У 1997 році з Чернігівського художнього музею поцупили відоме полотно німецького художника Карла Христіана Фогеля фон Гольштайна  «Анна Болейн за ґратами», вартістю 30 тисяч доларів. Навмисне називаю ціну — вона незначна, як для нашого міста чи загалом для області, але музей без того полотна вельми збіднів. Однак мова піде не про художню цінність картини, а, власне, про зображення на ній.

Англійка Анна Болейн, на думку багатьох істориків, належить до найвідоміших і найсуперечливіших жінок в історії людства. Непоказна вродою, вона все ж мала гарні очі і чудове чорне волосся. Але вихована, як і вся тодішня європейська еліта, при дворі Маргарити Австрійської на французьких манерах, що увібрали в себе не тільки політичну та світську мораль, а, насамперед, мистецтво аристократичної інтриги.

Олександра Іванівна Атрощенко народилася 1952 року в селі Жуківка Куликівського району. Після закінчення Жуківської восьмирічної школи  навчалася у Могильовському бібліотечному технікумі та Гомельському  державному університеті. Працювала в  сільських та районній бібліотеках, районній кіномережі, райвідділі культури, радіомовленні. Нині пенсіонерка.
Закохана в літературу з дитинства. Пише вірші та прозу. Друкувалася в районній, обласних, всеукраїнських газетах, у журналі «Літературний Чернігів».

Література здавна була живлючим ковтком джерельної води, тим чистим повітрям, яке допомагає мислити, вселяє надію. Завдяки літературі в Україні запалювалися серця, виростали люди чесні, розумні, сповнені високими ідеями.

От і нині, незважаючи на всі катаклізми, негаразди, сумніви, триває літературний процес – одвічний і невмирущий. Виходять нові книги, радують несподівані зустрічі з письменницькими іменами.

Вірші і проза... Не одне століття ці два крила літератури дають людині емоції, можливість злетіти до небачених висот духу. Щось їх зближує, а щось і віддаляє. Якщо у прозі автор переважно пише про те, що знає, то у поезії він фіксує те, що чує. Втім, цей феномен, помічений Оксаною Забужко, утверджує непересічну думку: кожній небайдужій людині потрібні для інтелектуального та емоційного зростання вічно молоді поезія і проза. Еліксир вічної молодості винайшов герой п’єси Карела Чапека алхімік Макропулос. Отож, виносячи в заголовок це ім’я, Ольга Рєпіна прагнула ще раз нагадати: твори будь-якого жанру, позначені відміткою справжності, себто художності, завжди актуальні, корисні, цікаві, несуть у собі квінтесенцію думки...

4 лютого 2016 року у Дніпропетровській Центральній міській бібліотеці відбулася  презентація нової книги рецензій Ольги Рєпіної «НАШ ЗАСІБ МАКРОПУЛОСА». На презентацію завітали Голова Спілки письменників у Дніпропетровській області письменник Володимир Луценко, поет, член НСПУ – Анатолій Шкляр, дитяча письменниця, член НСПУ та НСЖУ – Еліна Заржицька, письменниця, член НСПУ та НСЖУ – Наталія Девʹятко,  письменник Дмитро Бондаренко, поет Людмила Некрасовська та інші.

Захід було організовано завдяки адміністрації бібліотеки, а особисто – директору Ларисі Савран та заступнику директора  Наталії Шелест.

Ростислав Мартинюк, продюсер і журналіст

Майдан, Революція Гідности зробила чи не все таємне явним. Виняток, мабуть, лише один. За зовнішнім українським антуражем ми не побачили силу, яка підтримала Майдан, але не була українською.

ЧИЙ МАЙДАН?

Протягом усіх трьох місяців ішла непублічна, але відчутна боротьба нашої нації постулювати виняткове право на цю Революцію. У нас мали бути союзники, але «дольовики» – на цю роль претендували так звані «русскоязичниє украінци». Їх не часто пускали на сцену, і їх заднім числом все-таки оформили як попутників, добрих помічників.

Ця ж російськомовна і просто русская частка активу Майдану змушена була прийняти (хоч із застереженнями) корпус консервативної революційної символіки, зокрема ім’я Степана Бандери і сам феноменальний «мем» – «бандерівці». Ця ж русская частка насторожено, а де й вороже сприйняла падіння Лєніна на Бесарабці, як і наступний лєнінопад.

(до подій на Сході України)

Світ здригався тривожно, чорнів,
Душі всім розтинало журбою.
Провели в путь останню синів,
Що живими не вийшли із бою.

Сум закляк у очах матерів,
Біль пронизував тіло, мов лезо...
Танк підбитий свічею згорів,
Капав сік, наче сльози, з берези.

Що ж ви, нелюди, сієте скрізь 
Смерть зловісну над втомленим світом?
Вдів скорботних не бачите сліз,
І дитинство гірке у сиріток.

Наприкінці 2015 року вийшов друком третій номер альманаха «Горлиця».

У виданні опубліковано твори учасників та друзів літературної студії «Горлиця».

Пропонуємо шановним читачам ознайомитися із творами Світлани ПАТРИ, які увійшли до альманаха.

Світлана ПАТРА - випускниця Інституту філології та масових комунікацій Університету "Україна" (2013), спеціаліст з видавничої справи та редагування, журналіст-фрілансер Імідж-центру Університету "Україна".

09.02.2016 р. о 12.30 в «Укрінформі» відбудеться прес-конференція щодо оголошення переможців та результатів Міжнародного конкурсу творів кращих українських молодих літераторів « ГРАНОСЛОВ» 

Організатори:

Кабінет молодого автора Національної спілки письменників України, видавництво «Самміт-книга», під патронатом Міністерства сім’ї молоді й спорту, комітету ВРУ з питань освіти та науки.

Метою Конкурсу є сприяння національно-культурному відродженню України, активізація виховної роботи серед молоді, збереження і розвиток інтелектуального потенціалу України, популяризація української мови та творів, поліпшення роботи з обдарованою, творчою молоддю, всебічна підтримка молодих талановитих літераторів, видання їх книжок.

Всеукраїнський тижневик «Культура і життя»:

• № 4, 2016
• № 5, 2016

Серед публікацій 4-го числа газети «Культура і життя» за 2016 рік інтерв'ю Тетяни Череп-Пероганич із Сергієм Пантюком «Мій „Віршень“» і матеріали про творче подружжя Анатолія та Світлани Костюк «Кохання окрилює і надихає».

До 5-го числа цієї газети увійшли, зокрема, публікація «Коли радість одна на двох» про молоде подружжя Дмитра і Тетяни Власових, які рік тому створили гурт «АССА», а також інформація про те, що до громадської ініціативи з відзначення 200-ліття слобожанського поета-романтика першої половини ХІХ століття Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо» долучився мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА».

Переклад вірша Михайла Петренка польською мовою, виконав гість порталу, польський поет, журналіст, перекладач, редактор, публіцист, автор поетичних книжок і численних публікацій в антологіях та альманахах Казімєж Бурнат.

Радіо «Голос Києва», Юрій Старчевод у програмі «Зустрічі на Майдані», ведучий - Микола Підгорний