Олександра Малаш

(Київ: Літературна агенція «Друге дихання», 2018.  — 232 с.)

Звідки береться людське Я? Яких глибин сягає його коріння, за що чіпляється його довжелезне віття? Якими соками живиться дерево нашої душі, і що може струїти його, а що — сприяти росту? Саме в такий непростий філософський діалог одразу вступає читач роману «Куди подіти святого?» з  доволі молодою, та вже досвіченою й упевненою творчинею — Соломією Зеленською.

Про що цей твір? Мабуть, про те, що людина, геній-художник, намагається чимкраще «вималювати» власне життя — принаймні саме цією ідеєю починає головний герой свій шлях на сторінках роману. Чому ж «геній» — і раптом «намагається»? — спитаєте ви.  Геній має вміти все й одразу, бачити заздалегідь, чути завчасу, діяти випереджаючи! Але це не так. Жоден, навіть найвправніший творець на землі, не здатен пройти тісною стежкою долі, не зачепивши інших людей. Навіть якщо він ще не народився — зачепити вже може. А як зреагує потерпілий — стане зрозуміло згодом... років десь за сорок.

Арт-центр «Букісан» (Іспанія, Мадрид – Марбелья) та Міжнародний Арт-центр «Klas’s Arts Center San Francisco» (США, Сан-Франциско, голова міжнародного журі – Алекс Клас) щойно оголосили лауреатів Міжнародної літературно-мистецької медалі Мігеля де Сервантеса за 2019 р. Організатори та члени журі представляють три країни: Іспанію, США та Канаду.  

Мігель де Сервантес Сааведра (1547-1616) – іспанський письменник, класик світової літератури, автор знаменитого «Дон Кіхота», який вважають першим сучасним романом та одним із найкращих творів світу.

Приємно, що серед нагороджених, знаних письменників із різних країн, є й наші співвітчизники. Отже, цьогорічними лауреатами почесної відзнаки за визначну літературну діяльність стали письменники:

Базилевський В.О. Замінований рай: поезії. – К.: ВЦ «Просвіта», 2018. – 368 с.

Існує теза вважає, що поезію варто писати до тридцятирічного віку. Мовляв, молодим найліпше вдаються емоційні римосповіді. І, як приклад, наводять ранні дебюти Івана Драча, Миколи Вінграновського, Леоніда Кисельова, Павла Гіника, Миколи Тимчака… Але ця думка не витримує ніякої критики. Бо, як нам здається, справа полягає не в роках, які прожив автор, а в думках, котрі він висловлює. Саме це приходить на думку, коли читаємо вірші Володимира Базилевського, який у новій книзі «Замінований рай» назвав себе «зимовим поетом», натякаючи на свій поважний вік (у серпні 2018-го йому пішов 82-ий). «Не зважай, якщо сноб і естет запідозрять обмову. Оприлюднить зимовий поет свою правду зимову».

Почесною нагородою Міжнародної літературно-мистецької Академії України – міжнародною патріотичною медаллю Івана Мазепи (рішення №12) нещодавно відзначені:

1. Засновники популярного всеукраїнського порталу «Жінка Українка» – громадський діяч, автор багатьох матеріалів у Вікіпедії Юрій Пероганич і письменниця Тетяна Череп-Пероганич (Київ) – за значну творчу діяльність;
2. Письменниця Галина Могильницька (Одеса) – за книгу історичних поем «Імена»;
3. Відомі українські меценати Галина та Олександр Гереги (Київ) – за визначну благодійну діяльність.

Міжнародна патріотична медаль Івана Мазепи заснована в 2016 році Міжнародною літературно-мистецькою Академією України для відзначення письменників, митців, науковців, перекладачів, журналістів, громадських діячів, меценатів з України та зарубіжжя за визначну патріотичну діяльність, спрямовану на підтримку незалежності нашої держави, активну пропаганду української культури, літератури, мистецтва, книговидання, видатних діячів України у світі.

Олег Гончаренко

АРСЕНИЧ-БАРАН Г. Муська : роман в новелах / Ганна Арсенич-Баран. – Київ. Український пріоритет. – 2018. – 144 с.

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу…

Ліна КОСТЕНКО

Життя іде… Життя, справді, іде, не звертаючи уваги на наші «коректури» навіть катастрофічного рівня – війни, голодомори, голокости, техногенні армагедони. Такого висновку доходимо так чи так усі ми рано чи пізно. Власне, різниця полягає в тому, якого висновку, якого способу вирішення проблем сягаємо ми, переживши все те. При чому, коли я говорю «ми», то ще зовсім до недавнього часу, в прихованому підтексті значилося (хай і підсвідомо, але…) обране і визначене давним-давно чоловіче трактування філософії, історії, соціології, а найперше, як найзрозумілішої і найприйнятнішої для кожного представника Homo sapiens (людини розумної) гуманітарної іпостасі – літератури, а ще точніше літератури художньої. Зрештою, зважаючи на мою стать, це не так уже й дивно (тут, мабуть, варто було би поставити якийсь пояснювальний «смайлик», але в нашому жорстокому житті-бутті їх, на жаль, не передбачено).

