* * *
На плечах жіночих три кутки у хаті,
І у кожнім душу сонце зігріва.
Тут любові прихист носиків кирпатих,
Тут кохання пристань, як бальзам слова.У жіночім серці доброти криниця,
Це його основа, вічне опертя.
Мудра і прекрасна жінка – трудівниця,
Берегиня, мати, дарщиця життя.На плечах тендітних є опора світу,
Скупана в любові вічна її суть.
І допоки сонце над землею світить,-
Матерям подяку діти роздають.
* * *
…цей рік почнеться вкотре з немовлят…
як пісня до струни – так я за Вами
…але палітра часу віддаля…
і ми у снах торкаємось словами:…ці пестощі, де звук голубить звук…
де голосу тремтіння безсоромне
…де я не знаю схлипу ваших рук…
де тільки знаки оклику і коми…і тануть сни засніжені як ми…
вітання ніжні пролісками тішать
…вдихніть мене у холоді зими…
приборкайте мої нестримні вірші…цей рік почнеться вкотре з немовлят…
Лелеки білі носять сніг на крилах
…О любий! Дайте хоч у сні крилят…
мені без Вас цей світ пройти несила.
***
За вікном весняно шаленіє
Сонячне проміння золоте.
А на серці, мов збулася мрія, -
Щастя. І осяжне, і просте.Зацвіли магнолії і вишні,
Зеленіє молода трава.
Хоч спішу, та крок на хвилю стишу,
Щоб запам’ятати ці дива.Вже синичка не чита нотацій,
Щось щебече у гнізді новім.
Щастя має безліч варіацій -
Сонце, вітер чи весняний грім.Все люблю! Моє наснажить серце
Цих мелодій потаємна мить.
Поринаю в світ мажорних терцій -
І від них душа моя бринить.
***
Що може надихати більше, ніж крила?
Птах розправляє крила і ось – ширяє над землею… А на землі його гніздо чекає…
А що, як надумає хижак зруйнувати гніздо?!
Тоді – лише випустити кігті!
Бо нащо безкрайнє небо, коли його немає – рідного гнізда?!
Чи замінять домівку одвічні блукання по гніздах чужих?!
Чуже – є чуже…
Тема. Новорічна казка «Порятунок Кришталевої принцеси»
Клас: 7-й
Розділ програми: ціннісне ставлення до людей.
Форма проведення: вистава.
Мета: формування ціннісного ставлення до людей.
Завдання:
План підготовки виховної діяльності
І.Виготовлення декорацій.
Діти виготовляють реквізит: паперових коней
ІІ. Вибір учнями ролей.
Ой, літала зозуленька
По полю, у лісі.
Лежать вбиті людські діти
Землею не вкриті.Замовчала зозуленька
У жнива гарячі.
Більш не буде вона людям
До ста літ кувати.Заніміла зозуленька,
Журба серце крає.
Нема миру в Україні,
Брата брат вбиває.Заніміла,замовчала,
Горе в Україні…
Жовте листя укриває
Братськії могили.
Олексій Могиленко
25.09.14.
РАЙ
Місяць в небі такий молодий,
Що й не місяць – одна яса,
Наче Бог, коли Свій садив
Сад.А поливши останній кущ,
Повертаючись в небеса,
Він людину створив таку,
Як Сам.Хай живе собі – утішавсь –
Має й свій невеличкий рай,
Хай не знає людська душа
Зла й добра.От найпершому повезло б :
Зілля їж і квітки збирай.
Тільки поза добром і злом –
Рай!
Блакить і золото
Красується небо блакитне,
Хвилюють пшеничні лани…
Вітчизна зростає і квітне
У сяйві нової весни.Природа – це прапор Вітчизни –
Блакитно-ясний, золотий…
В нім слава віків сонцебризна –
Це стяг переможний, святий.Будуймо нову Україну,
Як личить Вітчизни синам!
Виходимо гордо на зміну
Улюбленим нашим батькам.
Ганна Черінь
Збірка «Весна», 1995
Житиме вічно краса України!
Сходить річниця яскрава, нова
Величчю над Україною.
А чи літають вітання слова
Мовою солов’їною ?Кажуть, що там, в Україні, мов
Стільки, як ріжних націй.
А як інфекція вріжеться в кров,
Мова зазнає мутацій.Як же, а як же в інших людей,
В наших найближчих сусідів:
Скільки змінилось державних ідей,
Скільки розмовних гібридів ?В Німеччині німці – і мова німецька.
В Туреччині турки – і мова турецька.
В Латвії скромній – мова латвійська.
А в Україні – мова російська !
Cлова Ярослава Чорногуза, музика Віктора Охріменка, виконує Ярослав Чорногуз.
Ти пройди крізь вогонь і очистись,
Хай же страх твій у грудях скона.
Стисни зброю в руках променисто –
Йде на сході священна війна.Світла воїне, глянь, за тобою –
Україна, як палець, одна.
Уставай до смертельного бою –
Йде на сході священна війна.Ти для Путіна вирий могилу,
То в подобі людській – Сатана.
За тобою – і правда і сила,
Йде на сході священна війна.
Любове моя, Україно!
За що люблю я Україну милу?
Не сотні є, а тисячі причин!
Поля,річки,озера,гори,ниви…
А головне народ – такий один!Моя країна – сотні небосхилів,
Моя країна – всіх озер блакить,
Моя країна – люди,серцю милі,
За них душа і плаче,і болить!Вони з Майдану перейшли до бою,
Вони співають,як молитву, Гімн,
Вони готові жертвувать собою,
Щоб захистити нас від куль і мін!Душа країни – мова солов`їна,
Співає,як струмочок у гаю,
І для мільйонів нас вона єдина,
Не зрадимо країну ми свою!
Старий дуб
Течія бурлить, клекоче,
Води камінь точать,
Біля річки на пагорбі
Древній дуб шепоче…Шепче старий,шепелявить
Жолуді кидає,
Про життя своє в століттях
Щось розповідає…Повз нього пройшло чимало
Людей добрих й хтивих,
Його крона прикриває
Й козацькі могили…Під тим дубом кохалися
Й клялися довіку,
Бути вірними в любові
Жінки й чоловіки…Бачив дуб той війни й сльози
Бачив і наругу,
Часом плаче ,як дитина,
Не втримавши тугу…Осипає жовте листя
Встеляє землицю,
Щоб коріннячку старому
Під ним обігрітьсяШвидко,швидко пройде зима
Старий дуб ожиє,
Щедро вкрасить свою крону
Й людей обігріє…Бо у нього стільки сили,
Що вистачить знову
Століттями ще зростати
Та вести розмову..