Фільм другий з циклу сучасної громадянської поезії
Автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
Звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
Фільм третій з циклу сучасної громадянської поезії
Автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
Фото: патріоти України, звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
фільм четвертий з циклу сучасної громадянської поезії
автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
Майдан
Я не хочу крові
Без ворожого плану
Іду стояти
За мир на Майдані
Моє серце болить
Я від болю п'яний.
За Волю стою я на Майдані.
Моя пісня свята
За світло Країні
Душу й тіло віддам
Своїй Україні.
Не плюйте в очі
Своєму народу
Ми - за Європу
Ми за Свободу!!!
12.12.20013
Тупість
Дешева тупість дорогого варта,
Простіш розпалити нею ватру
Простіш зомбувати свою ідею
Простіше рівняти із землею.
* * *
Черепки- в синтагму...
синусоїд мого коліна.
атоми білого акту...
активований біль - мотовило -
у руках
пере-цілованих танго...
сіль у лоно...
мішень - у сонці
мого хребта
не та...не та...не таааааааааааааааааааааааааааа...
Мертві душі- Тантал-
з хреста до мішені...
заварюю чай у колодязі-
голий, зелений...
Мілонга -на перехресті-
мертвих душ-
порожні піали...
Марево сексу -
в ребрі піару...
Танцюва-ли..тан-цю-ва-
ли
з мертвим півнем, чи з
гострим чортом???
...аорта
твоєї долоні -
не замінить мені серця...
Цей світ для тебе
Життя одне, та не легке,
Без образ, розчарувань, падінь і злетів.
Так не бува, щоб у піснях
Моїх приспів звучав без двох куплетів…Усі говорять: « Йди вперед до мети ».
Усі говорять: « Підіймайся і йди ».
Та тільки зробиш крок – знов падаєш вниз,
Ти посміхнись і навкруги озирнись!!!
Приспів :
Цей світ для тебе
Хапай його в долоні,
Палає небо, згорає від любові
Цей світ для тебе
І мрії, наче зорі,
Горять для тебе
Як сині хвилі в морі
ТЕПЕР – АБО НІКОЛИ!
Тепер – або ніколи! Вірний клич,
що не дає ні хвилі більш чекати.
Пора настала зброю взять до рук
й громити зраду. Правду – визволяти!
На барикадах пролилася кров…
Життя поклала юність на Скрижалі
Свободи, щоб звільнилася з оков
наша земля, її безмежні далі.
Поліг за Україну вірменин
І білорус поліг , не з України.
Земляче, знай – в борні Ти не один,
З Тобою люд всесвітньої родини.
І. І. Даценко, перший секретар Ставищенського райкому СПУ (з Київщини), попросив допомогти з виходом поетичної збірки своєї землячки Тетяни Іванчук. При цьому він передав підбірку її віршів. Вони здалися непідробними, щирими.
Дякуючи небайдужим людям, збірка вийшла (хоч і малим накладом — 1000 екз.) під назвою «Роса ріки». Не буду оцінювати майстерність автора, бо не про те йдеться. Коли писано душею, то у вірші є все: замальовки життя, неспокій, переживання, чистота почуттів, — те, без чого поезія неможлива. А ще є підтвердження справжньої майстерності і таланту. Фах Тетяни Іванчук до літератури стосунку не має, але вона — одна з тих, хто своєю творчістю безпосередньо формує середовище культури. Переконайтесь у цьому самі.
Олександр МОРОЗ
Тетяна ІВАНЧУК
* * *
Дощі осінні на вікнах скачуть,
Сльозини-краплі на землю гублять,
Не плачуть люди, які не люблять,
Не люблять люди, які не плачуть.
А ми, Тетяни, отакі:
Уперті і цілеспрямовані,
Рішучі, мужні і … м'які,
І ділові, та не суворі ми.
Всім сонце у очах несемо,
Не обминаючи нікого.
Ми коли любим- миле все нам,
А як не любимо- нічого.Ми книгу вміємо читати
Життя людського таємниці,
Та птицю щастя упіймати
Не всім нам стачить інтуїції.В нас є і воля, є і сила,
Активність.Що там є іще?
А хочеться, щоб нас любили,
Міцне підставивши плече.
Щоб ми жили, не озираючись,
Хоч ми не дуже й боязкі,
Щоб ми кохали щиро, знаючи:
Не зрадять нас чоловіки.
Ой здуріла моя жінка… (гуцульська співанка)
Ой, здуріла чісто, люди,
не зіпру супругу
Прийде вечір, збираєтси
та й іде до клубу...Ой, не будеш, моя жінко
клубами ходити
Є корови, свині, бичок
будеш обходити.Є корови, свині, бичок
та й курочок двадціть
Схамениси моя доле
тобі не 17...Не пустив тебе в 17,
та й тепер не будеш
Шє коровок зо дві куп'ю
за клуби забудешА хатної та роботи
тилько не зроблено.
Ти на вечір,куда прешси
ци ти пороблено...Схамениси моя жінко
про шо говорити
Не лиш з тебе.а й и з мене
мут люди смієти.
* * *
Ритми повітря -
Дихання, звуки
Навіть стрясання землі -
Рухають вітром
Всесвіту руки,
Ми тут частинки малі.
Носить нас світом,
Часом піщаним,
Ми летимо в ритмі зір.
Десь плачуть діти,
Десь - свічка тане
В головах дідика з гір.
Небо пульсує,
Дихають трави
Камінь записує дні...
Гори все чують -
В плеса заплаві
Зріє лиш сила на дні.
Хто нині згаснув -
Вродиться завтра,
Визирне зірка нова.
В нас більше часу -
Ліс шепче мантру,
Я навіть чула слова.
29.01.2014
* * *
Двері у вічність
Чесноти вкрились порохом гріховним
Поміж землею й вічністю Небес,
Мій шлях до Бога має бути рівним,
Чи підганяють Ангел чи то Біс.У споконвічній боротьбі нетлінній
Творю думками – не руйную Світ,
Що в космосі у вальсі безтурботнім
Під плач кружляє, а чи зоряний політ.Йому байдуже до бажань і звершень,
Він наче куля каторжанина в душі
Несе до Бога крилами молитви,
Чи, навіть, суд страшний вершить.Та сподіваюсь на вблаганність Неба,
Єдино вірний засіб від журби –
Відкрити Двері Вічності для себе
Й упевнено колись ввійти туди.