Справді, культурних салонів у повному розумінні цього поняття нині немає. Але чи так-таки й «нема маркізи Помпадур», аби надихати достойників до поступу і подвигу?

Веселий роман-серіал для дітей «Потягуськи» відомих українських письменників із Чернігова Сергія Дзюби та Ірини Кулаковської продовжує крокувати світом. Тепер його вперше видали в Казахстані, в місті Алмати, в Казахському національному університеті імені аль-Фарабі – найбільшому та найпрестижнішому виші цієї чудової країни, в якому зараз навчається понад 30 тисяч студентів. Також водночас роман перевидано в Канаді та Вірменії!

Взагалі-то, вперше «Потягуськи» надрукував у Луцьку поліграфічно-видавничий дім «Твердиня». Книжка одразу ж привернула увагу дітвори й доволі швидко розійшлася. Відтоді цей роман популяризує в нашій державі та за кордоном Міжнародна літературно-мистецька Академія України, котра об’єднує письменників, перекладачів, науковців, журналістів і громадських діячів із 55-ти країн світу.

Богдан Смоляк.  Суб᾿єктивно-об᾿єктивні нотатки

І на схилі року журнал не піддається інерції здобутого…

Поезія: добірки лірики Миколи Петренка, Лесі Шмигельської, Віктора Кучерука, Анатолія Черняхівського, Дзвінки Легіт; вінок сонетів Василя Рябого, розсип рубаїв Івана Редчиця; «деякі пасажі» Гесіодової поеми «Походження богів» («Теогонія») в перекладі, з передсловом Андрія Содомори. Тут є що творчо переймати, як-от: уміння ставити, повторюючи пройдене, все нові запитання – у Петренка; бути статечно щирим – у Кучерука; жити віршем як доброю думкою – у Черняхівського, Шмигельської;  припасовувати писане до щоденних ритмів єства – у Легіт; перспективно урухомлювати замармуровілу структуру класичного сонета – у Рябого; поетично концентрувати  життєву надсадність  – у Редчиця;  добре почуватись як у мікро- («труди і дні»), так і в макросвіті – у Гесіода.

Повість розповідає історію життя та кохання жінок трьох поколінь ХХ століття. Зворушлива історія увібрала в себе усі переживання українок під час декількох революцій, війн, болючих етапів розкуркулювання та совєтизації України. Авторка просто та щиро відповідає цією книгою на питання «Як лишитися собою у часи зламу цілих історичних епох?»: любити й бути вірним сімейним цінностям.
 

Цю почесну міжнародну відзнаку 1 березня 2011 року, за сприяння Національної спілки письменників України і міжнародних громадських організацій, заснували Клуб творчої інтелігенції «Оберіг-Чернігів» та Волинське товариство «Світязь», – для розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, працівників культури та освіти, громадських діячів і меценатів, які мешкають в Україні та за кордоном.

З 1 листопада 2014 р. засновником Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, котра об’єднує 155 відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 55-ти країн світу.

Серед лауреатів минулих років – Іван Плющ, Василь Голобородько, Юрій Шевельов, Василь Барка, Валерій Шевчук, Михайлина Коцюбинська, Володимир Базилевський, Леонід Горлач, Віра Вовк, Рауль Чілачава, Богдан Бойчук, Ігор Качуровський, Всеволод Нестайко, Василь Слапчук, Сергій та Тетяна Дзюби, Євген Нахлік, Михайло Сидоржевський, Євген Баран, Анна Багряна, Петро Сорока, Йосип Струцюк, Володимир Шовкошитний, Марко-Роберт Стех, Теодозія Зарівна, Славомир Мрожек, Ееро Балк, Томаш Вашут, Фотіні Папаріга та інші відомі письменники, перекладачі, науковці, митці, громадські діячі, меценати з України, США, Великобританії, Канади, Греції, Франції, Бразилії, Німеччини, Італії, Фінляндії, Болгарії, Чехії, Угорщини, Іспанії, Польщі, Грузії, Росії, Білорусі, Казахстану, Індії, Бангладешу, Ізраїлю та Македонії.

Нарешті в сучасній українській літературі все більше почало з’являтися гостросюжетних пригодницьких творів, що жодним чином не поступаються кращим західним зразкам у цьому жанрі.

Не став винятком і новий історичний роман Леоніда Кононовича «Чигиринський сотник», якого знають в Україні, по-перше, як чудового перекладача видатних прозаїків сучасності, таких, приміром, як Альберт Камю, Еміль Дюркгайм, Жан Бодріяр, Моріс Бланшо, Жеральдін Бегбеде та ін., а, по-друге, як автора кримінальних романів «Я – зомбі», «Кайдани для олігарха», «Повернення», що здобули визнання їхньому автору.

Що стосується «Чигиринського сотника», то це абсолютно інший твір у творчій біографії Леоніда Кононовича, не схожий на попередні ‑ ні за тематикою, ні за стилістикою, ні за складним композиційним вирішенням.

Читати роман – одне задоволення. Сюжет твору надзвичайно динамічний, де реальне переплуталося з містичним, та так, що читач дуже часто губиться в захоплюючій авторській розповіді, не помічаючи постійні переходи з одного світу – земного, в інший – химерний.