Жінка-УКРАЇНКА

Поміж святими лісами кобзарськими шляхами несли до людей правду та величну історію українського народу кобзарі.Оці незрячі гомери завжди відкривали очі зрячим людям.Осліплені в полонах та битвах козаки йшли перед козацьким військом з кобзами, піднімаючи людей на боротьбу. Ця прадавня традиція праукраїнців жива і сьогодні. На початку минулого століття Олександр Корнієвський, у містечку Мена на Чернігівщині, створив новий музичний інструмент — хроматичну концертну бандуру. Він взяв за основу кобзу Терентія Пархоменка (якого на тридцять дев'ятому році життя у 1911-му жандарми прибили) і добавив поміж струнами півтонові приструнки. Значно збільшив кількість струн, придумав і поставив на струнах демфер-перемикачі. Так сто років тому в Україні з'явився новий інструмент. За свої винаходи, майстерну гру на бандурі та крамольний інструмент він понад двадцять п'ять років загартовувався по сибірських таборах-лісах. 

Після цього винаходу за струни бандури взялись зрячі музиканти і почали об'єднуватись у гурти, у капели бандуристів. У 1918 році Василь Ємець створив у Києві першу професійну капелу бандуристів. Інструменти замовляли у Олександра Корнієвського. Збереглось фото цієї капели. 

Про виготовлення цих інструментів мені розповідав Олександр Корнієвський. Він навчив мене грати на старосвітській діатонічній кобзі та хроматичній колісній лірі. Це старосвітська Чернігівська кобзарська школа, яку Гнат Хоткевич називав самою давньою. У мережі інтернету є фільм про Корнієвського. 

Василь Ємець народився на Харківщині у 1890 році. Як підріс -- заробив гроші на бандуру і пішов навчатися грі на бандурі до відомого бандуриста Івана Кучугури-Кучеренка. Здобув освіту у харківському та московському університетах. У вільний час багато гастролює. У 1916 році виступав у Великому театрі. Потім переїхав на батьківщину Олександра Корнієвського, який майстрував у Корюківці. 

За правління гетьмана Скоропацького створив у Києві першу капелу бандуристів. Після жовтневого перевороту розпочались небачені репресії проти кобзарів і він був змушений залишити Україну. З 1920 року розпочинає величний і тривалий мистецький марафон за межами України. Завершує навчання у Берлінській та Пражській консерваторіях. Брав уроки з диригування у самого Олександра Кошиця, який з хором емігрував до Західної Європи. Виступає з бандурою у провідних театрах Європи. У Парижській опері співав у супроводі бандури у майстерно зшитому фраці. Всюди навчає молодь грати на бандурі та об'єднує у капели бандуристів. 

У 1937 році від'їжджає до американського континенту, подалі від горя. Проживав у Канаді, а згодом у 1940році розпочав підкоряти Голлівуд, поселився у місті Лос Анжеллес. Продовжує свою наукову працю і тривалі гастролі по всій Америці. 

Професор Ємець лишив нам безліч наукових праць. Він виступав у найпрестижніших театрах. Підкорив і знаний театр відомої кінофабрики Голлівуду. Збулась мрія Олександра Корнієвського. На бандурі зазвучали твори Баха, Бетховена, Чайковського та інших композиторів. 

Василь Ємець володів усіма видами гри на кобзі та бандурі. Грав на сучасній бандурі і вдосконалював її. Грав у перекидку харківським способом та найдавнішим -- старосвітської чернігівської кобзарської школи. По науку до кобзаря їздив з Австралії Віктор Мішалов. Тепер він проживає у Канаді. На сьогоднішній день це поодинокий бандурист, який володіє усіма оцими способами гри. 

У березні 2016 року ми провели з ним концерт, при свічках у Торонто, пам'яті Анатолія Авдієвського. Віктор Мішалов -- теж постать унікальна. Заслужений артист України, кандидат мистецтвознавства. Уже і докторат в Україні захищати буде. Розпочинаємо процес переїзду в Україну на постійну роботу. 

Тривале життя надав Бог оцим видатним синам України. 

Олександр Корнієвський: 
21.04.1889 — 31.01.1988 

Василь Ємець: 
27.12.1890 — 06.01.1982 

Олександр Конієвський з 1937 року по1971 рік був за межами України. Повернувся в Україну і далі творив свої неперевершені музичні інструменти. Василь Ємець мріяв про повернення в незалежну Україну і про виступ у Київській опері. Не дожив до часів незалежності. В Україні і за її межами добре знають про кобзаря-професора Василя Ємця, який підкорив Голлівуд, але належним чином його ще не вшанували в Україні. 

