Жінка-УКРАЇНКА

Народився у 1981 році в Дамаску (Сирія). Нині Абдельваххаб Аззаві мешкає і працює в Німеччині, у Дрездені. Одружений, батько двох дітей. Член Письменницької асоціації Сирії. Почесний член ПЕН-клубу Німеччини. За професією – хірург-офтальмолог. У 2008-2009 роках редагував випуски журналу «Аль-Адаб». Публікує вірші та статті у газетах «Аль-Кудс Аль-Арабі», «Аль-Нахар» та інших арабських виданнях. Учасник багатьох міжнародних фестивалів та семінарів, зокрема «Молоді європейські та середземноморські діячі мистецтв» (Скоп’є, Македонія, 2009 р.). 

Вірші перекладені українською, англійською, французькою, німецькою та російською мовами. Перша книжка «Випадковий смуток» вийшла в Сирії у 2006 році. Друга збірка, «НОТА – небеса свободи», за участю Омара Хазека (Єгипет), Нікі д’Аттома (Італія) і Тьяго Патрисіо (Португалія), побачила світ у 2012-му в Єгипті. Третя книжка, «Мозаїка облоги», надрукована в Бейруті (Ліван) у грудні 2013 року (фрагменти оприлюднені в газеті «Аль-Нахар»). До неї ввійшли щоденники, статті, сни… Це спроба чуттєвого відображення стану людини під час облоги; розповідь про те, як змінюється її сприйняття світу й спосіб життя. Готується до друку четверта книжка – «В’язниця», в основі якої – численні інтерв’ю з колишніми в’язнями, вірші, бувальщини, сни. Перекладає поезію та прозу арабською з англійської мови. 

* * *

Коли тебе буде все-таки вбито
Однієї погожої днини, – 
Твого рота закриють тканиною.
Щоб дихання зупинити? Ні…

Аби заглушити врешті одні,  
Самотні звуки твоєї душі, – 
Кому потрібні тепер вірші,
Навіть сумні? Ні, головне тепер

Переконатися, що ти помер –    
Тут, назавжди, остаточно, зримо.
Не потривожиш, не скрипнеш дверима. 
Годі вже, сер, – шматочком тканини

Стулять рота одній людині,
Зітхнуть полегшено й зникнуть вранці. 
Та аромат твого серця віднині
Залишиться на їхніх пальцях.

Перед сном

Збираю чари жінки у ліжку:
Фрагменти сну і твою усмішку,
Густі коси та звабливе вушко,
Твоє дихання на моїй подушці…

Твої груди (а сну – вже на денці) 
Ніжно торкаються мого серця. 
Поруч таке неймовірне життя – 
Вдвох відчуваємо серцебиття.

В своєму волоссі шукаю твоє,
Ось волосинка заблукана є, – 
Мила, коштовна, свята, молода, –
Душу мою, наче янгол, гойда.
 
Трепетно пальчиком враз – по спині, – 
Може, то зірка моргнула мені? 
Як розгадати загадку одну?
«Здрастуй, кохана». Уже не до сну…

Третій крок в долині
грецькому музикантові Елені Караіндроу

Немов відлуння думки, що переслідує її носія,
думки, яка, вилетівши з вікна, шукає голову,
бачить байдужий паркан і раптом оживляє його, –   
ця неймовірна, беззахисна, жагуча музика.
І вже крізь капкани пилу пробиваються троянди.

Немов неминуча осінь... Світлий смуток, що переповнює душу. 
Недосконала мудрість далекого сяйва самотньої зірки. 
Ніби ковток повітря перед тим, як почнеш говорити.
Наче вишукана, тендітна долоня жаданої дівчини. 
Немов чарівна квітка, яка бентежно росте з горла.
Таке вразливе, довірливе й вічно невпевнене серце.
Чутливе скло в кровоносній посудині.
Неначе...

