Дорогі друзі! Щиро вітаю із пресвітлим і радісним святом – Воскресінням Христовим! Нехай Пасхальна радість і Божа благодать наповнять ваші серця і душі! Нехай Великодні дзвони принесуть в кожен дім благодать, мир і спокій, а чисте світло Великодня зміцнять нашу віру у перемогу над ворогом, силами зла, над мороком кривди і неправди!
Христос Воскрес! Воскресне Україна!
ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ МАНДРУЄ ПО ВКРАЇНІ
Додому навесні птахи летять
І вся природа знову оживає…
З небес приходить Божа благодать,
Про Воскресіння Сина сповіщає!
Над тугою…
В обличчя долі кидаєм слова –
Бездумні, безнадійні, нелогічні.
«Розлюбите мене – помру без Вас», –
Кричить юнак вродливиці трагічно.«Ох, діти! Я життя вам віддала!
Усе – для вас… А ви, немов телята,
Уперті й дикі», – певно, ж не від зла,
В образ полоні – дорікає мати.«Якщо мене не визнають – кінець!
У бідності зів’яну я», – зітхає
Поет сумний… І щастя промінець
Від нього наполохано втікає.
Той суботній день 8 січня 1838 року за старим стилем — знакова подія в історії нашого краю: вийшов перший номер першої газети — «Черниговские губернские ведомости», від якої і веде свої традиції нинішня «Деснянська правда». Загалом звідси починається історія чернігівської преси та історія чернігівської журналістики.
У ті далекі роки «Губернские ведомости» були, перш за все, офіційною газетою, що видавалася з метою «облегчення канцелярий в производстве дел сокращением переписки и доставления как присутственным местам, так и частным лицам средств получать сведения, относящиеся к исполнению и соображению». У офіційній частині газети публікувалися урядові й місцеві губернські документи, розпорядження.
Виходила і «неофіційна частина газети», що висвітлювала життя губернії, Росії і зарубіжжя, подавала матеріали з місцевої економіки, географії, історії, фольклору й етнографії, публікувала твори місцевих авторів. «Золотим віком» неофіційної частини «Черниговских губернских ведомостей» можна по праву вважати п’ятдесяті роки, коли навколо газети сформувалося коло літераторів і істориків.
Час неможливо зупинити. Вже по тридцятому колу іде життя після страшної Чорнобильської трагедії. Вона дає за себе знати. Хворіють і дорослі і діти. Їх не меншає, а прибуває. Скаржаться люди на патогенні хвороби кровотворних органів та крові, хвороби серця, органів дихання, ендокринні патології, гіперплазію щитовидної залози, інфекційні хвороби. І на цвинтарях ряди ростуть. Заповнюються новими хрестами. Це водночас і жахає, і закликає нас до пильності, до милосердя до тих людей, які стали жертвами некерованого, розбурханого, незримого, не маючого запаху атому.
ВОГНЕМ
Полікуйте мене, вітру теплого подихи чисті.
Вам підставлю обличчя і щоки вмить стануть сухі.
Мені силу дають ваші ноти, такі урочисті,
Так, неначе в минуле летять негаразди лихі.Полікуйте мене, кришталеві Карпатські джерела…
Вмиюсь водами свіжими, вип'ю цілющих краплин.
Хай відступить від мене печалі огидна химера,
Не гірчить на губах цей пекучий, отруйний полин.Полікуйте мене, жовті промені сонця ясного.
Обігрійте, благаю, та ніжно, щоб не обпекти.
Бо вогнем все у грудях згорає моїх і без того,
Не позбутись цього, не прогнати, і не утекти.
«Де моє дитинство?»
