Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Наталя Федько
Наталя Федько — біографія
Наталя Володимирівна Федько народилася 5 грудня 1986 року в селищі Межова Дніпропетровської області. У 1998 році переїхала разом з батьками до Дніпропетровська. Закінчила Дніпропетровський національний університет (факультет української філології).
Казки та вірші пише з дитинства. З 14 років шліфує майстерність в літературній студії «Лілея» при Дніпропетровській обласній організації НСПУ. Авторка 5-ти поетичних збірок – «Велич життя» (2004), «Зорепад серця» (2005), «Прощавай, срібна вежо!» (2006), «Пишу на пергаменті неба (2007) та «Дві долі грали дощ» (2008).
Наталя Федько: Україна, як доля – одна
Україна, як доля – одна
Тільки вчора збагнула, що правда – така небезпечна.
У багаттях скорботи згорали мої кораблі.
Мефістофель мені посміхався, зловісно і гречно,
А вітрисько благав: «Не здавайся, моя Наталі!»Я любила й люблю, та згорати від цього не легше.
Не бенкети, а битви з минулим вінчають мене.
Ти помер від отрути зміїної, Віщий Олеже,
Ну а я – від отрути людської рятуюсь вогнем.Я – козацької крові, тож ласки не буду просити
У вельмож, котрі думати звикли, що кров – це вода…
Чом ти, батьку Іване*, повірив запроданцям ситим,
Що тебе, полководця, катам поспішили віддать?
Поезія Наталі Федько
Над тугою…
В обличчя долі кидаєм слова –
Бездумні, безнадійні, нелогічні.
«Розлюбите мене – помру без Вас», –
Кричить юнак вродливиці трагічно.«Ох, діти! Я життя вам віддала!
Усе – для вас… А ви, немов телята,
Уперті й дикі», – певно, ж не від зла,
В образ полоні – дорікає мати.«Якщо мене не визнають – кінець!
У бідності зів’яну я», – зітхає
Поет сумний… І щастя промінець
Від нього наполохано втікає.
