Левко Воловець. Окрилені злети: Лірика. – Львів: Сполом, 2017.

Як зелена віть весною, забуяла на літературно-поетичному овиді нова лірична збірка талановитого поета Левка Воловця зі Львівщини. Забуяла змістовною життєдайністю, соковитістю слова, насущністю проблем, щирим пафосом їх розв’язання в поетичній формі та чистотою громадянського сумління автора. Підґрунтям його творінь є, власне, світогляд істинного патріота-українця, реальні події з його генетичної пам’яті як минулого, так і сьогодення, спрямовані своєю енергією в майбутнє.

Олег Гончаренко

Зараз з приємністю пригадується, як у середині травня минулого року «Нова пошта» принесла мені поважний пакунок із Мелітополя: на ста заламінованих планшетах форматом А-4 – сто кольорових світлин з солдатського бойового буття, озвучених віршами нашого відомого письменника – поета, прозаїка, перекладача, публіциста, члена Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України Олега Гончаренка. Загалом, цей матеріал було означено титлом «АТО. Моменти істини» . Така-от фото-поетична виставка… Така-от проявлена митцем жорстока правда нинішньої української історії. 

На жаль, не знаю авторів фото, що зафіксували на плівці миттєвості буття наших воїнів на цій війні, яку так «цнотливо» названо нашими «сором’язливими» можновладцями та аж надто «інтелігентними» політиками мінливим жупелом «АТО» (антитерористична операція). Проте світлини ці вражають, навіть при тому що саме поняття «світлини» до них не дуже-то й докладається. Зате слово «вражають» тут саме на своєму місці: вони таки вражають, мов кулі чи осколки, навліт, у самісіньке серце, і вростають там болем нестерпним навіки. Зримо видно, що фахова підготовка у тих людей вельми різна: маємо тут і майстерні постери професійних фотохудожників, і зроблені поспіхом матеріали фоторепортерів, і побутові знімки з мобільних телефонів солдат та волонтерів. До речі, на одному з таких бачимо й нашого поета. Але до того, давайте, повернемося трішечки пізніше – згідно з розвитком «лінії сюжету». 

Веніамін Блаженний

За поданням президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергія Дзюби, лауреатами Міжнародної літературної премії імені Веніаміна Блаженного в Білорусі стали видатні письменники з України та Казахстану. Почесні нагороди у Мінську отримали Василь Слапчук та Іван Корсак (Україна), Роллан Сейсенбаєв і Галимкаір Мутанов (Казахстан).

За поетичну творчість у Білорусі відзначено Шевченківського лауреата Василя Слапчука та лауреата багатьох міжнародних і державних нагород, академіка, ректора Казахського національного університету імені аль-Фарабі Галимкаіра Мутанова. А прозаїків Івана Корсака та Роллана Сейсенбаєва нагороджено за їхні чудові романи.  

Видатного поета Веніаміна Блаженного практично не друкували за радянських часів, бо він був віруючим і писав високодуховні вірші. Тепер добродія Веніаміна справедливо вважають класиком у Білорусі. Він уже відійшов у Вічність. Тож на його честь створили почесну відзнаку, якою щороку нагороджують талановитих письменників із різних держав.

З нагоди професійного свята журналістів, а також у зв’язку з відкриттям курортного сезону в Бердянську відбувся всеукраїнський фестиваль журналістів «Азовське літо», на який завітало майже 100 представників медіа-спільноти з різних куточків України: Львова, Одеси, Рівного, Кропивницького... Хоча, звісно, найчисленнішою виявилася місцева делегація – запорізьких репортерів.

Цьогоріч приморське місто відзначає 190-ліття від дня заснування, тож захід проводився особливо врочисто. Головним гаслом фестивалю стали слова «Бердянськ – серце Азова». Організатори події – виконавчий комітет Бердянської міської ради, Національна спілка журналістів України, Бердянська міська первинна організація НСЖУ та редакції місцевих ЗМІ. У святкуванні взяли участь і чернігівські журналісти – доктор наук із соціальних комунікацій, професор Тетяна Дзюба й заступник головного редактора «Деснянської правди» Сергій Дзюба. Про фестиваль розповідає Тетяна Дзюба.

