Богдана Леонідівна Пілецька, молода поетеса. Народилась у с.м.т. Перегінське Івано-Франківської області. Закінчила Перегінську ЗОШ№2. Здобула середню спеціальну освіту в ІФДМА. Працюю медичною сестрою. Гарно малюю та вишиваю бісером. Одружена, виховую донечку.
Вірші почала писати ще зі шкільних років, але тільки декілька років тому зрозуміла, що поезія – це не просто моє захоплення, а те, без чого не можу жити.
Стільки смутку у тебе в очах,
Україно, моя рідна ненько.
Чом поріс чемерицею шлях
Й розкроїлося навпіл серденько?Як втомила тебе круговерть:
Знову й знову виборювать волю.
Але сили - не випиті вщерть,
І ми вкотре куєм собі долю.Наймужніші, хоробрі серця
Захищають в боях Батьківщину.
А ми просим уклінно Творця
Не покинути їх в цю годину.Любий Боже, твої ми раби,
Свої погляди горнем до неба:
Україну врятуй від журби!
Просим Миру... а більше не треба.І щодня тисячі молитов
Світлим димом по небу мандрують.
Тільки віра і світла любов
Нас від чорного зла порятують.
ВОГНЕМ
Полікуйте мене, вітру теплого подихи чисті.
Вам підставлю обличчя і щоки вмить стануть сухі.
Мені силу дають ваші ноти, такі урочисті,
Так, неначе в минуле летять негаразди лихі.Полікуйте мене, кришталеві Карпатські джерела…
Вмиюсь водами свіжими, вип'ю цілющих краплин.
Хай відступить від мене печалі огидна химера,
Не гірчить на губах цей пекучий, отруйний полин.Полікуйте мене, жовті промені сонця ясного.
Обігрійте, благаю, та ніжно, щоб не обпекти.
Бо вогнем все у грудях згорає моїх і без того,
Не позбутись цього, не прогнати, і не утекти.
«Де моє дитинство?»
Це питання я завдавала собі безліч разів за останніх декілька років. І не тому, що скучила за іграми в «хованки», за школою, за друзями, які тепер розлетілися кожен по своєму гнізді, як птахи. Ні… Зовсім ні. Просто мені тепер страшно. Дуже страшно. Безтурботність залишилась десь в далекому минулому, у дитинстві. Я більше не бачу світ крізь «рожеві окуляри». Тепер він став сірим. Навіть коли небо над головою начебто синє і чисте, я розумію, що це – омана. Ця невинність блакиті зовсім не гарантує спокою. Настав такий час, що ти не знаєш з якої сторони чекати на небезпеку. Вона кругом… Вона усюди. Якщо заглибитись у ці думки, поринути в їх глибину, як в каламутне озеро, то можна збожеволіти.
Хочу поділитись з вами рецептом мого улюбленого торта, який я вичитала в одному з кулінарних журналів. З того часу на свята випікаю тільки цей неймовірно смачний торт.
БОТАЛЯ
1 корж: 7 білків, 1 стакан цукру, 3 ст. л. крохмалю, 1 ч.л. порошку до печива, 2 ст. л. оцету, 4 ст.л. муки.
2 корж: 7 жовтків, 4 ст.л. цукру, 1 яйце, 4 ст.л. муки, 1 ст.л. порошку до печива, 3 ст.л. оцету.
3 корж: 2 яйця, 1 стакан цукру, 4 ст.л. какао, 1 ч.л. амонію, 1 склянка сметани, 1 стакан муки.
Крем: 2 яйця, 1 стакан цукру, 1 ст.л. крохмалю, 2 ст.л. муки, 2 стакани молока – варимо до густої маси і змішуємо з 300 г масла.
Смачного!!!