Global Ukrainians хоче зробити з України глобальний та успішний стартап. До такого висновку прийшли учасники Форуму «Глобалізація, виклики та нові можливості для України» (Київ, 10-12 липня).

«Сьогодні Україна є авангардом, маяком, інкубатором майбутнього для Заходу. Без України Захід зникне з кордонів історії. Серце Європи зараз б'ється в Україні», - переконаний Олександр Мельник, французький професор який приїхав з Парижу (ICN Business School Ненсі-Мец).

Форум зібрав близько двох десятків українських експатів зі всього світу. Всі вони стали засновниками нових волонтерських рухів на підтримку ЄвроМайдану та Революції Гідності у різних країнах за останні 18 місяців.

З нагоди 100-річчя від дня народження відомого краєзнавця, академіка Петра Тронька, який всього лише декілька років не дожив до свого ювілею, у селі Веприк Бобровицького району Чернігівської області відкрили музей-садибу, в якій є меморіальна кімната академіка.

Цей новий музейний заклад створено в будинку, який у 1980-2010 роках відвідував Петро Тимофійович і яка донедавна належала родині редактора журналу «Пам’ятки України» Анатолія Сєрикова. За своє життя Петро Тронько доклав багато сил і енергії для розвитку часопису, тож перший розділ музею має назву «Журнал "Пам'ятки України" – національний проект академіка Петра Тронька». Вперше в нашій країні музейна експозиція присвячена окремому національному періодичному виданню.

Напевно ж ви чули афоризм про те, що українська армія досі не має на озброєнні атомної зброї лише тому, що таке завдання ніхто не поставив волонтерам? Як відомо, у кожному жарті є лише частка жарту. А щодо українських волонтерів і їхнього уміння знайти, закупити, доставити на передову не лише речі першочергового вжитку, а й складну військову техніку – мовлено не раз. До благородної справи волонтерства долучаються люди різного віку і соціальних статків. Часто найменш заможні віддають останню гривну на потреби бійців, а величезний об’єм роботи виконують власноруч цілі загони небайдужих людей. От і мешканці Старокостянтинова зібралися толокою, аби плести маскувальну сітку в АТО.

За ініціативи настоятеля Святотроїцького храму УПЦ Київського Патріархату отця Степана Капустинського і фотографа творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» Петра Радушинського вперше в місті відбулася акція, котра згуртувала громаду навколо такої ідеї. Ні, маскувальні сітки плели й дотепер – переважно на базі загальноосвітніх шкіл. Але вперше скликали людей різного віку і професій після робочого дня до приміщення Замку князів Острозьких заради благородної волонтерської справи. І люди зійшлися! Вчителі і учні, пенсіонери, службовці, журналісти, волонтери, бібліотекарі, працівники культури, мешканці і гості міста, громада свято троїцького храму.

Нещодавно письменники Тетяна і Сергій Дзюби представляли Україну на 37-му Міжнародному фестивалі поезії та верхньолужицької культури в Німеччині. Цього року відомі письменники з багатьох країн виступали в Баутцені, Дрездені та Берліні. Тетяна і Сергій стали лауреатами фестивалю, отримали почесні міжнародні нагороди. Пропонуємо вашій увазі нотатки Сергія Дзюби про незабутні мандри.

Затишні вулички, квіти і… вітряки

Верхньолужицький народ – один із найменш чисельних у світі, однак ці волелюбні й працьовиті люди зуміли впродовж тисячоліть зберегти свою мову й культуру, а їхні письменники стали класиками світової літератури.

Оголошено переможців Всеукраїнського конкурсу «Родинна Пам’ять». 

Сертифікат на суму 5000 грн та комплект альбомів Роду Ірини Мацко за перше місце отримує родина Павловських! (фото надіслала Ксенія Павловська) – 375 голосів.

Друге місце посідає родина Уманців (фото надіслала Ірина Уманець), які отримують комплект альбомів Роду Ірини Мацко – 334 голоси та третє місце у родини Мерва за фото “Міцна родина – міцна Україна” (фото надіслала Людмила Мерва), які отримують альбом родинного дерева «Рости, моє деревце, з міцного коріння» Ірини Мацко – 239 голосів.

