У рамках святкування Дня Києва у столиці 25-26 травня відбувся фестиваль «Країна Франкіана», який організатори присвятили пам’яті Івана Франка.

Відвідувачі столичної площі Франка могли ознайомитися з культурно-музичними, туристичними та рекреаційними можливостями Франкового краю. Міста Дрогобич, Борислав та курортна Східниця і батьківське село Івана Франка – Нагуєвичі – проводили свої презентаційні  тури.

Відкрив фестиваль Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні і танцю «Верховина». Також свою майстерність показували ансамбль духових інструментів Дрогобицького муніципального оркестру, акордеоніст-віртуоз Василь Клепач, вокальний дует у складі Петра Коса та Ігоря Старенького, гурт «Лабораторія джазу» та бориславський гурт «Львівські батяри».Для дорослих та малих відбувалися різні майстер-класи, квести, ігри, була також смачна українська кухня та ярмарок від народних майстринь. Родзинками Фестивалю стали тематичний Франковий лабіринт, у якому гості заходу могли більше дізнатися про Івана Франка, та виставка молодого панк-художника, коміксиста, музиканта та автора проекту #ХтоФранко (Квантовий стрибок Франка) – Влада Корнюка. Спеціальними гостями фестивалю були заслужений артист України Ігор Рудий, дівочий рок-гурт «The Sixsters» та  Миколаївський обласний драматичний театр.

Збірка поезій «Метро всередині нас» — безліч переплетених невимовно гарних та зворушливих рядків свіжої особливої лірики, яка викликає в читача силу-силенну «бездротових емоцій». Щирих, відвертих, глибоких. Бо линуть вони із серця, з глибин людської душі…

В передньому слові до збірки Леся Мудрак слушно зазначила: «література — «не для всіх», це «розвага для обраних»». Подорожуючи вагонами колективного проекту, переходячи зі станції на станцію поетичного метро, я переконалася в цьому й сама. Бо всі тексти написані особливими авторами — від душі, для осмислення тим обраним, які здатні зрозуміти.

Читаючи збірку, я спілкувалася з авторами, знайомилася з їхньою високопробною поезією та заглядала в приховані закутки їхнього внутрішнього світу. Мені вдалося насолодитися кожним словом та рядком, не випустивши з-під уваги жодного розділового знаку й із затамованим подихом пропливти повноводними поетичними ріками слів, подекуди шепочучи їх вустами.

Оргкомітет Всеукраїнського літературного конкурсу та фестивалю прозових україномовних видань «DNIPRO-BOOK-FEST»-2019 оприлюднив перелік авторів та видавництв, які увійшли до шорт-листа. Зазначимо, що ці автори і представники видавництв, які надіслали книги на конкурс, запрошуються до участі у церемонії нагородження.

Переможців та дипломантів конкурсу буде оголошено під час вручення відзнак.

Alyona Alyona увійшла до рейтингу престижного видання. Повідомляє, 1plus1.ua.

«Просто пишка, пушка» реп-зірка Alyona Alyona прогреміла на весь світ! Співачка потрапила на сторінки американського видання The New York Times та засвітилася в списку найкращих нових виконавців Європи. Творчість 27-річної виховательки дитячого садка з Баришівки назвали гаслом толерантності, прийняття та щирої поваги до рідної мови.

Візитівкою Alyona Alyona в оприлюдненому рейтингу став україномовний хіт «Відчиняй». Трек увійшов до дебютного альбому реперки «Пушка» — нині дуже успішного. Кліпи до композицій з нього набрали мільйони переглядів на YouTube менше ніж за два тижні.

Українська письменниця Гаська (Галина) Шиян здобула Літературну премію Європейського Союзу за свій новий роман “За спиною”.

У романі розповідається про 27-річну успішну українку, життя якої різко змінилося, коли її хлопцеві прийшла повістка в армію. Через війну героїня переоцінить власні цінності.

