Слова Тетяни Череп-Пероганич, музика Юрія Старчевода, виконує заслужена артистка України Світлана Мирвода.
Пісня написана як гімн для мистецького порталу «Жінка–УКРАЇНКА», але автори сподіваються, що вона стане улюбленою піснею для кожної української жінки.
Інтерв'ю Євгена Букета із Юрієм та Тетяною Пероганичами про портал «Жінка–УКРАЇНКА» опубліковане в 41 числі (за 10-16 жовтня 2014) газети «Культура і життя».
Думками про портал також діляться його учасниці Ярина Мавка, Оксана Маковець, Ірина Зінковська і Світлана Мирвода.
Єлизавета Стрий – студентка 3-го курсу Києво-Могилянської академії. Мистецтво в житті дівчини було і залишається знаковим явищем. Воно й не дивно, бо з раннього дитинства Ліза грає на фортепіано, є переможцем низки музичних конкурсів, серед яких – і міжнародні; пише вірші і прозу, а також любить організовувати цікаві мистецькі заходи. Всеукраїнський благодійний інтернет-аукціон «Митець до кави», перший етап якого «розвіртуалізувався» 5 жовтня в Будинку письменників НСПУ – перший масштабний проект талановитої дівчини.
Наша коротка розмова саме про це.
- Як виникла ідея проведення благодійної акції «Митці до кави»?
Цю осінь я придумала сама,
Додолу тихо лист лягав останній.
Налий мені у келих ще вина,
Я вип’ю за гірке своє кохання.Тривожить хризантеми білий цвіт,
І дні минають, і минають ночі.
«Не повертайсь»,- кричу тобі услід,
Але сльоза чомусь тривожить очі.Останні в небі журавлів ключі,
Летять вони у весни кольорові.
Не треба слів. Прошу тебе, мовчи.
Твої слова – то реквієм любові.
У дрогобицькому видавництві «Посвіт» щойно побачила світ збірка пісень поетеси Тетяни Череп-Пероганич з Києва та композитора Василя Сторонського з Дрогобича «Я твоя».
Якось зустрілися вони у Жовкві на Львівщині. Познайомилися, розговорилися, обмінялися книжками. І ось результат – 10 нових музичних творів, серед яких і «Не мені» - поезія завдяки якій авторка стала у 2013 році дипломантом «Коронації слова» у номінації «Пісенна лірика».
Тепер ці поетичні слова завдяки Василю Сторонському переросли у ліричний вальс, стали піснею, яка неодмінно в скорому часі знайде і свого виконавця.
Відгук на книгу «Балачки про все на світі». Брустурів: Дискурсус, 2014.
Ці дні після Форуму видавців у Львові, особисто в мене, наскільки дозволяв час, були присвячені читанню. Щойно поставила на книжкову полицю два видання видавництва «Дискурсус», і зітхнула... два рази. Перший – з полегшенням від того, що «Євромайдан. Хроніка в новелах» прочитано, і більше не буде (хіба що в думках), боліти те, що змушувало переживати майже кожне з надрукованих оповідань. Другий - з невеличким розчаруванням з тієї причини, що у «Балачках про все на світі» непомітно перегорнула останню сторінку.
Перші вересневі холоди...
Ти зігрій мене ласкавим словом.
Ти мене від смутку розбуди,
Щиру поведи про щось розмову.
Бачиш я розгублена й сумна
І не знаю, що мені робити.
Бо любов твоя – вона земна.
А мені б за хмари полетіти.Щось зі мною коїться не те,
Та даремно я «штурмую» тебе.
Перші вересневі холоди,
Ах, лукаві, що, скажіть, вам треба.
Іван Андрусяк - письменник і видавець, який нещодавно заснував видавництво «Фонтан книжок». Спілкувалися з ним напередодні Форуму видавців у Львові.
«Фонтан казок» - видавництво, яке має на меті донести до дітей цікаву і потрібну літературу. Що вже зроблено і що в найближчих планах?
Ми офіційно, за документами, засновані в березі, системно працюємо з травня цього року, а днем народження нашого видавництва вважаємо 6 липня, коли на фестивалі «Країна мрій» вперше вийшли на люди зі своїми на ту пору двома першими книжками – збіркою казкових оповідань «Коротунчик» Олега Чаклуна, оформлену Ольгою Пилаєвою, і моєю повістю-казкою «Третій сніг» з ілюстраціями Ольги Кузнецової.
На Форумі видавців у Львові придбали додому багато чудових книжок, але найдорожча серед них «Євромайдан: Хроніка в новелах». Зовсім нова, з цікавою передмовою організатора конкурсу «Новела по-українськи» Олени Павлової і не менш цікавими творами, серед яких і мій – «Очі її героя», та новела учасниці нашого порталу Любови Сердунич.
А якщо точніше, то до книги, якій дала життя літературна агенція «Discursus», увійшли кращі тексти, надіслані на конкурс «Новела по-українськи» від журналу «Країна». Як говориться в анотації – це «згустки відчуттів, емоцій і сюжетів, які ми ще так добре пам’ятаємо і які варто ніколи не забувати».
Від себе додам, що це книга – нерв. Почала читати і на четвертій новелі спинилася. На деякий час… Аби перелити емоції в сльози. Інакше не вийшло.
Сьогодні вкотре осінь зустрічаю.
- Привіт, подружко. Як ти? Говори.
А вона сонцем в серце заглядає,
Чарують айстрів ніжні кольори.Ще безтурботна, ще така щаслива,
Зеленолист жовтіє де-не-де...
Це завтра будуть і вітри, і зливи,
В печалей нетрі душу заведе.