нагодою, я поспілкувався з прекрасними людьми.

Видатний письменник, Герой України Юрій Мушкетик:

 – Вітаємо Вас на рідній землі, Юрію Михайловичу!

– Дякую. Завжди зі щирою радістю їду до земляків. Ічня – благодатний край, і це свято – справді, чудове! Дуже важливо, що в ці нелегкі часи люди не втрачають віри і, попри все, налаштовані патріотично. Сподіваються, що нарешті постане незалежна Українська держава. Бо, хоч наші можновладці кепкували з Брежнєва та Горбачова, однак самі не засвітилися мудрістю…

– Як відомо, побачили світ Ваші нові книги.

– Я в своєму віці не байдикую – труджуся. Торік у мене вийшла книжка «Час звіра», це – сучасна повість. Також я виконав синівський обов’язок –написав великий за обсягом роман про свою матір «Така її доля». Неня моя була головою найбільшого на Чернігівщині колгоспу – безпартійна донька куркуля (її тато, мій дідусь, закінчив життя в Сибіру). А зараз у першому – другому номері журналу «Кур’єр Кривбасу» вийшла моя повість «Іду на ви». Це – Київська Русь, князі Аскольд і Дір... Публікую актуальні статті, надіслав щойно матеріали в збірник для бійців АТО.

– Юрію Михайловичу, як Ви ставитеся до заяв кремлівських ідеологів, що Росія буцімто постала з Київської Русі?

– Ні, нащадки русичів – українці! Угро-фінські племена, де виникла Московія, насправді, не були Руссю. Цілком доведено: руси – це ми, українці, а росіяни – чудь, меря… У «Повісті временних літ» Нестора-Літописця про все це написано. А зараз Кремль вигадує якісь облудні небилиці, що росіяни, мовляв, хрестили Русь! Але відомо, що Київська Русь хрестилася задовго до появи Москви. І мова Русі – давньоукраїнська. Це визнав навіть російський історик Карамзін. Тобто Московія лицемірно вкрала всю нашу історію, яку фальсифікували, зокрема, й за наказами імператриць Катерини I та Катерини II, професійних повій.

Наприклад, у Росії досі прославляють Куликівську битву, де хоробрі російські воїни начебто перемогли монголо-татарську орду. Про це написано величезні фоліанти, знято фільми… Так от, насправді, ніякої Куликівської битви не існувало. А була битва між військами хана Золотої орди Тохтамиша та його суперника – Тимура Тамерлана. У війську Тохтамиша були дружини московська й суздальська, які були вщент розбиті, і втікав Тохтамиш разом зі своїми московськими васалами… Це – реальний історичний факт, на відміну від лукавих імперських вигадок.

Олександра Невського в Росії називають героєм, святим тощо. А він був у Золотій орді й плазував перед монголо-татарськими загарбниками, став їхнім васалом і виконував усі жорстокі накази. На відміну від чернігівського князя Михайла Всеволодовича та його боярина Федора, які були страчені за наказом хана Батия за відмову виконувати язичницькі обряди. Це – правда!

Виступає Путін і говорить: «Крим – наш, бо там хрестився Володимир Великий». Але яке це має відношення до Москви, що з’явилася аж через 200 років після хрещення давньоукраїнського князя Володимира?!

Громадський діяч і меценат із Парафіївки Олександр Сенчик:

– Мені дуже приємно бути присутнім тут, серед титанів української літератури – Юрія Мушкетика та академіка Миколи Жулинського, земляків-поетів – Станіслава Шевченка й Сергія Дзюби, справжнього подвижника, письменника, кінорежисера і невтомного краєзнавця Станіслава Маринчика. Такі незабутні зустрічі надихають, об’єднують патріотів України. Це – щастя, робити добро людям. Тож я все життя трудився, працюю і працюватиму для земляків-українців. Ми будуємо сьогодні в Парафіївці храм, і на зустріч до мене не раз просилися представники Московського патріархату… Звісно, це потім вирішуватиме наша громада, однак я переконаний, що у нас буде храм Української православної церкви Київського патріархату.