У тій совєцькій катівні, яку лишив Василь Ємець, мало хто вижив. Його вчителя Івана Кучугуру-Кучеренка (07.07. 1878р. -- 24.11.1937р.) першого Народного артиста України розстріляли. Ще одного геніального земляка, кобзаря-віртуоза, композитора, письменника, історика і видатного громадського діяча Гната Хоткевича (12.01.1878 -- 08.10.1938) розстріляли. 

До часів другої світової війни було знищено все кобзарське мистецтво зрячих і незрячих бандуристів. Лишились звичайно якоюсь Божою милістю поодинокі кобзарі. 

На всіх паралелях і мередіанах Америки співав видатний кобзар і бандурист, медик і поет Зіновій Штокалко (25.05.1920 — 26.06.1968).

Ще одного земляка Василя Ємця я знайшов у США в 1990році. Це Леонід Гайдамака, випускник харківської консерваторії, був музикантом знаним. Це отой Гайдамака, що «Думу про голодомор» написав. Під час другої світової війни десь був зник. Писали, що ніби загинув у Німеччині. Він у Америці плідно на Україну працював -- як кобзар, диригент, педагог та інженер. Прожив тривале мистецьке життя. 

Леонід Гайдамака: 
(19.04.1998р. -- 27.12.1991р.). 

Нашого цвіту по всьому світу. Григорій Китастий родом з Полтавщини. Народився 17 січня 1907. Кобзар-віртуоз, композитор і диригент. 
У 1935 році зібрали залишки, після репресій, Полтавської та Київської капел і створили у Києві зразкову капелу бандуристів. Концертмейстером, а згодом і керівником капели було призначено Григорія Китастого. Коли розпочалась війна, артистів послали на фронт та копання окопів. Григорій Китастий попав у полон. Після втечі з полону добився дозволу у окупаційної влади на виступи капели бандуристів, яку зібрав з поодиноких уцілівших бандуристів. 

Розпочався концертний рейд капели бандуристів імені Тараса Шевченка. Співали воїнам УПА, виступали і в інших державах. Після закінчення війни капела опинилась в зоні переміщених осіб. У 1949 році виїжджає до міста Детройт у Америку. Там організовує капелу бандуристів імені Тараса Шевченка, яка плідно працює там і сьогодні. Цей маестро все своє життя кобзарював, примножував славу свого народу, вчив молодь грати на бандурі і творив капели бандуристів. Лишив нам великий спадок пісенної літератури. Тепер всі колективи в Україні співають твори в його обробках. 

Останні роки життя жив у місті Сан Дієго на півдні Каліфорнії. Земний шлях завершився 6 квітня 1984 року. Похований у місті Саус Баунд Брук. Я поклав квіти на його могилу і на могилу Зіновія Штокалка. Поклав уже не вперше квіти і до поховання Василя Ємця. Він похований у стіні на знаному цвинтарі у Голлівуді. 

8 травня 2016 року провели концерт у Лос Анжелесі. Співав у храмі, де виступав Василь Ємець та Григорій Китастий. Добрими словами вшанували цих гомерів. Веду радіопередачі та телевізійні програми по всій Америці, вшановуючи нашу знать. Старші люди, які живуть в Америці, ще пам'ятають виступи оцих знаних кобзарів. Тепер можу доповісти про те, що оспівав усі українські школи Америки. Список та адреси «Рідної школи» мені надав у Нью-Йорку пан Федоренко. Понад тридцять шкіл, які були утворені на початку третього тисячоліття, оспівано. 

Це проект приватний. Дочка Тетяна при потребі замовляє квитки та готелі. Америка велика держава. Є ще Голлівуд і на Флориді у Маямі, де я співав в українських школах.Тепер до школи уже своїх дітей водять діти, яких оспівував. В кінці уроку-концерту до дітей одне запитання: «Чи хочете ви жити щасливими і здоровими»? Всі хочуть жити у щасті та радості. Відкриваю таємницю: «Щоб ця мрія здійснилась -- треба любити Україну. А щоб любити, треба вивчати та берегти її культуру та традиції». 

