Слапчук Василь. Та сама курява дороги: Роман. – К.: Український пріоритет, 2015. – 400 с.

«Людина повинна відповідати за те, що вона живе у цьому дивному світі... Адже... це справді дивний світ», – зауважив Карлос Кастанеда у своїй «Подорожі до Ікстлану». Василь Слапчук написав ще одну хорошу книжку,  витворивши власні, справді неповторні, світи – невловимі, наче буддійський дзен, неможливо парадоксальні (чого тільки вартий дух Мао Цзедуна, який вселився в тіло китайської жінки!), сповнені соковитої, «фірмової» Василевої іронії (взагалі, ми з друзями часто цитуємо його дотепні та вічні, філософські афоризми, наприклад, про наших жінок: «Коли Ця кличе їсти – треба йти їсти. Коли Ця посилає вмирати – треба йти вмирати. Вона Берегиня. Вона, як Мати-Вітчизна, із мечем») та надзвичайної людяності (особливо зворушили чарівні, кмітливі малюки на курорті, несподівані, вражаючі армійські спогади з війни та дивовижні зустрічі в екстремальних, духовних мандрах головного героя).

17 жовтня о 17:00 в Домі освіти та культури «Майстер Клас» (Лаврська, 16 А) стартує Фестиваль музики Валентина Сильвестрова. Подія інспірована появою унікального проекту «Багателі» (як визначає їх Валентин Сильвестров, це «музичні вірші без слів) – музичних творів на 5-ти компакт-дисках у виконанні автора. Це повне видання «багательного епосу» Валентина Сильвестрова, що побачило світ завдяки українському видавництву «Дух і Літера». Уперше 21 цикл музичних творів представлено у музичному форматі.

Завантажте і видрукуйте безплатне запрошення.

13 жовтня у Київському будинку вчителя за підтримки творчого об’єднання «Світлина», яку очолює у столиці неординарна особистість Лариса Петрова, відбувся творчий вечір талановитого композитора і автора-виконавця Віктора Ліфанчука.

Романсами та піснями артист миттєво взяв у полон весь зал, бо музика й слово вражали своєю силою і красою. 

Шляхетний, щирий, людяний - він доносив у піснях до глядача всі свої печалі та радості. Тому не дивно, що в очах багатьох шанувальників творчості Віктора Ліфанчука впродовж всього вечора стояли сльози. Бо ж тема кохання близька кожному, а зі сцени так багато линуло пісенних композицій саме про любов.

Прозвучали пісні на слова поетів Лариси Петрової, Степана Галябарди, Ніни Бай, Тетяни Череп-Пероганич, Антонії Цвіт та багатьох інших.

«Покрова – традиційне свято українського війська з найдавніших часів» – під такою назвою 12 жовтня у бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні пройшла патріотична година за участю:

• Тетяни Череп-Пероганич, письменниці, члена Національної спілки письменників України, засновниці веб-порталу «Жінка–УКРАЇНКА»;
• Юрія Пероганича, громадського діяча, засновника ГО «Вікімедіа Україна», одного з авторів української Вікіпедії;
• Тетяни Іванчук та Юрія Титаріва, поетів;
• Євгена Букета, краєзнавця, журналіста та громадського діяча, члена правління національної Спілки краєзнавців України,
• Юрія Старчевода, поета, композитора та виконавця пісень
•  учнів 7- А та 7-Б класів ЗНЗ № 199.

На початку осені у Віктора Винника і гурту «МЕРІ» визріла нова прем’єра. Саме цими днями музиканти презентують пісню з промовистою назвою «Я з УКРАЇНИ». Трек увійде до нової платівки гурту, над якої в даний час ведеться робота.

Віктор Винник прокоментував нове творіння так – «Пісня відносно не нова. Почали записувати ми її десь зо три роки тому, але закінчили тільки тепер. Бо чомусь мені здавалось, що протягом останніх двох драматичних років  вона була не на часі, хоча можливо я й помилявся. У пісні зокрема йдеться про нашу мову… на мою думку останнім часом, незважаючи ні на що, «русифікація» тільки поширилась… і «Я з УКРАЇНИ» це результат моїх спостережень і переживань з цього приводу…»

Сьогодні у селі Стара Басань Бобровицького району на Чернігівщині традиційно відзначали День села.

Завдяки ініціативі сільського голови та при підтримці ТОВ «Земля і воля», яким багато років підряд керує відомий в Україні господарник, Герой України Леонід Яковишин, відбулося чудове свято. 

Не часто останнім часом доводиться так збиратися сільчанам. Тому люди відпочивали від душі. Було тут і дітворі де побавитися, і дорослим що побачити та почути. У фойє будинку культури вабила зір прекрасна виставка народних умільців, а зі сцени линула пісня. Двогодинною концертною програмою потішили односельчів вчителі та учні місцевих шкіл, вихованці дитячого садочку, аматори сцени.

З Миколою Гриценком ми навчалися на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, разом грали в студентському театрі «Поклик» (він – головні ролі). Тобто знайомі вже років сто. Але Микола й зараз – такий же молодий, усміхнений, шляхетний і патріотичний, водночас він напрочуд простий у спілкуванні.

Поет від Бога й талановитий, відомий журналіст Микола Гриценко приїздив до Чернігова на творчу зустріч зі студентами та викладачами Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (щиро дякуємо ректорові Миколі Носку та проректору Анатолієві Тимошенку), у затишному й ошатному читальному залі університетської бібліотеки. Шанувальників сучасної української літератури тут виявилося немало, атмосфера була теплою й неформальною.

Нещодавно до Чернігова приїздив мій двоюрідний брат. Мешкає він у Росії, в Тюмені, хоч народився на Придесенні, в Прилуках. Свого часу, захистивши кандидатську дисертацію з історії та розлучившись із дружиною, вирішив розпочати життя з чистого аркуша, то й заїхав аж у далеку Тюмень, де люди загалом жили заможніше. Трапилося це ще за радянських часів.

У Сибіру родич одружився на місцевій жінці, має нову сім’ю. Понад 20 років він викладав у вузі. Пробував займатися бізнесом – не зовсім вдало (скаржився на чиновницьку корупцію та побори усіляких перевіряльників). А нині живе на пенсію, та ще донька, яка вийшла заміж за досить заможного шведа й емігрувала за кордон, часом батькові дещицю грошей надсилає, аби не бідував…