Днями у Чернігівському міському палаці культури нагородили лауреатів цьогорічного конкурсу «Жінка року». Приємно, що однією з нагороджених стала прекрасна, розумна, енергійна й талановита жінка, представниця славної родини Коцюбинських, щирий друг газети «Деснянська правда», заступник директора Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського Наталія Коцюбинська. Це – відома та шанована на Придесенні людина, яскрава особистість! 

Наталія Коцюбинська (у дівоцтві Стародуб) народилася 15 серпня 1971 року в селі Бірки, на Чернігівщині. З дитинства дуже полюбила літературу, ще в школі, у зовсім юному віці, перечитала багато найрізноманітніших книжок – у бібліотеці Пльохівської школи, де навчалася, та в клубній сільській бібліотеці. Особливо любила твори українських класиків – Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка та Панаса Мирного... З сучасніших – на душу лягла поезія Павла Тичини, Максима Рильського та проза Григора Тютюнника й Олеся Гончара.

У Львівському Будинку Вчителя з ініціативи Ліги Українських Жінок та за сприяння керівництва Будинку Вчителя і товариства "Рідна Школа" ім. Костянтини Малицької відбулося урочисте вшанування пам'яті української поетеси Софії Малильо з нагоди 90-х роковин від її народження.

Софія Малильо добре відома на Закарпатті, але по всій Україні її ще мало знають, недооцінюють, хоч внесла вона вагомий вклад в українську поезію та ревно працювала на громадській ниві задля розквіту Української Держави.

У некрологах після її кончини закарпатська преса й інтернет-ресурси писали: "Відійшла у вічність одна з найвеличніших поеток Закарпаття, 89-річна мучениця, жертва комуністичного тоталітарного режиму Софія Малильо – Софійка, як ніжно її називали земляки".

Радушинська Оксана. – …Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва: роман-фентезі  / О. П. Радушинська. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2016.

«…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва» – саме таку назву має нова книга письменниці Оксани Радушинської. Роман вийшов у світ у серпні 2016 року у видавництві «Твердиня» (Луцьк).

Рецензія Світлани Патри, журналіста, поетеси, а нині - й літературного критика.

(Рецензія на роман Оксани Радушинської «…Коли сонце було стозрячим. Амулет Волхва»)

Світлана ПАТРА

Радушинська Оксана. – …Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва: роман-фентезі  / О. П. Радушинська. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2016.

Прекрасне, зворушливе літературно-мистецьке свято до сорокаріччя обласної організації Національної спілки письменників України влаштували у бібліотеці імені В. Короленка. Надворі – снігові замети, холоднеча, однак на душі було по-весняному тепло й затишно. Так буває, коли бачиш щось хороше, справжнє, вартісне.

От і до спілчанського ювілею бібліотекарі та літератори поставилися неформально, постаралися на славу! Були і ошатно підготовлена книжкова виставка, і цікаві виступи, й почесні відзнаки, і чарівні пісенні вітання.

10 грудня Український дім, Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності, Козацька Лицарська Школа   запрошують на святкування Калити та на «Козацький гарт»!

На Сході України – війна. Війна не лише за територію, а і за цінності, звичаї, ідентичність. Українські воїни на фронті виявляють особливе лицарство і мужність, бо любов до рідного краю і звичаїв гартували їх змалку. Калита-забава на Андрія – і є тим народним святом, в якому чи не найяскравіше можна виявити свою міць, відвагу, кмітливість.

Цікава і зворушлива презентація відбулася в Чернігівській центральній бібліотеці для дітей імені Олександра Довженка – побачив світ п’ятий номер альманаху творів літературної вітальні «Іскринка», присвячений мужнім захисникам Вітчизни. Тож на святі були присутні тато загиблого на сході України Сергія Нагорного – Михайло Іванович та Костянтин Степанець, який боронив рідну Батьківщину на Донбасі.

Упорядкувала альманах керівник «Іскринки» – Ганна Маджуга, онук якої, Ярослав Маджуга (до речі, талановитий літератор та актор), хоробро захищав незалежну Україну, побувавши в самому пеклі війни. Ганна Іванівна – заступник директора Чернігівської міської централізованої бібліотечної системи по роботі з дітьми, велика подвижниця: що б вона не робила, завжди працює від душі, якнайліпше, тому її так поважають юні читачі.

«Нам, українцям, є за що любити свою Вітчизну, – наголосила Ганна Маджуга. – Вона має героїчну історію, давні, унікальні пам’ятки архітектури, чарівні, дивовижні краєвиди. А головне – тут мешкають хороші, працелюбні люди, які в грізний час виконали свій святий обов’язок на полі бою. Коли ви прочитаєте вірші та новели цієї збірки, побачите чудові малюнки, то відчуєте хвилювання дитячих сердець за Батьківщину, її майбутнє. Автори вболівають за долю солдатів-захисників. Адже всі ми пам’ятаємо геніальні слова Василя Симоненка: «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Жахлива, тужна нічка. Лиш попіл есемески
Коханої людини, що вже Тебе нема…
Тепер такі тут «звички»: у нас – ні дня без стресів…
Матуся – горобина, і донечка – сама!

Та чи зникає море? Про раннє розставання
Ти, друже, знав, здається, піснями відчував!
І ось, неначе вчора, побачились востаннє;
Печаль – мов куля в серці! І сльози – у рукав… 

Пролив тихцем дещицю пронизливих сльозинок – 
Яскраві зорі гаснуть найшвидше в небесах…
Твій янгол не стомився, це – просто відпочинок;
В душі ще віршів – рясно, і пісня – на вустах! 

Твій човен не вернувся, немов Ковчег, блукає,
Лунає щирий голос крізь вогкий листопад…
Лиш розірвались буси, і ладан пахне раєм;
Неначе стиглий колос, схиляєшся від втрат. 

Мов кінь, що скинув збрую, лишивши темну зграю,
Земні іржаві ґрати людської суєти…  
Востаннє аплодую, востаннє співчуваю:
Хай буде добре, брате, і вільним станеш Ти.

Дмитро Романов, Сергій Дзюба

м. Чернігів     

Справді «урожайним» на театральні постановки для виноградівців став перший зимовий  день. У нашому місті побував найстаріший театр Галичини – Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича. У свій 169 сезон у Виноградові одразу поставив три вистави: для школярів початкових класів «Зимові пригоди» Богдана Базилевича; для старшокласників міських шкіл Вертепну дивовижу «Іродова морока» Пантелеймона Куліша; для дорослого населення міста «Гуцульський рік» Гната Хоткевича.

Від адміністратора театру Богдана Печинюка почула цікаву історію. Колись у Коломиї проживала дуже харизматична людина, молодий греко-католицький священик Іван Озаркевич. Коло його інтересів не замикалося лише на духовності гуцульського населення. При нім у містечку був зведений собор  Архістратига Михаїла. У пам’яті людей залишилася постать цього умудреного життям громадського діяча, просвітителя, поета і  перекладача, художника і засновника першого на теренах західноукраїнських земель самодіяльного театру.