Цей рік видався плідним на відзнаки для творчого подружжя Тимура та Олени Литовченків. Втретє ними отримано відзнаку Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», відзначено Міжнародною літературно-мистецькою премією імені Пантелеймона Куліша за написані спільно романи «козацького» циклу – «Пустоцвіт», «Кинджал проти шаблі», «Шалені шахи» та «Фатальна помилка».

– Тимуре, Олено, разом вами написано стільки книг!.. А як це – писати разом? Чи комфортно ви почуваєтесь при цьому?

Тимур Литовченко: Разом ми почали писати в 2011 році, на той час стаж нашого подружнього життя наближався до 27-річної позначки. Себто, перш ніж розпочати спільну творчість, ми залишили далеко позаду «срібне» весілля. Отож повірте: якщо нам до того було комфортно йти по життю разом, то й про спільну творчість можемо повторити те ж саме.

Олена Литовченко: Почуваюся дуже добре, адже мій співавтор – це мій чоловік, ми вже 33 роки разом. Отже, жодного дискомфорту не відчуваю. Нам дуже цікаво і в житті, і в творчості. В будь-якому сенсі. Звісно, розбіжності в роботі над текстами мають місце, але долаємо їх так само, як і побутові складнощі. В робочому порядку, так би мовити. Це вже деталі…

Що таке жіноча краса -
Гарні очі і довга коса?
Може усмішка тепла й любов,
Що бентежить коханому кров?

Я б сказав, що жіноча краса -
Це і розум, і добра душа,
Вміння бути спокійною всюди,
Щоб тебе шанували всі люди…

Звісно, всім не угодить краса,
Але щастя того вимага -
Мудрість краще, ніж марна образа,
Й вміти кривду згасити одразу.

Павліна Туменко.  «Дотик», в-во «Люкс», м. Мелітополь, 2017 рік.

Спершу, узявши у руки цю невеличку книжку поезій, я був навіть подумав, що ніколи б не назвав так свою: начебто не вистачає, на перший погляд, в цьому означенні з одного боку якоїсь творчої  інтриги, а з іншого ж навпаки – приземленої логічності, бо ж ніби й не зрозуміло – що і до чого дотикається. Так ніби зависає слово в імлистій смисловій невагомості. Але вже перший прочитаний вірш зітер, звичайно, ту думку і те миттєве враження, як… вільний, щедрий, добрий дощ стирає своїми потужними струменями надихану стомленим світом бліду туманність на шибці вікна-у-літо.

Так якось аж по-циганському сміливо, легко й розкішно зазвучало:

Я стала Вічністю, початком і кінцем,
І плакати я хочу а не мушу,
Кохати хочу наживо й живцем,
А не ховати від любові душу.

……

А я стихія – штиль і буревій,
Я є Любов, тендітна і всевладна.

Кілька днів тому редакція газети «Культура і життя» отримала новий переклад безсмертної поезії Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо». Цього разу – турецькою мовою. Його автор – Ахат Саліхов з Башкортостану.

Ахат Саліхов народився 12 червня 1966 року в поселенні Бекешеве Кугарчинського району Республіки Башкортостан. Завідувач відділу східних рукописів Інституту історії, мови і літератури Уфимського наукового центру РАН. Кандидат історичних наук. Автор і упорядник понад 10 книжок з історії, літератури й культури Башкортостану. Займається літературними перекладами з тюркських мов.

Популярна співачка з Чернігівщини Еміра (солістка гурту «Смоляни» Ольга Євченко) зараз блискуче втілює яскравий сольний проект. Побачили світ уже три її нові українські пісні – «На білому коні», «Сонце Літо» та «Темна нічка», майстерно записані на студії знаного київського професіонала Ігоря Добрянського. Пісні – чудові, теплі, душевні, зворушливі, створені гарною українською мовою. Автор пісень «Темна нічка» та «На білому коні» – Юрій Грицюк, дивовижну пісню «Сонце Літо» написала Катерина Бойко. Відомий український кінорежисер та кліпмейкер Віктор Скуратовський цікаво зняв кліп на «Сонце Літо». А режисер кліпу «На білому коні» – Денис Кучеренко.   

