Книги видані коштом столичних платників податків у 2018, @КМДА.

Книги, які були надруковані у 2018 році, за рахунок платників податку м. Києва вже надходять до бібліотек столиці. Першими книги отримала публічна бібліотека ім. Лесі Українки для дорослих в м. Києва (м. Київ, вул. Тургенєвська, 83-85). За допомогою електронного каталогу Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки читачі столиці, можуть дізнатися до яких ще філій вже надійшли ті чи інші видання.

Книги, випуск та друк яких було профінансовано з бюджету м. Києва в 2018 році:

Генеральний директор ТОВ «Земля і воля», Герой України Леонід Григорович Яковишин – видатний хлібороб, економічними досягненнями якого захоплюються аграрії в нашій державі та за кордоном. Автор резонансних книг вистражданої душею, талановитої публіцистики, котрі вже викликали значний читацький резонанс. Щедрий меценат та великий подвижник, який щодня робить добрі справи для співвітчизників і рідної України. Совісна, чуйна та шляхетна Людина, справжній патріот своєї Вітчизни.

Нещодавно Сергій Дзюба, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України (яка об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 55-ти держав), вручив хліборобу від Бога – Леоніду Яковишину почесну нагороду – Міжнародну літературну премію імені Миколи Гоголя «Тріумф» за визначну благодійну діяльність.

Пасічник Н.Кирилиця:збірка віршів.-Тернопіль:Видавець Пасічник Н.І.2016-36с.

Деякі поети наївно вважають, що про них найліпше скаже «товста» книга. Мовляв, чим більше слів, тим краще. Помилкова думка. Бо суть полягає не у кількості написаного й оприлюдненого, а в художній якості текстів. Ще раз пересвідчився у цьому, коли на мій робочий стіл лягла «Кирилиця» Наталії Пасічник.

…Тоненька збірочка. Лише 30 віршів у ній. Але вони причаровують уже з першого твору. «…Ще рано для такої холоднечі і рано покидати ці міста, давай приїду в гості хоч на вечір, а ні – то напишу тобі листа». Особистісне, дуже особистісне постає за цими рядками. Та водномить спостерігаємо і вихід на загальнолюдські обшири. «…Та поки вітер донесе чернетку, пожовклу ніби дивні письмена, від нас обох, неначе від абетки, залишиться лише літера одна».

Міжнародний книжковий фестиваль «Книжковий Арсенал» номінували на премію Лондонського книжкового ярмарку International Excellence Awards 2019 у номінації «Літературний фестиваль». Про це йдеться в офіційному прес-релізі Лондонського книжкового ярмарку. 

У номінації «Літературний фестиваль», окрім «Книжкового Арсеналу», за нагороду змагатимуться ще два фестивалі – Міжнародний літературний фестиваль в Утрехті (Нідерланди) та Міжнародний літературний фестиваль у Макасарі (Індонезія).

Життя постійно дарує несподіванки. Коли зустрічаєш їх, то радіснішає на душі. Особливо тоді, коли ота неочікуваність йде від краянина. Подібну приємність мені недавно зробила «Укрпошта» – листоноша принесла в мою оселю бандероль від львів’янина Богдана Дячишина з його книгами, виданими останнім часом. Після ознайомлення з ними подумалося, що особисто не знаю письмака, але написане створило портрет особистості з якою хочеться спілкуватися задля душевної втіхи.

І про кожне з видань, мабуть, варто повести мову окремішньо. Й в першу чергу про книгу есеїв «Пережите-перечитане». В 20-и есеях, зібраних під однією обкладинкою, уродженець Підволочищини (с. Кошляки) веде мову про власний шлях до пізнання навколишнього світу через доторки до бентежності слова. Мене особисто зацікавили розмисли про біблійні тексти, «відтак людина здатна повернутися до життя з людьми і Богом, пізнати себе й сутність світу, віддатися духовним поривам і, трудячись душею й серцем, у найменшому бачити нескінченність, гармонію, яка не може безслідно щезнути, перетворитись у ніщо». Зацікавлюють також роздумування про Тараса Шевченка та Івана Франка. Прикметно, що в есеях нерідко знаходимо посилання на Вергілія, Демокріта, Жака Руссо, Бенедикта Спінозу, Людвіга Фецербаха, Карла Ясперса...

