Сергій Шуба, з котрим я познайомився чверть віку тому, був незвичайним чоловіком із ще незвичайнішим родоводом. До того ж свій чотирьохсотлітній з гаком родовід йому не треба десь пошукувати й підтверджувати — це довів у своєму «Молороссийкому родословнике» історик Вадим Модзалевський, який на початку минуло століття працював у Чернігівській губернській архівній комісії і власноручно видав довідку Віктору Шубі, дядьку нашого персонажу, про те, що він має «дворянское достоинство». Ця легендарна посвідка зберігалась потім в архіві Сергія Борисовича.

Отож запорозький козак Василь Шуба, предок Сергіїв у десятому коліні, вирушав з військом гетьмана Петра Сагайдачного у морські походи на турецькі фортеці Кафу та Сіноп. Мабуть, через те, улюбленою піснею діда і батька мого співрозмовника була «Ревуть-стогнуть  гори-хвилі», а сам він закінчив морехідне училище. Наступний Шуба, на ім’я Степан, є найвідоміший у їхній генеалогії.

Природа наділила людину унікальним феноменом – пам’ятю. Досить лише згадати  людину, як перед очима одразу постає її постать. Згадуються риси обличчя, ріст, характерні рухи, жести, міміка, навіть голос та посмішка. Земляка, поета Карла Копинця, якому 2 квітня виповнилося б 80 згадую часто.

Його поетичні рядки спливають самі по собі. Був завжди розважливим, спокійним,  з почуттям власної гідності і доброти чоловік. Справжній інтелігент, виважений і мудрий співбесідник, батько, а згодом дідусь, який бачив усе, тонко відчував душу людську, вловлював настрій, умів цінувати людину за її працю. Від ранньої юності до схилу своїх прожитих літ жив, чесно трудився, завжди допомагав людям у біді. Навіть, коли залишалася остання надія і німе запитання в очах рідних: «Чи житиме?» як хірург не гасив надії. Справді, його руки, ведені Божим провидінням часто вершили дива. Повертали до тями та життя важко прооперованих людей, заново воскрешали їх, дарували радість сили, надію і віру у завтрашній день.

4 березня 2017 в рамках культурно-дозвіллєвого центру «Мистецька вітальня» Чернігівської ОУНБ ім. В.Г. Короленка відбулося відкриття оригінальної виставки картин та виробів із риб'ячих кісток "Все так чудно та чудно…" чернігівської майстрині Маргарити Гордієнко.

Маргарита Михайлівна Гордієнко народилася 28 липня 1956 року в місті Уральськ західного Казахстану. В шкільні роки брала участь в художній самодіяльності, захоплювалася рукоділлям, виготовленням виробів з природних матеріалів. Закінчила Уральський державний педагогічний університет, отримавши спеціальність вчителя історії та суспільствознавства.

З приводу перевезення тіла генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка на батьківщину та перепоховання на рідній черкаській землі, на Україні запроваджено шевченківське міжнародне літературне свято, яке щороку у травневі дні, змінюючи регіон проведення заходу, урочисто відзначають в одному із обласних центрів нашої держави.

У 2015 році місцем проведенням традиційного свято було обрано м. Чернігів, до якого прибуло чимало українських письменників та поважних гостей із багатьох зарубіжних держав.

Учасники чисельного форуму зібралися у обласному музично-драматичному центрі, який носить ім’я Великого Кобзаря.

Після офіційних урочистостей відбувся великий святковий концерт, у якому брали участь провідні артисти та хорово-музичні колективи Чернігівщини.

Якщо ви любите ясні веселі кольори, ніжні, прозорі акварелі, ваша пора – квітневий ранок.

Кому що до смаку: хтось закоханий у яскраве різнобарв'я осені, комусь до вподоби чітка графіка зимового пейзажу, комусь – шляхетні пастелі літньої днини. А мені наймиліший той весняний час, коли березневе змагання з холодом нарешті скінчилося, зимі вже немає вороття і бурхливий квітень впевнено набирає міць.

КОРАЛI

Квiтень в листя зелене вбрався,
вже немає зимi вороття.
Ось i ще один рiк нанизався
у намисто мого життя.

10 квітня • 16:00 • місто Ірпінь, вул. Шевченка, 3-А

Редакція газети «Ірпінський вісник» запрошує до Ірпінської міської бібліотеки на презентацію нової книги Миколи Славинського «Магічний кристал».

Вхід вільний.

Ф. Шопен. Геть прощавайте! / "Precz z moich oczu" op.74 #6

Слова Адама Міцкевича. Переклад Олени О’Лір.

Виконує лауреат міжнародних конкурсів Сергій Борисенко (баритон), Андрій Бондаренко (фортепіано).
Запис з концерту 26 березня 2017.

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого ніхто з нас не може існувати. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

З метою популяризувати працьовиті, дружні, талановиті київські сім'ї, Спілка жінок міста Києва та мистецький портал "Жінка-Українка" оголошують конкурс "Моя київська родина", приурочений Міжнародному дню сім'ї, який відзначатиметься незабаром - 15 травня.

На конкурс приймаються:

1. Короткий нарис про родину українською мовою.

2. Сімейне фото (1шт).

Триває конкурс з 1 квітня по 1 травня 2017 року.

Я пам’ятаю Степанця вже в літах — сухенький, маленький, з густою сивою, як куделиця, бородою. Мешкав він на хуторі за річкою, біля глинища. Його хати не було видно навіть узимку, бо її затіняв густий вишневий сад. Той сад улітку притягував нас, немов магнітом,  достиглими вишнями-лутівками. Ми наривали їх повні пазухи і, ламаючи гілки, тікали геть, як із глибини саду, кахикаючи й кульгаючи, вибігав Степанець і потрясав пужалном… 

Про того Степанця я з дитинства знав добрі й не недобрі справи. До війни він був найперший парубок на селі, приходив на вечорниці задраною кирпою, бо ж закінчив курси трактористів у місті і пригнав потому звідти новенький «Універсал» — найперший у колгоспі.