Літературний арт-семінар «Куст» у серпні (14-18 серпня), вже вчетверте збере на Рівненщині учасників з усієї України. Літню письменницьку резиденцію, окрім обласного центру, приймуть ще три туристичні локації на території області: Острозька академія, Дубенський замок та урочище Гурби, що в Здолбунівському районі.

Цього року проект реалізовуватиметься за ґрантової підтримки Українського культурного фонду.

Співорганізаторами проекту є Рівненська обласна державна адміністрація, Рівненська обласна рада, управління культури і туризму РОДА та Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.

Що таке Всеукраїнський літературний конкурс прозових україномовних видань«Dnipro-Book-Fest»? Якщо ви спитаєте мене, то без вагань відповім: це відкриття. І мова зовсім не про те, що ми з друзями вперше потрапили на підведення підсумківцього книжкового конкурсу. Поспілкувавшись з музою проекту Ольгою Репіною,дніпровською письменницею, членкинею Національної спілки письменників України, яка спільно з Дніпровською центральною міською бібліотекою та благодійнимфондом «UkrainianModernArtLab»доклала старань, аби у нашому місті відбулася надзвичайна літературна подія, остаточно переконуєшся у тому, що відкриття – це справжня місія організаторів заходу.

Тільки уявіть, автори з усієї країни представляють на конкурсі фестивалю свої свіжо видані книги. Тож, якщо ви хочете дізнатися, чим зачитуватиметься Україна найближчим часом, – гайда на «Dnipro-Book-Fest»!

У Києві, 16 липня, біля Арки дружби народів відбувся святковий концерт «Мова об’єднує» на підтримку мовного закону в Україні, що як раз вчора і набрав чинності.

Організаторами акції виступили громадські організації та волонтери, а також Міністерство культури України та Міністерства інформаційної політики.

Мета акції, як зазаначив у своєму виступі міністр культури Євген Нищук, – популяризувати українську мову.

На сцені для киян та гостей міста співали Наталка Карпа, Tarabarova, «Мандри», Злата Огнєвіч та інші відомі українські виконавці.

Подібні заходи  відбулися в багатьох містах України. Бо мова завжди об’єднує!

Ольга Рєпіна

Рецензія на книгу Тимура та Олени Литовченків «Принц України»

Литовченко Тимур. Литовченко Олена. Принц України / Роман. – Харків: ТОВ «Видавництво Фоліо», 2017. – 222 с.

Відомо, що особа та характерологічні особливості письменника часто відображаються в його творах. Чи може письменник надягнути маску, особливо якщо знайдеться професійний редактор? Може, але ця маска протримається на його творчому «обличчі» на один, максимум, два романи. А далі – тільки він справжній, зі своїми екзистенціями, які презентують творчу особистість в психологічному масштабі, коли результати творчості надають можливість робити аналіз особистості самого митця та його впливу на соціум.

Взагалі, екзистенційна сфера в значній мірі визначається особистісною емпірикою автора, його індивідуальними переживаннями, складною інтеграцією свідомих і несвідомих тенденцій, уявлень про соціальну сміливість, і є одним з найважливіших джерел формування творчої мотивації та спрямованості до самовираження за допомогою літературного образу.

17 серпня 2019 року  на  хлібодарній землі Сватівщини, у краю творчості, любові й патріотизму, знову заграє веселковий водограй талантів, світла та добрих мрій –  

ХІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс народної творчості аматорських колективів та виконавців «Слобожанський спас»!

Щиросердно запрошуємо митців зі всієї України взяти  участь у фестивалі, який завжди єднає добрих друзів на гостинній землі Луганщини. 

Впевнені, що ХІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс народної творчості аматорських колективів та виконавців  «Слобожанський спас» стане продовженням збереження народних традицій, народних пісень, декоративно-ужиткового мистецтва, виявить нові творчі обдарування, які гідно презентуватимуть українську культуру далеко за межами держави.

Положення 

 6 червня 2019 року в Колонній залі Київської міської ради відбулася Церемонія нагородження переможців 19-го Міжнародного літературного конкурсу ,,Коронація слова’’.

Спочатку було слово. Фактично завдяки слову й утворилися перші на Землі цивілізації. Катастрофічною для існування, як античних культур так і сучасних країн є духовна криза. Не оминуло це лихо і Україну. Неймовірно високу ціну заплатили українці, за те що не відстояли Незалежність на початку 20-го століття. Загрозу совєтській системі несли в першу чергу свідомі, освічені, розумні українці. Тому у часи масових репресій особливо нещадно розправлялися із майстрами літературного слова.

