Жінка-УКРАЇНКА

Музи-вампіри

Ненажерливі музи-вампіри
Шаленіють від одинаків,
Їм натхненні рядки підкидають
Із кишень щирослівних своїх.
Римозичливі музи-вампіри
Не шукають влаврований люд,
Їм би вкинути вірш на бодунні
У ранковеє тремоло рук.
Кровожадібні музи-вампіри
Перескиглять найжалісний сум,
Аби висмоктать з серця пухлини
Хворобливих, знемучених дум.
Може, хитрії музи-вампіри -
Сміттєзбірники чорних думок?
Зсушать-зкрушать до дірок у мозку,
А взамін – на папері рядок.
Довгопрошені музи-вампіри!
Завітайте на званий обід,
Пригощу вас своїм депресалом –
І позбавлюсь вагомості літ.
Може, приймете в свої загони
Сублімацій Високих Війська
Ненажерливу музу-вампіра?..
Чищу пір’я. До злету. ПапА.

Вір йому!

Вір йому!
Першому
Ліпшому
ВИпадку.
Падай у ноги.
Цілуй їх.
Вони лише
Світлого неба
Торкалися
Правдою,
Доки прийшли
До тебе
Несподівано.
Вір йому!
Згадуй-но,
Як воно
Дикеє
Стукало.
Билося.
Не зупинялося.
Святом
Святого
Пришестя
Здавалося.
І не здавалося.
Било по клавішах,
Струни здригалися,
Рвалися-гралися...
Де ж ті роялі?
В кущах поховалися?
Вір йому!
Першому
Ліпшому
Випадку.
Не обертайся.
Тримай його
Храбрістю.
Чуєш метеликів
ЛОскотно-лОскотних?
Так у долонях
Кохання кохається.
Не відпускай
Від себЕ
Випадковості.
Може,
Є істина
В несвоєчасностях?
Раптом,
Безглуздя
Опиниться долею?
Вір
У святїї його
Непричасності.

А чи варто?

Заміняєш кохання любов'ю, а червоне фарбуєш у сіре,
почуття розбавляєш водою,
бо все справжнє не знатиме міри.
небокраєм стає небовирій,
треба межі тобі, аби взяти
і нащо тоді янгола крила,
як до сонця боїшся літати?
ти казав: "хіба можна у бога
у кишені під серцем прожити?"
легше дихать за райським порогом
де не буде нічого боліти...
просто пливти. з маленької букви
поміж приголосних сховатись.
вдих та видих. на полицю зуби.

А чи варто з тобой прокидатись?..