Заступник голови «Чернігівського земляцтва в місті Києві», керівник Ічнянського відділення Микола Вощевський:

– Я, коли вперше почув про Ічнянську «Криницю», подумав, яка вдала назва! Адже криниця – це глибина, це чиста, джерельна вода. А зараз я можу з упевненістю сказати, що саме завдяки ось таким об’єднанням небайдужих, творчих людей, як наша «Криниця», і не міліють ріки української духовності. На Ічнянщині народилися видатні письменники, вчені, художники, співаки, меценати, які прославили Україну на увесь світ. І зараз я відчуваю гордість, бо ми разом робимо дуже велику справу. Українцям притаманні любов до своєї землі, своєї історії. Я впевнений, що неодмінно настане час, коли наша Україна, маючи таке духовне коріння, таку історію і таких співвітчизників, як Юрій Мушкетик, Микола Жулинський, наших «криничан», постане такою, про яку всі ми зараз мріємо!

Депутат обласної ради, відомий меценат Віктор Кияновський:

– Ви бачите, тисячі людей сьогодні відзначають день Ічні. Щороку більшає кількість наших гостей. Сьогодні на свято завітали видатні українці Юрій Мушкетик та Микола Жулинський, відомі письменники, громадські діячі, меценати. Щиро дякую всім, хто взяв участь у наших урочистостях, хто любить рідний край, Ічнянщину. Дякую Чернігівському земляцтву в Києві та «криничанам», котрі вкладають душу в українську справу, видають книжки, створюють пісні, досліджують рідну історію. Дякую ічнянській громаді, яка ще раз довела свою згуртованість, свій величезний потенціал. Безперечно, ми маємо право на краще майбутнє!

Директор Інституту літератури імені Т. Шевченка Національної Академії Наук  України Микола Жулинський:

– Миколо Григоровичу, як Вам свято?

– Я вперше побував в Ічні. І надзвичайно зворушений тим, як люди це свято сприймають. Урочисто ідуть колони – з прапорами, у вишиванках, і так відповідально до цього ставляться. Стільки щасливих, усміхнених облич! Це – дивовижно, вражаюче! І такий патріотичний дух наповнює це свято, така любов до України і така тривога за її долю, що мене це просто зворушує до сліз. І я собі подумав – який край! Я – родом із Волині, із Західної України. А це ж – північ нашої держави, Чернігівщина, яка межує з Росією. Однак яка тут потужна українська духовність! Вразила мене і енциклопедія Ічнянщини, яку видав мій добрий приятель Віталій Шевченко. Десять тисяч статей, огром роботи! А ознайомившись із книжками «криничан», я щиро вражений таким потужним літературно-мистецьким життям у невеличкій Ічні. Дивовижний край!

– Ваш друг Юрій Мушкетик опублікував десятки ґрунтовних статей, розвінчуючи  неправдивість російської імперської пропаганди.

– Юрій Михайлович наразі дуже багато зробив, щоб утверджувалася справжня українська історія! Адже племена, котрі мешкали на території Московії, по суті, не мали жодного стосунку до Київської Русі. Росія вкотре намагається привласнити нашу історію, віроломно окупувавши українські землі. Який же може бути «старший брат», коли насправді Україна виникла значно раніше, ніж Росія?! Київська Русь була потужною, цивілізованою державою, зі своєю культурою, а на землях майбутньої Московії в той час мешкали неосвічені угро-фінські племена. Наголошую, не російські, бо роси були українцями, це московити облудно вкрали у нас назву держави! Отож нам багато потрібно зробити, щоб свідомість нашого народу була прояснена, і ми знали повну правду про свою історію, наше минуле. Це – основа для формування національної ідентичності, єдності українців.

Сергій КВІТНИЦЬКИЙ

Фото Миколи СМІЛИКА і Тамари ВОЛИК