Сергій ДЗЮБА

Для мене він – Толя. Мій кум. І я знаю його сто років. Тому не хочеться пафосу. Краще розповім щось не дуже відоме.

Мілан Грабал народився у 1954 році в місті Варнсдорф (Чехія), де мешкає й зараз. Після закінчення школи економіки в Чеській Липі працював економістом, а потім завідував відділом освіти та культури муніципального бюро в Варнсдорфі, керував відділом музики в муніципальній бібліотеці, очолював поетичну студію. У 1990-2003 був редактором у літературному журналі «Psí víno». Організовує літературні конкурси для дітей і дорослих. Мілан Грабал – член Спілки чеських письменників та ПЕН-клубу Чеської Республіки. Він пише вірші і прозу, перекладає, в основному, з верхньолужицької мови. Видав понад 60 літературних антологій, зокрема, книжку перекладів «Jazyk jímž, porozumíš větru» («Мовою вітру»). Автор одинадцяти поетичних книжок, збірки оповідань і книги для дітей. Твори Мілана Грабала перекладалися верхньолужицькою, німецькою та англійською мовами

Вірші Мілана Грабала. З чеської мови переклав Сергій Дзюба 

Світлана ПАТРА,
журналіст Імідж-центру Університету «Україна»
Світлини зі сторінок в соціальній мережі «Фейсбук»
Уляни Смирнової та Віталія Пчолкіна

Що може бути для людини настільки важливим, як родина? Мама, тато, братики/сестрички, дідусі/бабусі – це середовище, з якого виходить людина. Незалежно від національності, стану здоров’я, сексуальної орієнтації – кожна людина прагне любові, прагне знайти другу половинку та йти з нею дорогою життя. Якщо про міжнаціональні чи міжконфесійні родини ми дещо знаємо, а одностатеві шлюби привертають до себе багато уваги, зокрема – з боку ЗМІ, то про сім’ї людей, що мають інвалідність, ми не знаємо майже нічого. А вони, як і решта громадян як України, так і планети Земля, хочуть кохати і бути коханими. І не лише хочуть, а і докладають усіх зусиль для цього. А також – здобувають освіту, будують кар’єру, спілкуються зі світом.

«Збережи кохання...» За новелою Тетяни Череп-Пероганич «Зустріч». 

Рівненська кіностудія «Полісся».

Сценарист та режисер: Олексій Заворотній.

Актори: Ірина Мельник, Олег Бурячок.

Автори пісень: Олексій Заворотній («Гімн коханню», муз. Андрія Пастушенка) та Надія Бойко («Ще тільки мить»). Виконавці: вокальний ансамбль «Гармонія» (Любомир Пастушенко), рок-гурт «АРТА» (керівник та солістка Ольга Кравченко).

Народився у 1981 році в Дамаску (Сирія). Нині Абдельваххаб Аззаві мешкає і працює в Німеччині, у Дрездені. Одружений, батько двох дітей. Член Письменницької асоціації Сирії. Почесний член ПЕН-клубу Німеччини. За професією – хірург-офтальмолог. У 2008-2009 роках редагував випуски журналу «Аль-Адаб». Публікує вірші та статті у газетах «Аль-Кудс Аль-Арабі», «Аль-Нахар» та інших арабських виданнях. Учасник багатьох міжнародних фестивалів та семінарів, зокрема «Молоді європейські та середземноморські діячі мистецтв» (Скоп’є, Македонія, 2009 р.). 

20 авторів-переможців проекту «Перша книга автора» відібрані видавничою Радою при Департаменті суспільних комунікацій КМДА, 15 з яких подані за списками Київської організації НСПУ.

Відбулося засідання видавничої Ради при Департаменті суспільних комунікацій КМДА, на якому було затверджено список авторів, хто переміг у конкурсі-проекті «Перша книжка автора».

«Метелики у крижаних панцирах» – повість Оксани Радушинської про дівчинку-підлітка, прикуту до візка після автомобільної катастрофи, у якій загинули її батьки. Чи зможе героїня знайти справжніх друзів і навіть перше кохання? Чи зможе відкритись світові, перебуваючи у панцирі зі страху перед людським нерозумінням, перешіптуванням за спиною? Чи зможе довести усім довкола і насамперед собі, що найважливіше – людська гідність.

Більше див. на сайті Видавництва Старого Лева.

 Такий щільний графік виїздів до військовослужбовців з благодійними концертами по Україні природно дається взнаки на рівні фізичної втоми. Проте вона просто мізерна у порівнянні з тими емоціями, тими словами вдячності, тими відкритими навстіж душами наших захисників, з якими випадає спілкуватися під час волонтерсько-мистецьких поїздок. Коли усвідомлюєш, дивлячись у вічі бійцям, що вони ризикують власним життям заради наших мирних буднів, тоді всі питання доцільності затрачених зусиль не тільки відступають на дальній план, а просто зникають на тлі розуміння потрібності того, що ти можеш зробити для цих людей. Отож, спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів (директор Сергій Чеплаков), «сотня» завітала з концертами до Львова – до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, де лікуються і проходять реабілітацію бійці АТО. Наступний пункт призначення – Яворівський полігон Академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного Міжнародного Центру миротворчості та безпеки. На Яворівському полігоні ми бажані гості, оскільки отримуємо запрошення завітати туди вже не вперше і, як наслідок, не востаннє.

У минулі вихідні, бажаючі отримати «Підкову Пегаса – 2015», з’їхалися до Вінниці з усіх регіонів України та країн близького зарубіжжя.

Розпочався фестиваль у суботу з легкої руки одного з його співорганізаторів, письменника Андрія Стебелєва. Саме він запросив поетів та бардів до слова і майстерно провів презентацію мистецького проекту  в стінах Вінницького будинку поета.Цього суботнього дня всі бажаючі також мали можливість виступити зі своїми творами в рамках поезоконцерту «Україна ЄДИНА» та турніру поетів «УНІВЕРБАТЛ», який дуже вміло промодерував ще один з організаторів фесту Леонід Борозєнцев.

Оприлюднено 20-го липня 2015 р., м. Київ

Ми, учасники Міжнародного форуму на підтримку української мови «Нас об’єднає мова», констатуємо:

• українська мова зазнавала заборон і репресій упродовж сотень років,
• за часів окупації України проводилася політика зросійщення, внаслідок якої українську мову було усунуто з широких сфер суспільного життя,
• після відновлення Незалежності, внаслідок залишення при владі старих комуністичних кадрів, питання відродження української мови нехтувалося,
• агресивна інформаційно-пропагандистська кампанія, як зовнішня, так і внутрішня, була спрямована на подальше зросійщення держави,
• сьогоднішня російська агресія та окупація чистини української території стали можливими внаслідок тотальної русифікації східних областей і Криму через байдужість і боязнь української влади провести дерусифікацію та впровадити українську мову в державне і суспільне життя України.

В умовах, які склалися, українська мова повинна стати об'єднавчим чинником для усіх громадян України.

Україна це єдине місце на планеті, де може і повинна повноцінно розвиватися українська мова. Тож закликаємо усіх українців дотримуватися трьох основних принципів: