Жінка-УКРАЇНКА

Дороги

Стою на зіткненні доріг
Дорога до щастя, а он – до печалі
Дорога до світла, а там – у пітьму
Дорога терниста, і всипана квітами
Дорога до слави, а там – до ганьби
Дорога любові, а поруч – ненависть
Дороги… Дороги… Дороги…
Стою на роздоріжжі і вибираю свою дорогу
Дорогу до щастя
Дорогу до слави
І добре знайому – до рідного дому!

 

БУЗОК

 Люблю весну, коли все зеленіє
 І дерево вдягається в листок.
 Навкруг всі квіти оживають
 І розцвітає мій бузок.

 До нього я частенько прибігаю,
 Милуюся красою, посміхаюсь,
 Додолу пишні гілки нагинаю,
 В бузковім цвіті щастя я шукаю.

 Та жаль, в житті так скоро все минає
 Летить, немов на крилах, час.
 Ось і бузок вже відцвітає,
 Й весна вже покидає нас.

 

Присвята Б. ЛЕПКОМУ

(газета «Вільне життя», №119 (14149) від 24.11.2001)

Відійшов ти від нас у тяжкий, трудний час.
Донедавна про тебе й не чули.
Та минули роки — і ти знов серед нас,
З забуття твоє ім'я вернули.

Снилась там, в чужині, тобі рідна земля.
Шум гаїв, запах квітів в діброві,
Звук трембіти й чарівний спів солов'я,
Що від них в небесах меркнуть зорі.

Батьківщину свою понад все ти любив
І леліяв, як мати дитину.
Свою шану й любов ми складаєм тобі,
України великому сину.

В ніжних співах твоїх я знаходжу слова,
Повні мудрого, творчого чару.
Вони силу мені і наснагу дають
І для серця цілющого жару.