Як на мене, пісня «На білому коні» стане справжнім хітом і візитівкою Еміри. Відеокліп вийшов розкішний – фактично відтворена прекрасна історія кохання, в якій є свій чарівний, неповторний сюжет. Зйомки проходили в Батурині – у палаці Розумовського та гетьманській фортеці, тож краєвиди – мальовничі. Причому Еміра дуже талановито та професійно зіграла героїню цієї історії. А от роль шляхетного, звитяжного лицаря на баскому білому коні віртуозно виконав справжній козарлюга – керівник групи козаків-каскадерів «Український дух» Євген Крутов. Взагалі, Євген та його обдаровані колеги наразі активно знімаються в кінофільмах і вже здобули визнання далеко за межами України.

23 вересня 2017 р. з 17:00 по 18:20 у Будинку Письменників відбудеться творчий вечір поетки Світлани-Майї Залізняк " Я мовою стала...".

Про авторку: 

Світлана-Майя Залізняк народилася в місті Пирятині на Полтавщині. Українка.
Членкиня Національної спілки письменників України (2016).

Яготин - місто дитинства, юності. 
П`ять років пощастило жити поблизу Ялти - в селищі Гаспра (район Ластівчиного гнізда).
Лауреат Загальнонаціонального конкурсу "Українська мова - мова єднання" (2007). 
Відзнака Пантелеймона Куліша за книги "Міць" та "Струм". 
За творчий псевдонім узяла прізвище свого роду - Залізняк, це дівоче прізвище матері.
І бабуся, і дідусь походили з роду Залізняків, були уродженцями хутора Залізняки, що на Миргородщині.

Наталя Куліш

7 вересня 2017 року в Центрі Леся Курбаса відбулася прем’єра містичного моноспектаклю за оповіданням Володимира Даниленка «Малюнок на замерзлому вікні»
Режисер – Володимир Завальнюк
Дівчинка – актриса театру «Перетворення» Олена Мотовилова

Це історія про велику любов,
яку не може вбити ні суєта,
ні благополуччя,
ні байдужість,
ні час. 

«Коли я побачила тата у трамваї і почала до нього пробиратися, щоб взяти його за руку і не втратити більше, моє серце так гучно стукало, що я злякалася. Але ніхто не робив мені зауваження: «Дівчинко, ти так гучно стукаєш своїм серцем, невже ти не розумієш, що заважаєш нам їхати». Це кульмінація моновистави.

Саме таку назву мав  творчий вечір, який відбувся днями в Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки, м. Київ.

У теплому дружньому колі бібліотека зустрічала осінь мистецькою імпрезою. Вечір був щедрий на поетичне слово. Насолоджувалися поезією відомих українських поетес - Анни Багряної та Тетяни Череп-Пероганич, а прекрасну фортепіанну музику подарував український композитор і піаніст, громадський діяч, член НСКУ, співзасновник і перший голова правління ГО «Вікімедіа Україна» Андрій Бондаренко.

Завершилася зустріч приємним чаюванням зі смаколиками. Усіх переповнювали емоції та гарний настрій, розходилися з бажанням зустрітися знову у чудовій компанії старих та нових друзів.

Названі лауреати Міжнародного літературного конкурсу імені де Рішельє (Україна, м. Одеса – Німеччина) за 2017 рік

Знані українські письменники, перекладачі, журналісти Тетяна й Сергій Дзюби (Тетяна – також і науковець, доктор наук із соціальних комунікацій, професор) стали переможцями цьогорічного Міжнародного літературного конкурсу імені де Рішельє. Подружжя нагородили почесними міжнародними медалями Лесі Українки та Генріха Бьолля (видатного німецького прозаїка, Нобелівського лауреата). Тетяна й Сергій отримали і «Діамантовий Дюк» (це найвища відзнака престижного українсько-німецького конкурсу): Тетяна перемогла в Міжнародних літературних Олімпійських іграх (змагалися понад 300 авторів з 25 країн) та в номінації «Поезія», а Сергій  нагороджений у «Прозі», «Публіцистиці» і «Перекладах».

«Війни виграють не генерали, війни виграють вчителі та парафіяльні священики». Ці слова залізного канцлера Німеччини Отто фон Бісмарка стосуються не тільки освіти й духовного наповнення особливості, а й культури, кіно, літератури. І справді, країна, та перемагає у війні, стосується й гібридної, яка вкладає у розвиток свого, а не чужого, формує власний культурний простір. Велике  для спротиву агресору має мова, як один із найкращих видів зброї. А забезпечують наповненням письменники.