Андрій Шевченко

Щоразу, коли Андрій Шевченко, Посол України в Канаді, приїздить у райцентр Ічню, що на Чернігівщині, – рідне місто його батька, відомого українського політика, письменника, журналіста, народного депутата Верховної Ради України ІІ, ІІІ, ІV скликань, заслуженого журналіста України і засновника благодійного «Фонду Віталія Шевченка», – Андрія охоплює якесь дивне відчуття благодаті, ніби 10 червня 1976 року він народився не в селищі Гвіздець Івано-Франківської області, а тут, у милому його серцю краї, де зарито пуповину його батька та пращурів Шевченків, які походили з давнього роду українських козаків.

Вочевидь, такі почуття до землі своїх предків по батьківській лінії він відчуває тому, що в Гвіздці він лише народився. Але вперше усвідомив себе і ступив на землю і зробив ще не сміливі і нетверді кроки саме в Ічні.

Тут промайнули незабутні роки його дитинства, тут він ріс до школи і під час літніх шкільних та студентських канікул щороку приїздив у наше містечко. Отже, не випадково постійно згадує землю пращурів як найдорожчу й незабутню прикмету дитинства.

 На Бахмаччині з великим успіхом відбувся IV Всеукраїнський фестиваль «Відродження українського села, його духовності і культури»

Понад чотири тисячі учасників!.. Грандіозні конкурси фольклорних колективів та дитячої хореографії. Зірки української естради, поети, циркові артисти, козаки-каскадери на баских конях. Яскраві виставки, майстер-класи з гончарства, ковальства, розпису українськими візерунками… Неймовірна кількість усілякої смакоти!.. Все це вражало на чудовому дводенному святі, котре вже вчетверте пройшло в мальовничому селі Піски з ініціативи голови ПСП «Пісківське», депутата обласної ради, отамана Чернігівського округу Козацтва Запорізького Валерія Петровича Колоші.

Час невблаганно віддаляє від нас людську пам’ять і затуманює мудрі знання, без яких ще кілька десятиліть тому не обходилася жодна українська родина. А чи потрібні вони нам взагалі сьогодні, у третьому тисячолітті? Що вони дають розуму й серцю? Я, в свою чергу, ставлю питання читачам: а що дає нам така далека від слов’янського світу антична історія, чужа нам міфологія греків і древніх римлян? Напевно, –інформацію про загальнолюдські цінності, які має знати кожна освічена людина. То чи варто ігнорувати власну народну культуру, обмежуючись споживацьким ставленням до неї, визнаючи лише поверховий шар традицій, зовнішню красу народних свят, національного фольклору, звичаїв, обрядів, відкидаючи їхню глибинну сутність і філософію світоглядної системи, досвід предків? Забута культура. Втрачені скарби. Непрочитані сторінки життя народу… І це скрізь – від Карпат, Волині, Полісся і аж до Таврії і Криму…

Ніна Головченко

10 червня  2017 року у селі Богданівка, Яготинського району, Київської області відбувся VІ Всеукраїнський сільський фестиваль народної творчості «КАТЕРИНИНА ПІСНЯ», присвячений пам’яті Народної художниці України Катерини БІЛОКУР.

Ця культурна подія сприяє популяризації художньої та епістолярної спадщини Народної художниці України К. В. Білокур зокрема, відродженню духовності українського народу загалом.

На початку літа Віктор Винник і «МЕРІ» презентують нове відео на пісню «Чому болиш?..». Пісня стала першим оприлюдненим синглом з майбутнього вже п’ятого за ліком альбому музикантів. 

Режисером кліпу виступив знаний київський кліпмейкер Влад Разіховський. Це вже друга спільна робота Влада і «МЕРІ», першою було відео на пісню «Miss», яке доречі посіло третю сходинку у рейтинговій 20-ці найпопулярніших кліпів на музичному каналі М2.