Головна

Череп-Пероганич Тетяна

1 вересня, як нова сторінка життя

Вересень 1, 2014 - 08:05 — perohanych

День знань — день початку навчального року в Україні та деяких інших країн, зокрема в країнах СНД. Відзначається 1 вересня, державним святом його було проголошено 1 вересня 1984 року Верховною Радою СРСР.

Для першокласників це «Свято Першого дзвоника», для всіх інших — початок нового навчального року. Часто цей день називають просто «перше вересня» чи «день першого вересня».

Письменники і краєзнавці втретє підкорили Говерлу. Цього року заради миру і єдності в Україні

Серпень 26, 2014 - 07:44 — Тетяна Череп

Цього року на День Незалежності з чоловіком Юрієм Пероганичем мали нагоду відвідати Ворохту і стати учасниками цікавої, пам’ятної події – сходження на Говерлу, організаторами якого вже втретє є Михайло Косило та Євген Баран (голови Івано-Франківських обласних організацій НСКУ та НСПУ).

«Знакова постать» з Дмитром Хоркіним

Серпень 17, 2014 - 10:50 — perohanych

Поетеса Тетяна Череп-Пероганич і радіоведучий Дмитро Хоркін у передачі «Знакова постать» на національному «Радіо Культура» говорили і про портал «Жінка–УКРАЇНКА».

Зокрема, відбулася презентація пісні «А я щасливий чоловік», яку створили Іван Пустовий і Тетяна Череп-Пероганич: http://schedule.nrcu.gov.ua

Текст і фото опубліковані на умовах CC BY-SA 3.0.

Гаряче літо

Гаряче літо душу так пече.
Немає сил біду оцю терпіти:
Кров, як водиця, все тече й тече,
Вбивають тих, кому б ще жити й жити.

Згорьовані навіки матері,
І вдови молоді, й осиротілі діти...
Гаряче літо, досить вже тобі,
Долі людські випалювать, мов квіти.

Тетяна Череп-Пероганич

Про Корнійчуковську премію, книжкову виставку, Одесу ...

Серпень 11, 2014 - 01:41 — perohanych

Для дітей почала писати не так давно - з появою на світ другого синочка Богдана, якому незабаром два рочки. Хотілося мати у своєму письменницькому доробку щось таке, що могла б почитати саме йому. Спочатку це були віршики, потім - оповідання, а згодом народилася п’єса «Вітерець і Україна». Саме завдяки їй днями й стала переможцем (друга премія) ІІ Міжнародного конкурсу на кращий твір для дітей «Корнійчуковська премія». До Одеси, користуючись нагодою, поїхали всією родиною. 

Спочатку про конкурс 

Й інтимна присвята може бути Гімном для багатьох

Відгук на нову книгу Тетяни Череп-Пероганич «Іриси для коханого» (Канів, 2014, видавництво «Склянка Часу*ZeitGlas»)  від колеги і земляка.

Поетеса Тетяна Череп-Пероганич своєрідно підтвердила свою любов до чоловіка Юрія: «Не кажу про кохання, а виливаю його у вірші, які присвячую Тобі», - написала вона в одному з 20 одкровень, що увійшли в її збірочку «Іриси для коханого».

Є там інтим, про який тільки їм двом відомо. Хоча й про це багато хто може сказати, мовляв, і в нас так було.  Та найбільша  цінність Таніних освідчень, напевно, в тому, що їх можна назвати Гімном і Конституцією для всіх закоханих і тих, хто тільки мріє закохатися.

Не віддам

Ні, свого сина, бандите, тобі не віддам!
Хіба для того у муках колись народила?
Ти мені ворог, а ще – ти падлюка і хам.
В тебе є зброя, а в мене - молитви сила.

Знаю, що гріх, але я тебе все ж прокляну.
Щоби скрутило негідника просто в погибель.
Хто на землі моїй цю розпотіяв війну,
Той неодмінно свою віднайде тут загибель.

Все неможливе зроблю, а дитя захищу.
Чи ти не знаєш якою у гніві є мати?!
Геть, лиходію! До хати тебе не впущу.
Серце своє я поставила нині на чати.

Тетяна Череп-Пероганич

Поезія

Мати

Хіба ж вона думала, знала, 
Що в долю ввірветься війна.
Ростила сина, плекала
Без батька, одним одна.

Високий, стрункий, завзятий
З Майдану – гайда на Схід.
– Матусю, не довго чекати…
Й розмило дощами слід.

А вже через місяць тривога
Постукала жінці в вікно.
– Вас син тепер десь біля Бога,
Убили бандити його.

Сказали, що він загинув,
Та тіла ж нема ніде.
І мати єдину дитину
Картоплю копати жде.

 

Поезія на часі

Суспільна, патріотична лірика найзатребуваніша тоді, коли те саме суспільство колективно думає над одною проблемою або ж має спільного ворога. Не таємниця, що в мирний час читачеві ближчою є філософська чи інтимна лірика, проте, звісно, не можемо проводити якихось універсалій.

Уже минула зима запам’яталася не тільки тим, що багато хто по-новому осмислив для себе слова Шевченка і аж тепер відкрив для себе його слова – а, може, не читали «Кобзаря», а просто почали молитися – бо неспокійно. Бо дотепер мир – то була норма, а тепер – сподівання. І звідкись взявся, хоча, можливо, і  визрів, поділ на «свій»/«чужий» і тепер уже кожному є що втрачати, і  кожен свідомо чи ні зайняв якусь позицію: хтось – на барикади, хтось – у лави «інтернет-вояк», хтось не сприйняв і не прийняв цього суспільного конфлікту і так само справедливо чекає, коли нарешті переможе здоровий глузд, а комусь гострим по свіжому весь цей час були телевізійні новини, адже там – син, брат, чоловік, а з екрану лиш кров і крики, а то болить, і страшно. Переділилися.

«Іриси для коханого» від Тетяни Череп-Пероганич

Липень 10, 2014 - 23:01 — perohanych

Днями у канівському видавництві «Склянка Часу*ZeitGlas» (директор Олександр Апальков) побачила світ незвична книжечка під назвою «Іриси для коханого». Письменниця і поетеса Тетяна Череп-Пероганич присвятила її своєму чоловікові Юрію Пероганичу з нагоди його дня народження. Редактор – Оксана Радушинська. Автор художніх робіт на обкладинці – Таміла Гринюк.

Об'єднати вміст