За поданням президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України, заступника головного редактора газети «Деснянська правда» Сергія Дзюби троє видатних письменників стали лауреатами міжнародної нагороди – премії імені Ернеста Хемінгуея (Канада). Це – Василь Слапчук (Україна), верхньолужицький письменник Бенедикт Дирліх (Німеччина) та Роллан Сейсенбаєв (Казахстан). Їх відзначено у номінації «Країни і континенти» – «за творчість, що єднає народи».

Підготовлений новий Бібліографічний покажчик Сергія Дзюби. Покажчик містить грунтовну передмову Василя Слапчука, інформацію про всі 65 книжок Сергія Дзюби, які вийшли на сьогодні, а також основні публікації. Попередній \покажчик виходив, коли Сергієві було 40 років, відтоді немало змінилося!

Виконують сестрички Олександра, Валерія, Василинка Стецюк та Тетяна Кисляк.

«У ковчезі часу» – так називається книжка віршів казахського поета Галимкаіра Мутанова, надрукована українською мовою в перекладі Сергія Дзюби у видавництві «Український пріоритет». Автор цієї збірки – видатна та шанована людина в Казахстані. Галимкаір Мутанов – доктор технічних наук, професор, ректор Казахського національного університету імені аль-Фарабі (це – найбільший і найпрестижніший вуз у Казахстані). Він – автор понад 400 наукових публікацій. Член Всесвітньої Академії Мистецтв і Наук (The World Academy of Art and Science); віце-президент Національної академії наук РК; віце-президент Євразійського економічного клубу вчених; президент Національної академії наук вищої школи Казахстану. Заслужений діяч науки і техніки Республіки Казахстан. Галимкаіра Мутанова відзначено багатьма високими державними та міжнародними нагородами: Казахстану, України, Франції, Великобританії, Польщі, Російської Федерації, Португалії, Ірану, Йорданії... Почесний доктор і професор понад десяти університетів світу. Пропонуємо вашій увазі відгук Сергія Дзюби на книжку «У ковчезі часу».

Немало читаю, тож мене періодично запрошують оцінювати книжкові новинки. Був експертом у Костянтина Родика (в його «Книжці року»), потім – у рейтингу десяти кращих книг «Української літературної газети» (часом запрошував Михайло Сидоржевський), ще оцінював «Кращу книжку року» в Чернігові… А цього разу захотілося самому скласти рейтинг нових цікавих книг. Просто так. Це – виключно моя думка. Отже:

У Видавничо-друкарському комплексі Університету «Україна» наприкінці 2016 року побачила світ збірка творів випускників Університету «Україна» «Люблю життя!».

Організаторами проекту є Імідж-центр Університету «Україна» та літературна студія «Горлиця» за підтримки Університету «Україна».

До видання увійшли твори Геннадія ГОРОВОГО, Лілії ЗАВОЙСЬКОЇ, Альони ЗАГРЕБЕЛЬНОЇ, Анни КРЮКОВОЇ, Світлани ПАТРИ, Світлани ПРОНІНОЇ, Оксани РАДУШИНСЬКОЇ, Олександра ЧОРНОГО.

Пропонуємо ознайомитися із творами Геннадія Горового, що увійшли до збірки.

Ірина Жиленко та Володимир Дрозд – подружжя видатних українських письменників, Шевченківських лауреатів, шляхетних людей, котрі так щиро, вірно й зворушливо кохали одне одного! Дружина нашого земляка залишила прекрасні та відверті спогади про їхнє життя. Називається ця ошатна, велика за обсягом книга «Homo feriens» («Людина святкуюча»), і вийшла вона у видавництві «Смолоскип». Так от всім, хто хоче дізнатися якомога більше про Володимира Дрозда: яким він був насправді, як ставився до своїх близьких та друзів, як створював свої чудові романи, варто прочитати ці проникливі спогади Ірини Жиленко. Бо це – дуже незвичайна книжка! Таке емоційно чутливе переживання далекого і близького минулого, витворене на художньому опрацюванні спогадів, щоденникових записів, листів, власної поетичної та життєвої долі. Це – і своєрідна біографія славетного покоління шістдесятників, й образне оживлення незабутніх днів творчої молодості та громадянського мужніння. Вдала спроба осягнути природу і драму митця!

За своє життя я перечитав немало цікавої щоденникової прози. Свого часу найбільшим відкриттям стали щоденники Тараса Шевченка, Олександра Довженка, Пилипа Орлика, Леонардо да Вінчі, Едмона де Гонкура, Марини Цвєтаєвої, Михайла Пришвіна, Івана Буніна, Андрія Тарковського, Костя Москальця… Із задоволенням читаю щороку такі проникливі, непересічні щоденники колеги з Тернополя – Петра Сороки. Це – вже чудова традиція! Та й у вражаючих романах Шевченківського лауреата Василя Слапчука – немало автобіографічного, пережитого автором.

І ось тепер – такий цілющий бальзам на зболене серце: тримаю в руках ошатний, теплий, із любов’ю виданий томик денників Володимира Сапона «Чубарейко небо оре» (видавництво «Десна Поліграф», 224 с.), і щиро радію, адже є де порозкошувати очима, бо це – справжнє, високе письмо, яке гріє душу.