Поміж святими лісами кобзарськими шляхами несли до людей правду та величну історію українського народу кобзарі.Оці незрячі гомери завжди відкривали очі зрячим людям.Осліплені в полонах та битвах козаки йшли перед козацьким військом з кобзами, піднімаючи людей на боротьбу. Ця прадавня традиція праукраїнців жива і сьогодні. На початку минулого століття Олександр Корнієвський, у містечку Мена на Чернігівщині, створив новий музичний інструмент — хроматичну концертну бандуру. Він взяв за основу кобзу Терентія Пархоменка (якого на тридцять дев'ятому році життя у 1911-му жандарми прибили) і добавив поміж струнами півтонові приструнки. Значно збільшив кількість струн, придумав і поставив на струнах демфер-перемикачі. Так сто років тому в Україні з'явився новий інструмент. За свої винаходи, майстерну гру на бандурі та крамольний інструмент він понад двадцять п'ять років загартовувався по сибірських таборах-лісах. 

11 червня (у суботу) 2016 року відбудеться V Всеукраїнський сільський фестиваль народної творчості «Катеринина пісня», присвячений памяті народної художниці України Катерини Білокур. Місце проведення – с. Богданівка Яготинського р-ну Київської обл. Організатори фестивалю «Катеринина пісня» – Виконавчий комітет Богданівської сільської ради, народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Берегиня» за підтримки Яготинської районної державної адміністрації, Відділу культури національностей та релігії Яготинської РДА, районного Будинку культури , меморіального Музею-садиби К.В.Білокур, редакції районної газети «Яготинські вісті».

Світлана ПАТРА, журналіст-фрілансер Імідж-центру Університету «Україна» стала першим переможцем проекту #‎BeEuropean, який був організований Міністерством закордонних справ України, Представництвом Євросоюзу в Українірадіостанцією «Радіо ЄС – Європейська станція», сайтом «Європейська правда» . Вітаємо!

Журнал «Дніпро» публікує у червневому номері повість Олександри Малаш «Кришталь горить». Наразі автор надає кілька цитат, а після виходу журналу в світ обіцяє надати текст повністю.

Мрія Віти Мазур здійснилася: вона консультує тисячі людей на гарячій лінії. Але хто міг передбачити, що всі ті проблеми, які допомагає вирішувати, враз торкнуться її самої? Людська душа - кришталь, вона уціліє лише в обережних руках. Але як діяти, коли кришталь горить?..

Уривки з повісті

***

Чому минуле надихає? Все дуже просто. З нього можна вибирати. Те, що тобі потрібно просто зараз. Радість, коли над тобою хмариться небо. Пересторога, коли в чомусь сумніваєшся. А буває – в минулому заваляється якийсь наївний ескіз. І ти тепер, навчена досвідом, пишеш дорослу, зрілу картину.

Або не зрілу… Все від тебе залежить.

У чарівному куточку Волині, за 28 км від Луцька, в селі Затурці Локачинського району розташований маєток старовинного польського шляхетного роду Липинських. Сьогодні тут знаходиться пам’ятка історії національного значення – меморіальний музей В’ячеслава Казимировича Липинського (1882 - 1931).

Він був   визначним політичним і громадським діячем, істориком, соціологом, публіцистом та дипломатом, теоретиком українського консерватизму, одним з організаторів Української демократично - хліборобської партії, за гетьманату і УНР – посол України в Австрії. В Затурцях пройшло його дитинство, звідси вже дорослою людиною він листувався з видатними сучасниками; тут він працював над історичними та публіцистичними творами, займався просвітницькою діяльністю. На польському цвинтарі і поховано щирого патріота України, який відстоював її соборність та незалежність. За радянської влади усі могили були втрамбовані у землю колгоспною технікою.

Майже неймовірна історія

1.

У виставковій залі арт-галереї художники, журналісти обступили Вероніку Горай. Зусібіч звучало:

– Прекрасні роботи!

– І пейзажі, й натюрморти…

– На грані геніальності!

Зніяковівши від похвал, Вероніка зашарілась і не знала, куди подіти руки. То поправить довге волосся, що хвилями спадає на плечі, то ковзне пальцем по шнурочках брів над зеленкуватими очима, то раптом притисне кінчик носа, що й не збирався задиратися від зазнайства.

Довкола ж продовжували розквітати компліменти:

– А портрети які!

– Особливо – актора Віктора Козачука. Дивовижна схожість!

Новела

— І що, доню, будемо робити далі? — важко зітхнула мати, поклавши на стіл не по-жіночому великі, напрацьовані руки.

Рая примостила навпроти свої — біленькі, з тоненькими наманікюреними пальчиками.

— Не знаю, мамо, — за звичкою тріпонула неслухняною зачіскою і помандрувала поглядом крізь шибку — поза подвір’я, де з-за штахетів уже виглядала голова Андрія. Він допомагав дівчині нести сумки від автобуса, а тепер чекав, поки вона вийде з хати.

Верховна Рада відправила на повторне перше читання законопроекти, щодо квот на українські пісні в теле- та радіоефірі. За відповідне рішення проголосували 245 народних депутатів, передає УНН.

Вказаними законопроектами, зокрема передбачалося, що радіоорганізації мають забезпечувати частку музичних творів із текстом державною мовою не менше 35 відсотків загального обсягу музичних творів із текстом поширених протягом доби.

У проміжку часу з 6:00 до 22:00 частка музичних творів із текстом державною мовою має становити не менше 70 відсотків від загального обсягу поширених радіоорганізацією музичних творів із текстом державною мовою.

У видавництві «Український письменник» днями побачила світ книга письменниці, журналіста і громадської діячки Тетяни Череп-Пероганич.

Серед нових творів, вміщених у збірці, – поезії, п’єси,  вірші поетеси в перекладі польською (переклад Казімежа Бурната) та болгарською (Димитр Христов).

Авторка традиційно щира у слові, яким вміло описує сумні реалії сьогодення, а також дозволяє читачеві зазирнути через поезію в найінтимніші закутки творчого жіночого серця.

Редактор збірки - Анна Багряна. Автор художнього твору, який використано в якості ілюстрації обкладинки, - Любов Міненко.

Осінь дорослої жінки : поезія, п'єси, твори в перекладі іншими мовами / Тетяна Череп-Пероганич. — Київ : Український письменник, 2016. — 112 сторінок, ISBN 978-966-579-499-8