Жінка-УКРАЇНКА

По очах його бачу - він був на війні.
Він не тільки там був - він воює і досі.
Очі в нього такі полиново-сумні,
Ранній сивий туман впав на юне волосся.
Довкруг нього вирує життя круговерть,
Тут не пахне війною, ні кров'ю, ні димом.
А у нього в очу - побратимова смерть,
Дев'ятнадцять всього лиш було побратиму.
Певно, їде до мами вчорашній солдат,
Відпустили додому його ненадовго,
А у погляді - вперта дорога назад,
На війну, там, де друзі лишились у нього.
Ви пробачте нам, хлопчики, біль ваших ран,
Вашу спалену юність, обвітрені долі,
Цей полин у очах, цей невчасний туман
І горіння сердець у воєнній юдолі.
Материнська молитва по світу луна,

Поетичні роздуми  

Пишу про все. Не можу не писати,
Бо небо шепче теми для віршів.
Трава шукає лагідніших слів,
А сонце душу просить заспівати.
Вона співає соловейком в гаї,
І жайворонком лине в височінь,
Дзвенить,а кришталева далечінь,
Мелодію над степом розсипає.
Звучить вона тривожно й урочисто
І ніби в морі човник виграє,
А потім,мов сніжинка осідає
На аркушик паперу чистий ….

2000 р.

З книжечки «Читайко-Малювайко»

РАВЛИК

Хочеш вір, а хочеш – ні,
Він весь час кудись повзе
І у себе на спині
Свій будиночок несе

Як захоче відпочити,
Чи когось злякається,
Він тоді у свою хатку
Швидко заховається

І нікуди не спішить,
Бо напевно знає,
Хто спішить – людей смішить
Й завжди не встигає.

СІРЕ КОШЕНЯТКО

Я спитаю маму,
Чи дозволить татко
Принести додому
Сіре кошенятко

Хай воно не мерзне
Й більше не блукає,
А у нашій хаті
Свій куточок має

ТИ ДВЕРІ БІДІ ЗАЧИНИ

Земля під тобою валиться,
і вітер збиває із ніг.
Ти йди все до Бога, молися...
Він все у житті переміг.

Бо що є сильніше від Бога?
І буря тебе не зіб”є
Він завжди стоїть край порога,
віддасть тобі серце своє.

Та ти, відчини Йому двері
і серце своє прочини.
Молися щодень по вечері,
а двері біді зачини.

11.08.2015

...ПІСНЯ - ДУША 

 Вставай Україно, вставай із колін !
 А рани загояться з часом на тілі.
 Нехай відійде цей історії плин,
 усе пережити з народом зуміла.

Я ріс хлопчиною простим, навчався в школі,
Любив рибалку і гербарії із трав,
Не думав зброю в руки брати я ніколи,
Весь "дружний" клас мене ботаніком прозвав.

А потім армія. Від неї не ховався,
Віддав державі чесно я синівський борг,
У роті танковій . Виконував прикази,
І в зброї знав уже тоді я добре толк.