Пластунка Галина Пісецька-Кохановська склала заповіт для Українського католицького університету у Львові — зобов’язалася віддати на користь молодих українців майже 40 тисяч доларів.

Цей вчинок її дочка Оксана Пiсецька- Струк пояснює просто: таким було ціле її життя – сповнене служінням Україні, Церкві, людям. Вона була з тими, хто її потребував. Не шкодувала для людей ні часу, ні коштів. Тому як тільки Україна виборола незалежність – почала допомагати ще й студентам і дбати про їхній розвиток.

Нижче подаємо розповідь доньки — пані Оксани — про життєвий шлях блаженної пам’яті Галини (Олени) Пісецької-Кохановської.

Анатолій Гризун. Перстень-Зодіак. Суми: ВВП «Мрія-1», 2014. -162 с.

Для мене місто Суми в поетичному сенсі то, насамперед, вірші Анатолія Гризуна. Маю і першу його збірку «Десниця», і другу «Розкрилля», що вийшли в Харкові сорок з гаком років тому. З тих пір крутиться у пам’яті строфа:

Волошки в житі пурхають по риб’ячі,
Та спілим серпнем місяць поколовся,
А я собі розгулюю, порівнюючі
Із діловими вусами колосся.

Шановні пані та панове!

Інформуємо Вас про те, що за 15 днів
збігає прийом творів на розгляд у IV-му міжнародному поетичному конкурсі «Чатує в століттях Чернеча Гора».

Це літературне змагання поетів має відбуватися відповідно темі ліричного віршу «Мій рідний край» і полягає у художньому втіленні краси рідного села, міста України та
осмислення ролі «малої батьківщини» у становленні людини.

Докладно-на сайті: http://zeitglas.io.ua/s1684912

Джерело: Наталя Околитенко (1 лютого 2013). Він показав третій шлях 

19 грудня 2012 р. пішов із цього світу Борис Плаксій. Пішов, не привернувши уваги суспільства, бо не прагнув того й за життя. Людиною тисячоліття назвав його Іван Марчук — і справді, нам іще треба осягнути, хто серед нас творив.

Днями відкритий урок української мови провела вчителька третього класу Носівського навчально-виховного комплексу № 3 Наталія Руденко. Її першими помічниками стали самі ж третьокласники.

Це було незвичне заняття, де йшлося про багатство і красу української мови. Зі сцени шкільного актового залу того дня лунали приказки, загадки, вірші, пісні і навіть,  розігрувалися вистави та танці. 

Поспілкуватися з учнями педагог запросила письменницю Тетяну Череп-Пероганич та художницю Оксану Грек. Вони презентували дітям свою творчість та розповіли, про те, що рідна мова значить особисто для кожної з них.

Соціальна тематика та творчий неспокій знову спонукало Молодіжну літературну платформу Рівненської обласної організації НСПУ ставити нові завдання для свого мистецького саморозвитку та апелювати до літературного емпатії у напрямку творчого комформізму. Темою обговорення стала онтологія літератури в організмі соціуму, простіше кажучи, як письменницька когорта може долучитися до висвітлення та проведення етично-моральної профілактики соціальних проблем. Консервативні та традиційні літературні вечори та свічі пам*яті, на думку молодих рівненських письменників, повинні тісно переплітатися із прозово-поетичними арт-заходами та флеш-мобами приурочених подіям, котрі турбують не лише творчі осередки, але й групи людей, що не мають відношення до безпосереднього мистецького осередку , власне кажучи, до пересічних громадян, яких ми зустрічаємо в метро, магазинах, дитячих майданчиках тощо.

Чернігівцю В’ячеславу Озембловському – 27 років. За фахом Слава – комп’ютерний інженер, і він уже кілька років чудово пропагує Україну та рідне Придесення у Швеції. Спілкуватися з ним – одне задоволення, бо йому справді є про що розповісти! Втім, В’ячеслав готовий ділитися досвідом цікавого міжнародного співробітництва.

Ідея Якуба

– Славо, у вас – досить незвичайне прізвище. Мабуть, у роду були вихідці з Польщі?

– Так, це – по тату. У нашому роду переплелися чотири національності: українці, білоруси, росіяни та поляки. До речі, за кордоном, у всіх заможних країнах, зокрема в Швеції, люди загалом добре знають генеалогію свого роду, пишаються цим. Власне, це – теж ознака патріотизму, любові до своєї Вітчизни.

17 листопада 2015 року в Університеті «Україна» (м. Київ, вул. Львівська, 23) відбудеться півфінальний тур ХІІІ Фестивалю студентської творчості молоді з особливими потребами «Сяйво надій-2015».  

Фестиваль націлений на адаптацію та інтеграцію в соціальне середовище засобами мистецтва студентської молоді з інвалідністю, на пошук оригінальних зразків художньої творчості,  на підвищення художнього рівня аматорського мистецтва, патріотичне виховання студентів, підтримку молодих талантів та надання їм можливості реалізувати свій творчий потенціал.

11 листопада у Виставковому павільйоні Українського державного центру радіочастот відкрилася виставка-конкурс народної творчості, яка традиційно присвячена Дню працівників радіо, телебачення та зв’язку. Свої творчі роботи представили співробітники підприємства, регіональних філій та члени їх родин. Організатором заходу виступила первинна профспілка підприємства.

Відвідувачі виставки зможуть оцінити професійний рівень своїх колег в трьох запропонованих номінаціях: фотографія, живопис та декоративно-прикладне мистецтво.

За словами голови профспілки УДЦР Любові Пінчук на виставку подано близько 70 експонатів. Серед цих робіт: вишиті, художні картини, графіка, світлини, паперові оригамі та багато інших, створених вмілими людськими руками, речей.