У Чернігові відзначили 151-у річницю з дня народження геніального українського письменника.
«Михайло Михайлович Коцюбинський – великий Майстер слова, що у вогненнім горні свого творчого духу переливав його у кришталі й створював образи потужної сили – навіть у трагічній буденності людського життя. Він був надзвичайно вимогливим до себе – ставився до праці письменника, як до високого громадського подвигу в ім’я народу. Може, саме через це так хвилюють нас його незабутні, магічні образи – не тільки люди, але й птахи і гори, земля та небо, хвилі морські й дивовижне сонце. Може, саме тому він постає перед нами, як наш сучасник, живий, близький і зрозумілий», – так проникливо сказав про нашого земляка, класика української літератури актор Чернігівського Молодіжного театру, заслужений артист України, лауреат премії імені М. Коцюбинського Володимир Банюк.
Напередодні свята «Всіх закоханих» у київській мистецькій галереї «Марко» було відкрито чергову персональну виставку малярства народного художника України Володимира Слєпченка.
У анонсі до неї організатори і автор зазначили, що вернісаж присвячено найгероїчнішій і найблагороднішій українській жінці сьогодення, - волонтеру, бійцю, лікарю АТО. Під час відкриття і протягом місяця експозиції проводитиметься благочинний «тихий аукціон» збору коштів для зони АТО , волонтерських програм і забезпечення потреб поранених. Ім’я Володимира Слєпченка, який сповідує напрямок романтичного символізму, широко відоме не лише в Україні. З 1970 року мав понад 50 персональних виставок від Польщі до Японії, написав портрети патріархів Мстислава, Філарета, Папи Іоанна Павла ІІ, Хілларі Клінтон та інших видатних особистостей.
Відроджена і освячена після здобуття Україною незалежності Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці при Києво-Могилянській академії – храм незвичайний. Можливо, в Києві не знайдемо іншого такого, який би був пов”язаний із стількома іменами наших видатних діячів. Її стіни пам”ятають імена гетьманів Петра Конашевича-Сагайчного, Івана Мазепи, митрополитів Петра Могили, Рафаїла Заборовського, славних ректорів Теофана Прокоповича, Георгія Кониського…А якщо мова заходить про студентів академії, то тут - теж ціле сузір”я імен – брати Григоровичі-Барські, зодчий Іван та вчений і мандрівник –Григорій; відомі в усьому світі композитори Максим Березовський і Артемій Ведель… У цій церкві молився і неперевершений Григорій Сковорода.
Слово «вінтаж» увібрало кілька понять. Це і вино певного року виробництва; і суміш стилів, коли старовинні елементи декору вплетені в сучасний інтер’єр… Також це в індустрії моди – предмети минулого у сучасній інтерпретації. Вінтажем називають і вироби із металу, порцеляни тощо, виконані вручну, тобто антикваріат. Навіть у мистецтві фотографії побутує це поняття: відбиток знімку з оригіналу…І ось, уявіть собі, - як усе це втілити в сценічному дійстві? Тобто перенести поняття вінтажу на сцену. Здавалося б, - неможливо! Та відомій українській поетесі Ларисі Петровій й не менш відомому в Україні та за її межами композитору Леоніду Нечипоруку це вдалося! Свідками цієї безумовної творчої перемоги з назвою «Кав’ярня називалась «ВИР» недавно стали численні глядачі у Київському будинку учителя.
29 травня в Київському міському будинку вчителя (КМБВ) відбувся прекрасний музично-поетичний вечір, організований «Світлиною».
Дане творче об’єднання створено понад 12 років тому при Спілці жінок м. Києва, яку очолює відома громадська діячка Галина Менжерес. Впродовж 10 років «Світлина» здійснює свою діяльність за сприяння КМБВ, зокрема її директора Лариси Мельник. Проведено багато цікавих творчих заходів, в яких брали участь відомі письменники, композитори, артисти, художники, мистецтвознавці, журналісти.
Олександр Васильович Балабко народився 24 квітня 1955 року в селі Лісконоги Новгород-Сіверського району Чернігівщини, жив на острові Сахалін, на Запоріжжі. По закінченні середньої школи №2 у місті Вільнянську 1972 року вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Від 1977 – у редакції газети «Культура і життя»: кореспондент, редактор відділу, заступник головного редактора. Упродовж 1994-2001 – заступник головного редактора газети «Край», журналів «Місцеве самоврядування», «Людина і влада», тижневика «Столиця». У 2001-2006 – головний редактор газети «Вечірній Київ». 2006-2007 – відповідальний секретар Київської організації Національної спілки письменників України.