Жінка-УКРАЇНКА

Українська кінорежисерка-документаліст, поетеса й сценаристка Ольга САМОЛЕВСЬКА цього року відзначила ювілей. Урочиста подія ознаменувалася творчим вечором у столичному Будинку кіно (вул. Саксаганського, 6). Демонструвалися фрагменти з авторських фільмів, пролунали поетичні рядки та виступи друзів і колег.

На студіях «Київнаукфільм», «Кінематографіст» та «Укртелефільм» Ольга Самолевська створила дванадцять стрічок і два документальні цикли. Серед них – «Катерина Білокур. Послання», «Мені страшно малювати маму», «Пам’яті загиблих споруд», «Перша леді зони відчуження», «Я себе запитую» тощо. Суспільно важливе кіно Ольги Самолевської виходить пізнавальним і водночас поетичним. Добрим, гуманним, зворушливим і глибоко філософським. Мисткиню хвилюють проблеми матінки-Землі й конкретних людей.

Талант майстра гідно оцінений, адже має звання лауреата Всеукраїнського конкурсу романів і сценаріїв «Коронація слова», Міжнародної премії ім. Андрія та Арсенія Тарковських, Мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука та Всеукраїнського поетичного фестивалю.

Перша поетична збірка Ольги Самолевської має назву «Часи». До неї увійшли вірші різних років та кадри з фільмів авторки як ілюстрації. Книга має таку присвяту: «Світлій пам’яті батьків, життя котрих і було ХХ століттям». Завдяки тому, що тут чітко вказано дату й місце написання кожної поезії, читач може скласти уявлення про зміни у світогляді поетеси, про те, як певний життєвий період позначився на долі пані Ольги, який слід залишив у її тонкій, чуйній душі.

Зв’язок із батьками як філософський символ плинності й трагізму земного життя – основна ідея творів зі збірки Ольги Самолевської «Часи». Письменниця звертається, зокрема, до таких тем, як війна («Бабин Яр», «Ветеранам другої світової», «Дві сльозинки блокади», «Інша матір», «Макове поле…», «Останній парад», «Побачення із землею», «Попіл», «Театр воєнних дій», «Хакі», «Чеченський призов»), Чорнобильська катастрофа («Година Чорнобиля», «Травневі зливи – 86»), партійні порядки («Партсобрание на киностудии», «Пар-торг», «Съест КПСС!»), сталінські репресії («В’язень», «Затемнення», «Люди люблять культ…», «Можно быть слаще, доступней и легче…», «Я устала от ваших уставов») тощо. До речі, вірш «В’язень» присвячений дідусеві поетеси, розстріляного катами НКВД. Глибокі роздуми авторки про день минулий і прийдешній спонукають до роздумів і самого читача

На жаль, ці гостро соціальні рядки є актуальними й нині. Деякі твори Ольги Самолевської свого часу було написано в шухляду. Адже за радянських часів існувала цензура – критика влади, протести проти злочинів комуністичної системи були під забороною.

Як професійний режисер документального кіно Ольга Самолевська і в поетичній творчості вміє ретельно відбирати вартісне, акцентувати на справжніх цінностях людського буття: вірі, надії, любові… Такий глибоко філософський підхід допомагає якнайповніше, якнайреалістичніше відтворити сучасну добу в широкому розумінні цього поняття.

Юлія ОМЕЛЬЧУК