З арабської переклали Сергій Дзюба та Михайло Блехман

________________________

Абдельваххаб Аззави: «Собираю женские чары…»

Родился в 1981 году в Дамаске (Сирия). Ныне живёт и работает в Германии, в Дрездене. Женат, воспитывает двух детей. Член Писательской ассоциации Сирии. Почётный член ПЕН-клуба Германии. По профессии – хирург-офтальмолог. В 2008-2009 годах редактировал некоторые выпуски журнала «Аль-Адаб». Публикует стихи и статьи в газетах «Аль-Кудс Аль-Араби», «Аль-Нахар» и других арабских изданиях. Участвовал в  фестивалях и семинарах, в т. ч. «Молодые европейские и средиземноморские деятели искусств» (Скопье, Македония, 2009 г.). 

Стихи переведены на российский, украинский, немецкий, английский и французский языки. Первая книга, «Случайная печаль», вышла в Сирии в 2006-м. Вторая – «НОТА – небеса свободы», при участии Омара Хазека (Египет), Ники д’Аттома (Италия), Тьяго Патрисио (Португалия), напечатана в 2012 году в Египте. Третья книга, «Мозаика осады», вышла в Бейруте (Ливан) в декабре 2013 г. (фрагменты опубликованы в газете «Аль-Нахар»). В неё вошли дневники, статьи, сны… Это необычная попытка чувственного документального описания внутреннего мира человека во время осады; рассказ о том, как при этом меняются его мировосприятие и образ жизни. 
Подготовлена к печати четвёртая книга – «Тюрьма». Это – поэтический сборник, в основе которого – многочисленные интервью автора с бывшими заключёнными, истории, рассказы, сны. 

Абдельваххаб Аззави переводит поэзию и прозу с английского языка на арабский.

* * *

Когда тебя убьют,
Как бога, 
Твой рот закроют тканью;
Не для того, чтобы 
Остановить 
Дыхание.

А чтобы заглушить 
Звуки одиночества 
Твоей души,
И самих себя убедить:
Ты умер, капут,
Ничего не хочется.

Не думай, не смотри,
Не надейся.
Простуженный
Скрип двери 
Не нарушит 
Равновесия.

Рот твой закроют 
Надёжно, спокойно
Кусочком ткани, – 
«Вот, новый покойник».  
Безызвестным героем
Уснёшь бездыханно.    

«Ищи дверцу, солдат,   
К небесным скитальцам…»  
Они уйдут, и аромат
Твоего сердца, брат,
Останется 
На их пальцах.

Перед сном

Собираю, пока не старый,    
Фрагменты сна и женские чары, –  
Густые косы, милое ушко,
Твоё дыхание на подушке.

Твои груди (ах, хороши!)
Нежно касаются моей души,
Словно трепетно бьётся во сне 
Твоё сердце, родная, во мне.

Уж запутались наши волосы…
Шепчешь ласково сонным голосом, 
И в переплетении тел
Душу мою будто ангел согрел. 
 
Чувственно пальчиком вдруг – по спине, –
Может, звезда вдруг прильнула ко мне?!
Ну, и какой после этого сон?..
Гулко сердцами стучим в унисон.  

Третий шаг в долине 
греческому музыканту Элени Караиндроу 

Словно эхо мысли, что преследует её носителя,
мысли, которая, вылетев из окна, ищет голову,
видит равнодушный забор и вдруг оживляет его, – 
эта невероятная, беззащитная, страстная музыка.
И уже через капканы пыли пробиваются розы.

Как неизбежная осень... Светлая грусть, переполняющая душу.
Несовершенная мудрость дальнего сияния одинокой звезды.
Будто глоток воздуха перед тем, как начнёшь говорить.
Как изысканная, хрупкая ладонь вожделенной девушки.
Словно волшебный цветок, трепетно растущий из горла.
Такое уязвимое, доверительное и вечно неуверенное сердце.
Чувствительное стекло в кровеносном сосуде.
Как будто...

С арабского языка перевели Сергей Дзюба и Михаил Блехман