З по’явою пісенних шедеврів Володимира Івасюка українці неначе прокинулися із надією на відродження України. Й імперія збудована на насильстві почала шататися, і у підсумку рухнула. Така вона - сила слова.

На цьогорічній ,,Коронації слова’’ про Володимира Івасюка згадували не одноразово. Адже, у цьому році нашому пісенному генію виповнилося б 70 років. Гучними оваціями вшанували Володимира Івасюка із почуттям вдячності за його легендарні пісні та  національну свідомість.

Велика вдячність й співзасновникам конкурсу ,,Коронація слова’’ Тетяні та Юрію Логушам. Тут є чим пишатися. Адже, за словами Пауло Коельйо це конкурс рукописів, якому немає аналогів  у світі. У 2009 році конкурс визнаний найпрестижнішим, соціально відповідальним проектом в країні.

8 липня в бібліотеці імені Самеда Вургуна міста Києва відбувся вечір пам'яті видатного поета і перекладача Миколи Мірошниченка. Микола Мірошниченко був унікальною особистістю в українсько-азербайджанському літературному процесі, оскільки володів не тільки талантом поета, а й знав декілька тюркських мов, зокрема, азербайджанську, турецьку, старотурецку і кримськотатарську. Саме Микола Мірошниченко підготував грунтовну і історично важливу «Антологію азербайджанської поезії» в двох томах, видану в 2006 році.

Організатором заходу виступила Марина Гончарук. Вечір пам'яті відбувся за підтримки турецької асоціації євразійських економічних відносин «EkoAvrasya». Ведучим західу був відомий український поет, лауреат міжнародних конкурсів Вано Крюгер.

Весняно-літня тепла збірка «Сонячні глісандо» Анни Шпилевської видана за сприяння видавництва «Терен».

Вірші писалися не один рік, в них є і кохання, і біль розчарувань, і музична складова, і самотність, й радість, є й велика Любов. Є й подорожі та описи природи. Є вірші про Майдан та війну.

У книзі вміщені також кілька віршів-спроб авторки перекладу польською мовою.

Книжка би не змогла побачити світ без Божої помочі, нон-стоп підтримки рідних, близьких, друзів, колег, за що авторка вдячна усім.

"Незважаючи на всі негаразди та проблеми, людині потрібно "як Сонце, кожен день народитися". Так у одному із інтерв'ю колись сказала Анні оперна співачка Вікторія Лук'янець. І ці слова й досі лунають у свідомості.

Авторка дякує чудовим ілюстраторкам Tiana Podpora (обкладинка, розділи), Anastasiia Brezden (ілюстрації до віршів) та польському редактору Przemysław Ostrowski за допомогу у праці над збіркою.

Марія Матіос, Ірен Роздобудько, Люко Дашвар, Дара Корній і ще ціла сотня імен талановитих, залюблених у слово поетес, майстринь прози, драматургів і кіносценаристів. Ці імена наших сучасниць, молодих і дуже молодих, письменниць за фахом і за покликом душі, відкрив світу Міжнародний літературний конкурс "Коронація слова".

У кожної з нас напевне знайдеться, чи то в дамській сумочці, чи то на полиці серед улюблених книжок бодай один-два українських "жіночих" бестселери сьогодення, роман чи поетична збірка. Сотні романів, і не лише "жіночих" оповідань, тисячі поезій подарували нам вже досвідчені в літературі письменниці і зовсім юні дебютантки, що з 2000 року перемагали у неупередженому конкурсі. І коли хочеться відволіктися від буденної суєти, коли є потреба "щось таке почитати для душі", безпрограшним вибором стане саме щось із "коронованого".

Ірина Фотуйма. «Вічність в долонях». Золота Пектораль, ч. 1 (45) 2019. – С.  78–79.

Безтямна мить... Засліпить, обпече.
І терном поросте хвилина кожна.
Ти снися чи не снись, бо вже не можна
Тебе зітерти з полум’я очей.

              Мирослав Лазарук,
              «Ночі з амазонкою»

Сльози, очі, любов, сила духовної енергії сердець порушує рівновагу Всесвіту: «Я бачу, сонце раптом затремтіло / У тім раю, де ти мене лишив...» (с. 78). Бо ж одними видаються люди, коли дивитися на них зблизька, іншими – коли відходимо далі, а ще іншими – коли дивитися на них через сльозу втраченої любові, бо вона, сльоза – як весняна роса, безголоса в журбі й дарує полегкість у стражданні: «Нам би крихту чекань у долоні сховати, / А там крок до весни...» (с. 78).