Коли обрали президентом Віктора Ющенка я подарував йому книгу творів Григорія Китастого. Постало питання присвоєння справжньому герою звання «Герой України». Час ішов, а звання не було присвоєно. Після присвоєння звання «Герой України» Роману Шухевичу, у 2007 році, було стільки галасу, що це питання взагалі було відсунуто. А ще ж було подання і на присвоєння звання Степану Бандері. 

Доручив мені президент зібрати підписи найповажніших людей України на підтримку присвоєння звання Григорію Китастому. Не пройшло і місяця як вручив йому тисячі підписів. Першим цілий лист написав Дмитро Гнатюк. Потім шукав інших Героїв України. Так само звернувся з проханням до президента Анатолій Авдієвський та Борис Олійник. Писали академіки художники і письменники, студенти і школярі, військові і засуджені... 

Тепер усе оце у архіві, а Григорій Китастий «Герой України» з 2008 року! Дружина президента Віктора Ющенка вручила це звання сину Андрію у Детройті, де було створено капелу бандуристів. У 2010 році це найвище звання було присвоєно і Степану Бандері. Це справжні герої. Якщо Роман Шухевич і Степан Бандера — щит і меч, то Григорій Китастий — свята і непереможна хоругва, що завжди попереду, пояснював керманичам державним. 

Степан Бандера не міг бути зрадником. Він не був громадянином отого головорізного союзу. Він проголосив Україну незалежною Державою у 1941 році, за що сидів у концтаборах одних «визволителів», а після визволення був вбитий іншими «визволителями». Поміж оцими «визволителями» стояли на смерть воїни УПА. З 1944 року до 1950 року, поки не вбили совєти, цим військом керував Роман Шухевич. Вдумайтесь молоді і старші. Це було на окупованій українській території.Червона армія переодягалась у селянське вбрання і ночами йшла по домівках українських у містах і селах.Забирали у людей останнє, ніби для потреб воїнів УПА. Ранком до цих осель приходили енкаведисти і катували людей за підтримку бандерівців. Вантажили цілі села у товарняки і відправляли у Сибір на вічну мерзлоту з немовлятами, жінками та немічними старими людьми. 

Після смерті Романа Шухевича військо очолив Василь Кук. Він чотири роки вів військо у нерівній боротьбі, а потім загартовувався по таборах. У січні 2003 року ми вітали його з дев'яносторіччям піснями та квітами у Києві у будинку Центральної Ради (Будинок Вчителя). Говорив, що нам треба якнайшвидше з рабства виходити, бо раб однаковий, де б він не жив — на сході чи на заході, на півночі чи на півдні України. На таких героях мусимо виховувати нашу молодь. 

Про повернення в Україну мріяв Василь Ємець. Десь блукають шість зроблених ним бандур, багато рукописів та різної наукової літератури. Їх місце в українських архівах та музеях. Думаю і місце перепоховання Василя Ємця уже треба оприділяти, узгоджувати та ініціювати. Веду пошуки його наукової спадщини та всього іншого. 

Відспівав у Сан Дієго концерт на тій сцені де виступав Григорій Китастий. Оце була остання українська школа із списку «Рідна школа». В цей день, 7 травня, ми вшановували день матері, а поруч проходив міжнародний фестиваль індіанської культури. Нас запросили для виступу. Зазвучали під кобзу дві пісні. Після виступу подарував компакт диск, де звучать музичні інструменти з кісток мамонта з Мезину. Вік — 15 тисяч років до нашої ери. Потім довго спілкувались з наряженими індіанцями. Я кілька днів жив у одного індіанця. Антоніо Росас професор філософії та всесвітньої історії. Працює в університеті у Сан Дієго. Приїхав у Київ і взяв за дружину балерину Юлію. Живуть душа в душу. Вона йому сина народила. Хоче на осінь запросити мене до університету з програмою, з якою я виступав у Стендфордському університеті у Сан Франциско. 

Багато спільного у історії наших народів. 

Живуть на широкому земному просторі тільки ті люди, які зберегли свою культуру та традиції. Серед них і ми, українці. Були колись ахейці і пелазги, тепер їх нема. Щоб були щасливими онуки і правнуки ваші — треба жити праведно. Не славні роди на Землі не живуть.Треба зберігати свої традиції та вшановувати наших славних синів та дочок, які зберігали та примножували нашу славу. Цим ми примножуємо Славу сивокосої Матері нашої — України. 

Василь Нечепа, 
артист чернігівської обласної філармонії 
зі столиці Каліфорнії, м. Сакраменто, 
року Божого 2016, місяця травня, дня 12-го 

Джерело: http://www.hvilya.com/…