Це питання я завдавала собі безліч разів за останніх декілька років. І не тому, що скучила за іграми в «хованки», за школою, за друзями, які тепер розлетілися кожен по своєму гнізді, як птахи. Ні… Зовсім ні. Просто мені тепер страшно. Дуже страшно. Безтурботність залишилась десь в далекому минулому, у дитинстві. Я більше не бачу світ крізь «рожеві окуляри». Тепер він став сірим. Навіть коли небо над головою начебто синє і чисте, я розумію, що це – омана. Ця невинність блакиті зовсім не гарантує спокою. Настав такий час, що ти не знаєш з якої сторони чекати на небезпеку. Вона кругом… Вона усюди. Якщо заглибитись у ці думки, поринути в їх глибину, як в каламутне озеро, то можна збожеволіти.
ТУҒАН ТЕЛ
Мин халҡымдың сәскә күңеленән
Бал ҡортондай ынйы йыямын,
Йыямын да — йәнле ынйыларҙан
Хуш еҫле бер кәрәҙ ҡоямын.Шуға ла мин беләм тел ҡәҙерен:
Бер телдән дә телем кәм түгел —
Көслө лә ул, бай ҙа, яғымлы ла,
Кәм күрер тик уны кәм күңел!..Халҡым теле минең — хаҡлыҡ теле,
Унан башҡа минең илем юҡ;
Илен hөймәҫ кенә телен hөймәҫ,
Иле юҡтың ғына теле юҡ!Әсәм теле минең — сәсән теле,
Унан башҡа минең халҡым юҡ,
Йөрәгендә халҡы булмағандың
Кеше булырға ла хаҡы юҡ!
1. Простіть мені.
Простіть мені, гріхів без ліку...
Не надто праведно живу...
Боюсь не завжди чоловіка
І на газонах мну траву.Буваю зла я і сварлива,
Кажу бува не ті слова,
Не проганяю пса під зливу
Тому, що... в нас його нема.Я - не найкраща в світі мама,
Дружина теж - така собі
І господиня (це між нами) -
Бажалось краще б далебі...Та намагаюся я щиро
Добром розбавити гріхи
І хоч їх, як дірок у сирі,
Шукаю праведні шляхи.Не краща я, але й не гірша,
(Ну... сподіваюся таки)...
То ж про́щення у цьому вірші
Прошу із вашої руки...
Хіба хто відав півстоліття тому, що час піде проти годинникової стрілки, що переінакшиться весь наш світ. Що захиріють-захворіють села, що постаріють садки навколо таких же геріатричких хат, а джерельна вода в колодязях зробиться протухлою, бо їх давно не чистили…
Моя мати рано-вранці, розпаливши піч, поспішала по воду до одного з таких колодязів, де, здається, збиралося чи не все жіноцтво нашого кутка, і несла звідти на коромислі не тільки з двоє відер свіжої джерелиці, а й безліч сільських новин та, звісно, побрехеньок. А ми, малі пастушата, біля того колодязя в обід поїли корів, і вони смачно пили прохолодну вологу з довгого корита, до якого ми завзято наливали воду.
Я знов тебе чекатиму з доріг,
Де наше поєднання – не важливе…
А краплі з ринви мірно об поріг
Відлічують миттєвості до зливи…До зливи сліз, яких не бачиш ти,
Моїх страждань збагнути знов в знемозі,
Знущань липкої тиші пустоти,
Відірваність від губ твоїх… В дорозіХоч іноді… хоч мимохіть – згадай…
Почую – із солодкого полону…
А краще – теплим словом загойдай
Мої тривоги марні – з телефону.
Тринадцятирічна Ніна Бойкова після участі у відомому телешоу «Голос.Діти» на телеканалі «1+1» продовжує активно займатися творчістю та ще з більшою наполегливістю розвиває свої вокальні дані. Ніночка зуміла неабияк здивувати на сліпих прослуховуваннях зіркових тренерів – Потапа, Тіну Кароль та Наталю Могилевську. А згодом після прем’єри кліпу на пісню Андрія Марусича «Розмалюй мої сни», з якою Ніна увішла в четвірку найкращих фіналістів Національного відбору на дитяче Євробачення-2015, юна артистка взялася за посилене вивчення турецької мови.