Жінка-УКРАЇНКА

Другий рік поспіль в Державному історико-культурному заповіднику «Самчики» на Старокостянтинівщині відбувається літературно-мистецьке свято «Імпреза по-самчиківськи». Започаткована минулоріч Старокостянтинівським районним радіомовленням, заповідником «Самчики», веб-порталом «Жінка-УКРАЇНКА», за підтримки районної ради та РДА, ця культурно-мистецька подія поєдналася з традиційним для Самчик святом Зеленої неділі.

Сонце і пташині переспіви; свято Трійці й козацькі звитяги; гра на бандурі, українські пісні, відомі кожному, авторський спів та поезія; гучні вистріли з козацької гармати і шепіт зеленого листя; велелюдні гуляння і втишене проходжання під зеленими кронами дерев чи залами маєтку… А ще – смачні вареники для учасників імпрези, юшка і каша для всіх учасників заходу, чай просто неба зі справжнього самовара – з присмаком полуничного варення і самчиківського надвечір'я… А ще – зустріч з творчими особистостями, хорошими друзями. А ще – релакс для серця та душі. Це все – Самчики в останній день цьогорічної весни.

Сьогодні молодші школярі київського освітнього закладу №140 зустрілися з письменницею Тетяною Череп-Пероганич та художницею Оксаною Грек.

Ох, ці милі і допитливі хлопчики і дівчатка! Як же з ними завжди добре і цікаво!!!

Спочатку учням було презентовано поетичну книжечку «Теплі мамині казки», віршики з якої вони щиро супроводжували посмішками і оплесками. Книга побачила світ минулої зими у канівському видавництві «Склянка часу». 

Українські поети зібралися 15 лютого в Києві у верхній залі видавництва «Смолоскип» на щорічний Всеукраїнський поетичний мега-марафон «Віршень»-2015, який організували і модерували Сергій Пантюк та Єлизавета Стрий - чудове творче подружжя.

- Ми довго думали чи варто у такий нелегкий час братися за проведення даного заходу (в минулому мав назву «Сліва-фест»), – зазначив засновник мега-марафону Сергій Пантюк. – Але самі друзі-літератори підштовхнули нас до цього. 

Глухота

Ми розучилися чути одне одного: наділи навушники і слухаємо музику. Кожен свою.

Głuchota

Oduczyliśmy się odczuwać siebie nawzajem: nałożyliśmy słuchawki i słuchamy muzyki. Każdy swojej.

Дивачка

Ах, зимо. Ну, годі сипати дощами і кутати туманами. Не до лиця тобі це. Кого наслідуєш? Пізню осінь чи ранню весну? Дивачка! Навіщо? Стань собою. Дай нам світла снігів, срібла інею, сили морозів. Замети і завій. Вкрий кригою ріки і сніжною пеленою береги. Бо нема на серці свята. Лишень сірість та нудьга.

Dziwaczka

Ach zimo. No nie można szarpać deszczami i otulać tumanami. Nie do twarzy ci z tym. Kogo naśladujesz? Późna jesień czy początek wiosny? Dziwaczka! Dlaczego? Bądź sobą. Daj nam światła śniegu, srebra szronu, siły mrozu. Zamieci i zawiei. Okryj lodowate ręce śnieżnym całunem. Bo nie ma w sercu święta. Tylko szarość i nuda.

Дмитро Хоркін – харизматична і цікава особистість. Про цього молодого, талановитого чоловіка багато чого можна розповісти, бо в творчому, професійному житті досягнуто ним немало. Але сьогодні наша розмова про інше, про те, як багато може зробити людина, коли має бажання й любов до країни в якій народилась і живе. 

- Дмитре, Вас знають і поважають як талановитого ведучого багатьох улюблених програм українського радіо, але віднедавна Ви ще й активно ведете волонтерську роботу. З чого все розпочалось? 

- Усе розпочалось з Євромайдану, коли я разом зі своєю колегою Тетяною Литвиновою домомагали людям на Майдані під час сильних морозів, а потім (після перемоги Революції
Гідності), з початком агресії Росії  в Криму, а згодом і на Донбасі, - ми започаткували прямоефірні спецпроекти на Національму радіо України.

Це були ефіри, де ми порушували надважливі теми, робили прямі включення із зони АТО, підтримували бійців. Потім нас, як ведучих не лише радіопрограм, а й концертів, запрошували вести різноманітні заходи на підтримку Української Армії. Нині ми не тільки ведемо, а й повністю організовуємо концерти і в Києві, і у прифронтовій зоні АТО.