Стали відомі переможці «Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2018»». Їхні імена оголосили під час урочистої церемонії, яка пройшла в Українському домі, повідомляє власний кореспондент Читомо.

Переможцями рейтингу стали:

- Номінація «Минувщина»: Terra Ucrainica. Історичний атлас України і сусідніх земель.

- Номінація «Дослідження, документи»: Степан Рудницький «Історія, геополітика і географія».

- Номінація «Біографії і мемуари»: Олексій Ящ «Багатоликий Микола Костомаров», Видавництво Жупанського “Уінстон Черчіль».

Ніна Головченко

7 лютого 2019 року в Києві, в Національному музеї літератури України Борис Гуменюк презентував нове видання своїх творів− двотомник «Вірші з війни» і «100 новел про війну» (видавництво «ДІПА», Київ, 2018. Художник Михайло Гутман).

Творчий вечір мав свою родзинку− до знайомства з новими книгами додалося знайомство з Гуменюком-художником: поет вперше представив широкій аудиторії свої полотна.

Борис Гуменюк читав вірші, розповідав більше про війну, менше про творчість, подарував музеєві свої «рукописи»: військовий стрій, у якому воював, саперну лопатку, із якою воював, і трофей із Донецького аеропорту.

14 лютого 2019 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбудеться показ фільму «Євген Гуцало. Куди біжить дорога». Фільм-портрет, створений у рамках проекту студії «ВІАТЕЛ» «Гра долі», розповідає про життя і творчість майстра українського слова Євгена Гуцала. Автор сценарію – Леся Вороніна, режисер – Василь Вітер.

Євген Пилипович Гуцало (1937–1995)– дивовижний, загадковий, майже нерозкритий критиками письменник. Його творчий доробок – один із найбагатших кількісно і найрізноманітніших жанрово в українській літературі другої половини ХХ століття. Автор тисяч сторінок поезії, цілої новелістичної бібліотеки із сотні творів, близько двадцяти повістей, романів, кіносценаріїв, дитячих книжок і публіцистики. Найдраматичнішою виявилася його остання незавершена збірка публіцистики «Ментальність орди», де він вперше висловився проти імперської політики Москви.

Суб᾿єктивно-об᾿єктивні нотатки

Примітний насамперед мистецьким блоком – щедрим представленням ранньої, з її яскравим пошуком нових кольору й форми, графічно-малярської творчості (стаття Романа Яцева) львів᾿янина Олега Боньковського, що зумовила його феноменальне художнє ковальство (нарис Володимира Бадяка).

Поезія: невимушені рубаї Петра Шкраб᾿юка; традиційно бентежна, часто з полемічним осердям лірика Віктора Ставицького, Василя Стахіва, Ярослава Савчина, Мирона Федоришина; невелика оригінальна психодрама (автор вважає її поемою) Віктора Палинського; жваві буттєво-філософські ямби тощо Богдана Завідняка. Насуттєве підсилення поетичного блоку – просвітлена поминальна «Листопадова симфонія» у сонетах Дмитра Никóлишина, 1884–1950 (публікація Романа Гринька), грайливо-мудрі віршики бельгійця Моріса Карема (1899–1978) у перекладі з французької Маркіяна Якубяка.

Іноді дивишся на людину й думаєш: ось той, з кого можна брати приклад. Не зважаючи на труднощі й фізичні проблеми, людина багато працює, має значні досягнення, веде активну громадську діяльність. Про кого йдеться?

Письменник, журналіст, громадський діяч Геннадій Горовий народився 18 червня 1981 року у знаменитому селі Трипілля, що на Київщині. Там і пройшли перші дитячі роки, сповнені перших відкриттів. Знайомство з таким загадковим довколишнім світом починалося близько шостої години ранку, а закінчувалося пізньої вечірньої пори. І кожен день приносив щось своє, неповторне. Скільки відкриттів очікувало на хлопчика! На власному досвіді він дізнався, що вогонь пече, не кожну собачку варто намагатися погладити, а якщо піти самому до Дніпра – можна й заблукати…

Про дитинство й не тільки – у відвертому інтерв’ю Геннадія Горового.

– Треба так розуміти, що ти був хлопцем непосидючим, але рідні намагалися ненав’язливо спрямовувати дитячу енергію у більш безпечних напрямах?