Жінка-УКРАЇНКА

Уже двадцятий рік виходить міжнародний літературно-публіцистичний журнал українських письменників «Соборність», заснований відомим прозаїком Олександром Деко ще в Києві, і який він сьогодні незмінно редагує та видає в Ізраїлі.

Олександром Деко — наш земляк, автор художніх книжок «Солов’ї співають на світанні» — про поета-романтика, побратима Тараса Шевченка Віктора Забілу, та «Журливий заспів» —про Леоніда Глібова, а також унікальної наукової книжки «Леонід Глібов. Дослідження і матеріали», публіцистичної збірки «Майстри чарівних звуків» — про чернігівську музичну фабрику… Тому не випадково в часописі час від часу знаходять прописку чернігівські автори. Тільки за останні роки тут представлено поетів Анатолія Мойсієнка, Олександра Олійника, Тетяну Череп-Пероганич, автора цих рядків, надруковано спогади про поета Кузьму Журбу, а торік один з часописів повністю віддано творчості письменників нашої області. Чимало наших краян удостоєні міжнародної премії  журналу «Соборність», що носить ім’я літературознавця Івана Кошелівця, також нашого земляка.

Ошатно видана книжка «Служити народу – найвища честь!» — унікальне  історико-художнє видання, якому може позаздрити будь яка область України, та й не тільки України. Адже в ній йде мова про дипломатів і послів, котрі народилися на Чернігівщині.

Нариси охопили період від Козаччини до сьогодення. Читачі з неослабним  інтересом прочитають нариси про Івана Гирю і Романа Катіржного — послів гетьмана Богдана Хмельницького на перемовинах з Річчю Посполитою та Івана Биховця — дипломата часів Івана Мазепи, посла Російської імперії в Неаполітанському королівстві, Данії, Швеції та Австрії  Андрія Розумовського, посла УНР у Румунії і Угорщині Миколу Ґалагана, Віце-консула у Косово-Митровиці Григорія Щербину, убитого фанатиком і урочисто похованого в Чернігові, Голову Надзвичайної Дипломатичної Місії України в Франції у 1918 році Миколу Могилянського, Надзвичайного і Повноважного Посла СРСР у Румунії Василя Дрозденка та сучасних дипломатів України — Володимира Желібу, Михайла Дашкевича, Левка Лук’яненка, Івана Майдана, Анатолія Дроня, Віталія Бойка Миколу Селівона, Георгія Ільченка та інших. Всього про 32 послів і генеральних консулів.

Я квапився із лісу до села, бо небо так низько набурмосилося волохатими хмарищами, що вони, здавалося, хапали мене разом із вітром за п’яти. Залетів у розчинену хвіртку крайньої хати, на поросле молодим споришем подвір’я, і тільки тепер здогадався, що тут уже ніхто не мешкає.

Бігти до наступної оселі не вистачало ні сил, ні часу: впали перші великі та холодні краплі дощу. Миттєво завважив на хліві амбарний замок і кинувся під стріху хати: мовляв, хоч там сховаюся. Покунявши якусь мить, у мокрій сорочці, по призьбі почав пробиратися до ґанку, де було затишніше. І там випадково натиснув клямку і, о диво, дерев’яні двері відчинилися нарозтвір… Минув вологі, темні сіни й опинився в хаті. А надворі вже шуміла, лютувала перша весняна злива…

Бажаючи зазвичай один одному у дні народжень та ювілеїв дожити до ста років, ми зичимо передовсім довгих літ життя-буття, усвідомлюючи водночас, і не без жалю, що столітній рубіж, хоч і реальний для людини, але він далеко не для всіх. Від цього гіркого усвідомлення нікуди не дітися... І все ж сподіваємося, прагнемо... В цьому, власне, одвічна справа людського життя.

Вважають, що довгожителів на душу населення найбільше у гірських народів, чого не будемо заперечувати. Проте славилася довгожителями і наша Україна, зокрема Чернігівщина. З давніх-давен...

Той суботній день 8 січня 1838 року за старим стилем — знакова подія в історії нашого краю: вийшов перший номер першої газети — «Черниговские губернские ведомости», від якої і веде свої традиції нинішня «Деснянська правда». Загалом звідси починається історія чернігівської преси та історія чернігівської журналістики.

У ті далекі роки «Губернские ведомости» були, перш за все, офіційною газетою, що видавалася з метою «облегчення канцелярий в производстве дел сокращением переписки и доставления как присутственным местам, так и частным лицам средств получать сведения, относящиеся к исполнению и соображению». У офіційній частині газети публікувалися урядові й місцеві губернські документи, розпорядження.

Виходила і «неофіційна частина газети», що висвітлювала життя губернії, Росії і зарубіжжя, подавала матеріали з місцевої економіки, географії, історії, фольклору й етнографії, публікувала твори місцевих авторів. «Золотим віком» неофіційної частини «Черниговских губернских ведомостей» можна по праву вважати п’ятдесяті роки, коли навколо газети сформувалося коло літераторів і істориків.