Жінка-УКРАЇНКА

Я народилася на свято Покрови Святої Богородиці у 1972 році. Напевне, тому, попри всі складності та негаразди мого життя, я відчуваю Її покровительство та захист. І перший дарунок - тe, що я з'явилась на світ у родині художника Василя Лопати. Цe сформувало мою особистість, професійний напрямок і, власне, долю. Дух творчості, ненаситимої праці, самовідданої дружби, жадібного інтересу до образотворчого, музичного, театрального мистецтва панували в нашій сім'ї. Виставки, спектаклі, концерти, подорожі, дружні зустрічі з цікавими, талановитими людьми справляли яскраве враження на мій дитячий світ і залишилися в пам'яті як безкінечний святковий калейдоскоп.

Сьогодні я вже можу це усвідомлювати. А колись, в дитинстві, мені просто було так цікаво, так насичено жити! Пригадуючи, я знов переживаю незабутні моменти, коли батько брав мене з собою в майстерню на Сошенка. Або як я з насолодою малювала поруч з татом, а мама нам щось читала.

Ольга Лопата. Художник Василь Лопата

Все це якось природньо підштовхнуло мене до мистецтва, коли виник мій власний світ, моє оточення, мої друзі, яких зустріла у Республіканській художній школі імені Т. Шевченка, а потім у Державному художньому інституті. Поруч з ними відчула смак спільної творчості, коли ми вчились не тільки у наших вчителів, а й один в одного, радість талановитого "богемного" дозвілля, щастя довірливих розмов і надійної дружньої підтримки та допомоги.      

Це вже потім доля привела мене в Америку, де  звила своє гніздо, знайшла чоловіка, народила сина, зустріла нових знайомих. І хоч зараз я територіально далеко від моїх дорогих друзів, але ми душевно близькі. Знаю, що завжди можу розраховувати на них, як і вони на мене.