22–24 серпня в м. Буча Київської обл. відбудеться фестиваль української книги «Книжкова Буча». У рамках фестивалю заплановано проведення презентацій, автограф-сесій, зустрічей з відомими українськими письменниками та видавцями.

Умови участі – безкоштовні.

Для представників видавництв, які функціонують за межами Київської обл., передбачені пільги на проживання.

Просимо всі зацікавлені видавництва подати заявки на участь у фестивалі до 20 липня на e-mail: volodymyr_sh@ukr.net.

Порівняно з минулими роками зменшилася частка україномовних газет та журналів, російська мова продовжує домінувати в  національному теле- та радіоефірі. Про це заявили представники низки на прес-конференції в УНІАН під час презентації аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2014-2015 роках».

Згідно з досліденням, частка газет, що видаються українською мовою, продовжує падати, і становила за 2014 рік 29,5%.

Благодійна творча зустріч з композитором Оленою Попцовою-Ломакіною в територіальному центрі ветеранів м. Дніпропетровська

Творча зустріч в червні 2015 р. з композитором, членом Асоціації композиторів Національної всеукраїнської музичної спілки, зав. музично-теоретичним відділом Новомосковської районної школі мистецтв Оленою Єгорівною Попцовою-Ломакіною була приємною несподіванкою для ветеранів територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради. Культорганізатор терцентру Олена Швець-Васіна з ансамблем ветеранів «Рябинушка» готувала на цей день концертну програму до двох свят: Дня захисту дітей і Міжнародного дня молоді.

Розділ І

1.

Боса нога крок почерез крок перебирає присохлу траву – ще трохи. Стала би ти, Дарочко, та віддихалася трохи. Стала би… Нога чує траву, а трава чує легоньку ходу – то і не сердиться. Іди, молодичко, іди.

Місяць відкрив око, перестав бовтатися. Крона до крони притулилася, шум лісом пустила, звірина в хащі шаснула – затаїлася. Жінка ступає, перекладаючи з руки на руку плетений кошіль, а коли доходить до самого берда – важиться то підняти. «Йой – запаска розв’їзаласи – а най це», — подумала собі. Пояс розвивається смугованим змієм, вивільняє перетиснене лоно, випускає грубу, а від того пругку сорочку. Аж тепер вітер подув – на початку злегка, а відтак сильніше. А жінка посягає рукою до кошика і одне за одним кидає яйцями у стрімке бердо. По одному кидає – заносить рукою – ніби справляє – а в долині сама шкаралупа лишається. І тріскіт, той тріскіт шкаралупи до спраглої скельної пащі – нині нап’ється. І вітер, який колами почав носитися, обертатися круг молодиці. А кошіль спорожнений – ні одного запоротка нема вже.

Враження від поїздки в Неаполь письменниці Світлани Костюк

Ч. 1. Кілька слів про «зустріч» з візою  

У цій фантасмагорії з оформленням італійської візи найбільше боялась того, що вона буде оформлена … але … в останній момент, … тобто, тоді, коли уже не буде можливості ні поїхати, ні полетіти … І що скажеш спонсорам, друзям і громадськості, які щиро підтримували, допомагали, хотіли, аби все вдалося. Коли отримала СМС з візового центру за дві хвилини до завершення робочого дня, то посміхнулася: так і мало бути… Але (!!!) ще за півгодини до цього до візового центру під'їхав Юрій Пероганич – керівник веб-порталу «Жінка-УКРАЇНКА», власник багатьох солідних титулів . А з ним – Мар’яна Коваль – помічниця народного депутата Ігоря Гузя, моя землячка. Їм вдалося (за дорученням) забрати таку довгоочікувану візу і одразу ж відправити її нічним автобусом до Львова, звідки наступного ранку вилітав до Неаполя літак із заброньованим для мене місцем (посприяла ГО "Волинське братство"). Хочете – вірте, хочете – не вірте, але я зустрілася зі своїм паспортом і візою рівно за 2 години до відправлення літака… Дива бувають!