“Цей роман не просто стилістично вправний і зрілий, але й важливий для сучасності, адже вписує війну в Україні в універсальний людський контекст. Авторка переводить цю війну з безпечної рубрики “десь там на дикому Сході” у тривожну рубрику “тут, у нашій спільній Європі”. Бо цей конфлікт – справді тут, на нашому континенті, і він у той чи інший спосіб стосується всіх нас, європейців”, – зазначили члени Українського журі премії.

Янис Акуратерс. Палаючий острів: повість. Пер. Ліни Мельник. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2018. – 144 с.
В останні роки можна підмітити одну характерну особливість: посилилась увага до книг, перекладених з інших мов. Як на мене, це перш за все продиктовано тим, що люди хочуть ліпше взнати край, де намірились побувати. Тривіальні туристичні довідники не спроможні вгамувати «голод пізнання». І тут на допомогу приходять перекладні видання поезії, прози чи есеїстики. «Палаючий острів» належить саме до таких. Це – перша в Україні інтерпретація повісті відомого латиського письменника Яниса Акуратерса.

Про що йдеться у творі? Звісно, відповідаючи на це запитання, дехто вдасться до викладу вражень від написаного, розлого коментуючи їх. Не буду заперечувати, бо раціональне зерно у такому підході існує. Але автор цього відгуку не хоче ставати на такий шлях. Бо вважає, що радше необхідно зробити сюжетний наголос.

Яким побачила Івана Мазепу американська українка в зображенні митців французького романтизму

Постать видатного українського гетьмана Івана Мазепи здавна захоплювала уми європейців. Його діяння цікавили не лише істориків та філософів, а й багатьох майстрів слова, пензля, музики, які, відштовхуючись від фрагменту з «Історії Карла XII» французького філософа Вольтера, створювали поеми, художні полотна, опери. Серед найперших літературних викладів легенди про гетьмана була поема англійського письменника Джорджа Гордона Байрона «Мазепа». Застосовуючи унікальний художній прийом, що полягав у зіставленні минулого і сучасного, автор явив читачеві два образи Мазепи – історичний (гетьман літнього віку) і легендарний (гетьман у зовсім молоді роки).

Сьогодні, 15 травня 2019 року, Президент України Петро Порошенко підписав закон про функціонування української мови як державної.

Порошенко зазначив, що закон не розколює, а об’єднує українську націю та висловив вдячність усім, хто виступав за прийняття даного нормативного акту.

Леся Українка – моя землячка і землячка моєї дружини, дідусь якої розповідав нам про неї, бо жив там, де й герої «Лісової пісні»... І мені доводилося писати й виступати про цю, вже легендарну, поетесу та її творчість чимало у різних текстах та контекстах.

А оце нині маю честь знову погрітися у доброму промінні відразу двох чудових жінок, яких поважно люблю, – самої Лариси Петрівни Косач та Любові Романівни Гонтарук, яка оце написала віршовану книгу «Леся Українка. Сторінки кохання», присвятила її «100-річчю з дня смерті Лесі Українки» і попросила мене бути одним із першочитачів, редактором та автором передмови, що я із етично-естетичною радістю причетності до світлої співтворчості і не претендуючи на марнославні лаври та істину в якійсь інстанції, і роблю...

 – У книжках «Легенди про козаків», «Китеня Тимко» Ви вживаєте багато зносок-пояснень. Чи в усіх Ваших книжках використано зноски і навіщо Ви їх застосовуєте?

– Дуже приємно, що ти так уважно читав, дорогий друже! Так, дійсно, зносок багато. Якщо ти звернув увагу, я намагаюся пояснити складні слова та поняття, що притаманні, наприклад, професійним мореплавцям, або описуючи історичні події, рідкісних тварин (риб, динозаврів, птахів) чи рослини.

Використовую зноски, аби допомогти читачеві дізнатись про навколишній світ трішечки більше, ніж є в підручниках. Бо ж не завжди маємо змогу користуватись інтернетом, щоб зрозуміти, що таке «планктон» або «вогні Св. Ельма» тощо.

Зносок немає хіба в книзі для самих маленьких – про черепаху Наталку. Там казки малі й прості, там я не використовую жодного складного слова».