Цю почесну міжнародну відзнаку 1 березня 2011 року, за сприяння Національної спілки письменників України і міжнародних громадських організацій, заснували Клуб творчої інтелігенції «Оберіг-Чернігів» та Волинське товариство «Світязь», – для розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, працівників культури та освіти, громадських діячів і меценатів, які мешкають в Україні та за кордоном.

З 1 листопада 2014 р. засновником Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, котра об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із п’ятдесяти країн світу. 

Серед лауреатів минулих років – Іван Плющ, Василь Голобородько, Михайлина Коцюбинська, Володимир Базилевський, Віра Вовк, Рауль Чілачава, Василь Слапчук, Михайло Сидоржевський, Євген Нахлік, Сергій і Тетяна Дзюби, Євген Баран, Анна Багряна, Дмитро Чистяк, Петро Сорока, Йосип Струцюк, Володимир Погорецький, Ярослав Поліщук, Іван Корсак, Кшиштоф Савіцкі, Яцек Токарський, Ееро Балк, Христо Черняев, Томаш Вашут, Фотіні Папаріга та інші відомі письменники, науковці, громадські діячі, меценати з України, США, Великобританії, Канади, Греції, Бразилії, Німеччини, Італії, Фінляндії, Болгарії, Чехії, Угорщини, Польщі, Грузії, Росії, Ізраїлю та Македонії. 

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського запрошує до співпраці літераторів, видавців, організаторів творчих проектів.

Здавна чернігівська садиба М. Коцюбинського гостинно збирала у себе усіх тих, кому до душі творча і громадська праця. І ця традиція, започаткована видатним українським письменником, незмінно продовжується і за часів існування музею.

Якщо ви давно прагнули завітати до старовинного Чернігова аби познайомити публіку зі своїми творами, виданнями, проектами, плануєте проведення цікавого заходу і шукаєте зручну локацію для його проведення, тоді вам варто завітати саме до нашого музею.

У щойно виданій книжці (Чернігів: Десна Поліграф, 2016, 224 с.) вміщено щоденникову прозу, написану як невеличкі новелки, в яких поринаємо у ностальгійні часи дитинства і юності письменника чи раптово потрапляємо в сучасний комп’ютерний світ, де, на жаль, красному письменству, до якого часто звертається автор, все менше і менше залишається місця під сонцем.  

Книжка має оригінальну поліську метафоричну назву, що просто означає «жайворонок співає».

На обкладинці книжки зображено фрагмент картини відомого чернігівського художника Олексія Потапенка «Моя планета». 

Книжка видана коштом обласного бюджету Чернігівської області в рамках обласної Програми підтримки розвитку інформаційної та видавничої сфери Чернігівщини на 2016-2020 роки. 

21 грудня 2016 року в Університеті «Україна» в рамках зібрання літературної студії «Горлиця» презентували книгу «Люблю життя!» (2016), у якій зібрано твори обдарованих випускників.

Модерувала зустріч директор Імідж-центру Університету «Україна», кандидат педагогічних наук, доцент, член НСЖУ Ніна Головченко.

Збірка творів «Люблю життя!» започатковує нову серію видань Університету «Україна» – «Випускники Університету Україна». Ця збірка демонструє родзинку стратегії університету, де створено умови для фахового і творчого зростання всім, хто прагне повної особистісної самореалізації. І для обдарованої молоді з інвалідністю в тому числі.

Молитва на Різдво - у виконанні "Піккардійська Терція" разом з героєм АТО.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ до Міністра культури України Євгена Миколайовича Нищука від письменників, бібліотекарів, науковців, освітян, журналістів, громадських діячів та активістів

Відомі громадські діячі, освітяни, бібліотекарі, письменники, журналісти, науковці та активісти звертають Вашу увагу, шановний Міністре, на кричущий факт продажу бібліотеки № 2 в місті Марганець Дніпропетровської області.

Намарне нагадувати, що бібліотеки у сьогоденні – це дієві центри просвітництва, і чи не єдині! на місцях культурно-освітні майданчики об’єднання місцевої громади. Однак, тривожна інформація, що надходить до нас із ЗМІ, сигналізує про можливий злочин, коли у місцевої громади без публічного обговорення забирають можливість читати і контактувати з світовим культурним надбанням через спеціалізований інтернет-центр: «20 листопада 2016 року мер міста Марганець Олена Жадько, яка представляє "Опозиційний блок", винесла питання продажу будівлі бібліотеки №2 на голосування, і більшість депутатів Марганецької міської ради проголосувала за її закриття. На тій же сесії мер міста і 18 депутатів проголосували за підвищення собі заробітної плати удвічі та виписали новорічну премію в розмірі 100% від зарплати».

Організатори Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Київські Каштани» запрошують до участі представників різних жанрів всіх вікових категорій!

Фестиваль відбуватиметься 18 лютого 2017 року в місті Київ. 

Заявки на участь слід надсилати на адресу оргкомітету: Херсонський Державний Університет, факультет культури і мистецтв, 

Координатори: Дар’я - 067 716 8590; Олена - 066 209 1880; Анна - 095 747 0738, 063 289 8462, Е-mail: stars.festivals@i.ua 

Заявки приймаються до 8 лютого 2016 року. 

Положення про фестиваль: Polozhennya_Kiyivski_kashtani.docx

ЗІЗНАННЯ

Все голосніше спів у тиші молитовній –
Ні душу, ні птахів мовчанням не скуєш.
Про Місяця лице прекрасне та безкровне,
Про Сонце золоте той спів, про все – без меж.
У глибині очей – і зелень перестигла,
І рідна, і сумна задумливість твоя.
У глибині очей... моїх. На вічність встигну
До себе – у тобі, в собі – до тебе я.

Я сплю в алькові з верб... Їх постаті сутулі
Юрбляться вздовж ріки, неначе в прощу йдуть.
У тріщинах кори – приховане минуле,
Від спогадів рубці, нелегка довга путь...
По кронах в’єшся ти у голубінь лелечу.
Корінням рвешся вглиб, в сакральну суть ґрунтів.
І шавлієва шаль твої вкриває плечі,
Де котиться з-під ніг орнамент споришів.

Творчість і життя Ауезхана Кодара, дійсно, ніяк по-іншому, без застосування визначального епітету «феномен», означити відносно топосу сучасності неможливо. Прозаїк, поет, перекладач, драматург, літературознавець, юрист, енциклопедист... Озираючись назад, подумки читаючи написані ним рядки прози, публіцистики, поезії, чуючи серцем сказані ним колись-то слова, оцінюючи справи його і творіння, знову і знову пригадую я сказане Хайдеггером, неначе в передчутті появи саме такого Героя Нашого Часу, саме такого – нарешті рішучо-позитивного персонажа Божественної Комедії: Людина – носій вісті, яку їй вручає відкриття двоїстості... Що радісніше радість, то чистіше жура, яка в ній дрімає. Чим глибше жура, тим окличніше радість, у ній прихована. Жура і радість переливаються одна в одну».

Тож писати про цю талановиту, мудру людину мені одночасно і легко, і неймовірно важко. Легко, бо взагалі-то долі наші дивовижно схожі. Важко, бо ми так і не змогли зустрітися в реальності, хоча майже щоденно переписувалися під час роботи над перекладами його творів, та й просто багато спілкувалися по-людськи, завдяки теперішнім можливостям Інтернету.