У літературному і краєзнавчому житті України – неабияка подія: вийшло з друку літературно-краєзнавче видання «ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА». Це – чи не перша книжка поезії та прози про села і міста України, поєднаних із просвітницьким краєзнавством.

ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА. Поезія та проза про міста і села України. (Літературно-краєзнавче видання. Альманах). – Редактор-упорядник – Любов Сердунич. –Хмельницький:ФОП Цюпак, 2015. – 228 с.: іл..

У збірнику словесники (поети і прозаїки, літератори і майстри слова) звернулися до історичної географії. Втім, не лише: у збірнику – і література, і географія, й історія, й ономастика, і фольклор…

Неодноразово споглядаючи експозиції мініатюр, що часто демонструються в виставочних центрах і музеях штату Вірджінії, зустріла унікальні роботи місцевої художниці Елейн Гемптон «Мадонна», які найбільше торкнулися моєї душі. Адже художниця походить з української родини, яку колись розсіяла по еміграції війна. Тому-то, навіть у віддалених часом та поколіннями емігрантських родинах, проростають до життя українські гени, знову нагадуючи світові про Україну, почуття до якої не байдужіють і в серцях нащадків.

Нещодавно відбувся чудовий сольний концерт фортепіанної музики Олександри Стецюк, учениці 5 класу музичної школи №29 в м. Києва (клас викладача Алтухової Олени Миколаївни).

У програмі концерту прозвучали: 1. Й. С.Бах - Інвенція №2,  2. К.Черні  - Етюд №11, 3. В.А.Моцарт - Соната, 4. І. Беркович  - Прелюдія №9, 5. Р. Шуман  - Зима II (альбом для юнацтва), 6. Д. Шостакович  - Фантастичний танок №1,  7. Ф. Шуберт -  Лендлер, 8. Е. Гріг  - Норвезький танець.

Друзі, вчителі і батьки, щиро аплодували юній піаністці, яка подарувала можливість усім долучитися до прекрасного. Серця завмирали, коли з-під маленьких, але таких впевнених в тому що роблять пальчиків, виринали переливи фортепіано.

Ще грудень не прийшов, ще листопад триває,
А вже лапатий сніг стежки позамітав.
Вуалями зими прийдешній день кружляє,
І знову білий світ іще білішим став.

Ще осінь у думках не стихла, не згоріла,
А вже сади стоять у срібному вбранні.
Калина на снігу вогнем запломеніла,
Немов гарячий слід, що скреснув у мені.

Слово про збірку поезії Лариси Ткач «Кришталева роса»

Як нива до землі хилиться важким колосом в жнива, так і з роками життя людське зазвичай набуває осмисленої ваги. Тоді падає зерно-думка в землю, щоб прорости гострим, мов спис, спомином. Або віршем.

Збірку таких віршів зараз тримаю в руках. Книга-доня. Книга-доля. Книга-сповідь. Найменше в ній – претензії на оригінальність, “неподібність” та суперновочасну трендовість. Найбільше – щирості.

Коли світило пристрасті випалює юнацькі мрії, воно лишає на тілі свої відмітини – спомини (“Цілує сонце зморшку на руці” (“І знов весна, і знов летять лелеки”), “Хоч доля намережила поразки” (“Тобі”), “Твої вже скроні – білі крила, і густо зоране чоло”)). Пережите – красиве, чесне, вкарбоване в шкіру –– можна виспівати журавлиним “курли” (у Лариси Ткач улюблений метафоричний образ – саме птаха, його крила підтримують її душу в життєву негоду, не дають впасти), й вишити гладдю-хрестиком (“У тебе вишита сорочка й задума синя у очах” (“Пам’ять”)), а чи й інтимним доторком – невидимим оку татуюванням (“Твій теплий дотик – як весна у квітні. Понад землею птахою кружляє твій ніжний погляд”).

Вийшла друком нова книжка для дітей відомої української письменниці Анни Багряної «Здійснені мрії» – оповідання про дитинство 20-ти видатних українців.

Багряна Анна. Здійснені мрії: оповідання для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / Київ: Видавець Багрянцев Ю. А., 2015.  с. 64, ISBN 978-966-8929-03-8.

– Я писала ці оповідання ще під час вагітності, а, отже, у співавторстві зі своєю донею – напевно, саме тому ця книжка для мене особлива… Окремі тексти вже публікувалися в журналі «Крилаті» та в газеті «Абетка казок», а також були відзначені на конкурсі від Мистецького порталу «Жінка-Українка». І ось тепер всі оповідання зібрані докупи під однією обкладинкою, за що я щиро вдячна своєму батьку – видавцеві Юрію Багрянцеву, а також редактору збірки Тетяні Череп-Пероганич, - говорить авторка.

28 листопада у Рівному, в приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки, відбулася презентація короткометражних фільмів від заслуженого артиста України, режисера і сценариста Олексія Заворотнього та його творчої команди.

Кожна з картин викликала масу емоцій у глядачів: сльози, сміх і неодмінно -  гучні оплески.

Головний герой вечора був цього разу небагатослівним. За нього говорили його роботи, про нього - його друзі, колеги та однодумці, соратники по аграрній партії.

Десять років тому відійшла у Вічність найдорожча, найрідніша для мене людина – моя бабуся. Шевченко Анастасія Пилипівна (дівоче – Чередніченко) народилася в 20 роках минулого століття на Київщині, в одному із сіл Сквирського району. Про те, які жахіття їй пришлося пережити, розповідала мало. А може, це я мало що розумів, бо був ще малим.

Вижила в страшний 33 рік. Вийшла заміж і війну застала в далекій Бесарабії. Там з чоловіком працювали залізничниками. Чоловік загинув у перші дні війни, а моя бабуся з немовлям на руках окупованою територією добиралася в Рокитне, на Київщину. Чоловікова рідня прийняла до себе молоду вдову, яка і так була сиротою.

Газета «Деснянська правда» – одне з видань, з яким співпрацює Прилуцька районна бібліотека. А тому для нашої книгозбірні стало ще одним приємним сюрпризом, що, завдяки газеті «Деснянська правда», на зустріч до бібліотеки приїхали чернігівські письменники Сергій Дзюба та Іван Просяник.   

На зустріч з відомими майстрами літературного слова нашого Придесення завітали найактивніші читачі бібліотеки, поети й прозаїки, творча інтелігенція. І вечір вийшов по-особливому теплим і домашнім, здавалося, ми опинилися в родинному колі, а тому спілкувалися з творчими гостями про різне…

П’ять останніх картоплин

Моя мама – Круцько Олена Калениківна, в дівоцтві Дзегалюк – померла в серпні 2007 року, а народилася у 1922-му в селі Шарлаївка Теофіпольського району Хмельницької області. Там і застав її родину – батька Каленика, маму Лукерію (Лікору) та молодшу сестру Надійку – голод 32-33-х років.