Жінка-УКРАЇНКА

 Днями у Чернігівському міському палаці культури нагородили лауреатів цьогорічного конкурсу «Жінка року». Приємно, що однією з нагороджених стала прекрасна, розумна, енергійна й талановита жінка, представниця славної родини Коцюбинських, щирий друг газети «Деснянська правда», заступник директора Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського Наталія Коцюбинська. Це – відома та шанована на Придесенні людина, яскрава особистість! 

Наталія Коцюбинська (у дівоцтві Стародуб) народилася 15 серпня 1971 року в селі Бірки, на Чернігівщині. З дитинства дуже полюбила літературу, ще в школі, у зовсім юному віці, перечитала багато найрізноманітніших книжок – у бібліотеці Пльохівської школи, де навчалася, та в клубній сільській бібліотеці. Особливо любила твори українських класиків – Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка та Панаса Мирного... З сучасніших – на душу лягла поезія Павла Тичини, Максима Рильського та проза Григора Тютюнника й Олеся Гончара.

У 1988-му, закінчивши школу, Наталія поїхала вступати до Ніжинського педінституту імені М. Гоголя – на факультет української філології. Вступила, незважаючи на конкурс – 4 абітурієнти на одне місце. Зараз важко таке уявити, але тоді, у радянські часи, після закінчення середньої школи вступали до вишів лише 25-30 відсотків випускників, а не 80 чи й 99 (!) відсотків, як тепер… Тому відбір до поважного гоголівського інституту (нині це – університет) був досить жорстким.

Навчання давалося легко, передусім через високоякісний  професорсько-викладацький склад, який працював у інституті. На лекціях було дуже цікаво, викладачі не шкодували нервів та власного часу, аби максимально донести до студентів досягнення тодішньої науки, передати їм любов до рідного слова. З особливою теплотою згадує Наталія декана Григорія Самойленка, викладачів – Олександра Забарного, Павла Сердюка, Анатолія Майбороду та інших.

Закінчивши вуз, Наталія поїхала працювати вчителем української мови та літератури до Славутича, новозбудованого міста, що постало серед лісів після Чорнобильської трагедії  26 квітня 1986-го. Пропрацювавши там рік, переїхала до Чернігова, де влаштувалася на роботу за фахом до ЗОШ № 6. За декілька років праці, молода вчителька опанувала ще й організаторські здібності, часто водила дітей до наших чернігівських музеїв і театрів. І саме в цій школі Наталія познайомилася з Антоніною Іллівною Коцюбинською, яка багато зробила, щоб допомогти молодому фахівцю безболісно влитися у колектив.

Антоніна Іллівна познайомила Наталію зі своїм сином Ігорем. І згодом вони одружилися… 1998 року в подружжя Коцюбинських народилася донька Ірина… А в грудні 1999-го Наталія перейшла працювати до Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського. Спочатку – доглядачем, а згодом – науковим співробітником. Останні тринадцять років Наталія Михайлівна – заступник директора музею з наукової роботи.

За ці роки нею особисто було зроблено дуже багато – як організаційної, так і, власне, наукової роботи: велика її роль у тому, що свого часу було видано чотиритомник «Листів сучасників до Михайла Коцюбинського» (ініціатором  цього видання, до речі, ще наприкінці 90-х років був світлої пам’яті Юлій Романович Коцюбинський, тодішній директор музею, це була його заповітна мрія!). Наталія Коцюбинська започаткувала в музеї проведення майстер-класів для дітей, присвячених різним святам: до Дня Святого Миколая, до Дня Св. Валентина, до Великодня тощо. Останні декілька років широко відбувається святкування міжнародного Дня музеїв. Наприклад, цьогоріч заходи в музеї відбувалися протягом шести днів!

Понад два з половиною роки тому, коли розпочалася російська агресія спочатку – в Криму, а згодом – на Донбасі, чоловік Наталії, очільник музею Ігор Коцюбинський пішов до армії, а вона рік виконувала обов’язки директора. Складнощів додавало і те, що 2014-й став роком 150-річчя від дня народження класика української літератури Михайла Коцюбинського, а фінансування було дуже обмеженим. Однак потрібно на серйозному рівні організувати урочистості та святкові заходи. Адже очікувалося багато гостей з усіх куточків України! І Наталія Михайлівна прекрасно впоралася із цим. Відбулася науково-практична конференція за участі понад 80-ти науковців. Багато теплих слів від учасників цього пам’ятного свята почули і сама Наталія Коцюбинська, й співробітники музею – за таку зразкову організацію ювілейних заходів.

Нині не припиняється видавнича діяльність музею. І все це – звичайно, не без участі Наталії Коцюбинської! Наталія Михайлівна організувала поетичні вітальні в музеї, а у меморіальному будинку письменника тепер регулярно відбуваються напрочуд цікаві музейні зустрічі «Михайло Коцюбинський – знайомий незнайомець», які дуже популярні серед чернігівців. Наша газета «Деснянська правда» також не раз із задоволенням писала про них.

Досить часто у музеї  відбуваються презентації як чернігівських авторів, так і відомих в Україні майстрів слова, які гарно веде пані Наталія. Спільно з редактором Чернігівського обласного радіо Валентиною Громовою, Наталія Коцюбинська записала цикл передач на обласному радіо – у рамках проекту «Мистецька палітра», які всебічно висвітлюють творчий та громадський шлях Михайла Коцюбинського та членів його родини.    

А у вільний від роботи час Наталія Михайлівна любить читати, зокрема сучасних українських авторів-постмодерністів. Багато часу приділяє роботі на дачі, вміє добре готувати. Втім, робота у неї – завжди на першому місці. Адже саме на таких подвижниках, як Н. Коцюбинська й тримаються сучасні заклади культури, зокрема музеї.

Щиро вітаємо вас, пані Наталіє, із заслуженою нагородою!

Сергій ДЗЮБА