Новини

Степан Процюк: «Найкращі сторінки моїх прозових творів були написані з відчуттям запису космічного диктанту»

Про літературу як анестезію, магічність (або відсутність такої) у процесі читання автором власних творів і про таємниці душезнавства кореспонденту БукІнфо розповів сучасний український письменник Степан Процюк. 

- Творчість як стан: що Ви відчуваєте, пишучи художній текст, чим, власне, для Вас є літературна творчість?
 
- Є письменники, що мучаться у процесі творення, інші ж кажуть, що той процес для них – велика радість. Мені ближче формулювання «літературна анестезія»: ніби Хтось вприскує наркоз нечутливості свідомості до добра і зла і працює лише підсвідомість. А 90% нашої психіки – то робота підсвідомості. Думаю, що найкращі сторінки моїх прозових творів були написані з відчуттям запису космічного диктанту.

Теплі історії Володимира Сапона

%d0%be%d0%b1%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d0%ba%d0%b0За своє життя я перечитав немало цікавої щоденникової прози. Свого часу найбільшим відкриттям стали щоденники Тараса Шевченка, Олександра Довженка, Пилипа Орлика, Леонардо да Вінчі, Едмона де Гонкура, Марини Цвєтаєвої, Михайла Пришвіна, Івана Буніна, Андрія Тарковського, Костя Москальця… Із задоволенням читаю щороку такі проникливі, непересічні щоденники колеги з Тернополя – Петра Сороки. Це – вже чудова традиція! Та й у вражаючих романах Шевченківського лауреата Василя Слапчука – немало автобіографічного, пережитого автором.

І ось тепер – такий цілющий бальзам на зболене серце: тримаю в руках ошатний, теплий, із любов’ю виданий томик денників Володимира Сапона «Чубарейко небо оре» (видавництво «Десна Поліграф», 224 с.), і щиро радію, адже є де порозкошувати очима, бо це – справжнє, високе письмо, яке гріє душу.

Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2017 рік

Цю почесну міжнародну відзнаку 1 березня 2011 року, за сприяння Національної спілки письменників України і міжнародних громадських організацій, заснували Клуб творчої інтелігенції «Оберіг-Чернігів» та Волинське товариство «Світязь», – для розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, працівників культури та освіти, громадських діячів і меценатів, які мешкають в Україні та за кордоном.

З 1 листопада 2014 р. засновником Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, котра об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із п’ятдесяти країн світу. 

Серед лауреатів минулих років – Іван Плющ, Василь Голобородько, Михайлина Коцюбинська, Володимир Базилевський, Віра Вовк, Рауль Чілачава, Василь Слапчук, Михайло Сидоржевський, Євген Нахлік, Сергій і Тетяна Дзюби, Євген Баран, Анна Багряна, Дмитро Чистяк, Петро Сорока, Йосип Струцюк, Володимир Погорецький, Ярослав Поліщук, Іван Корсак, Кшиштоф Савіцкі, Яцек Токарський, Ееро Балк, Христо Черняев, Томаш Вашут, Фотіні Папаріга та інші відомі письменники, науковці, громадські діячі, меценати з України, США, Великобританії, Канади, Греції, Бразилії, Німеччини, Італії, Фінляндії, Болгарії, Чехії, Угорщини, Польщі, Грузії, Росії, Ізраїлю та Македонії. 

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. Коцюбинського запрошує до співпраці

%d0%b8%d0%b7%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d0%b5-996Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського запрошує до співпраці літераторів, видавців, організаторів творчих проектів.

Здавна чернігівська садиба М. Коцюбинського гостинно збирала у себе усіх тих, кому до душі творча і громадська праця. І ця традиція, започаткована видатним українським письменником, незмінно продовжується і за часів існування музею.

Якщо ви давно прагнули завітати до старовинного Чернігова аби познайомити публіку зі своїми творами, виданнями, проектами, плануєте проведення цікавого заходу і шукаєте зручну локацію для його проведення, тоді вам варто завітати саме до нашого музею.

Презентація збірки творів випускників Університету "Україна" під життєствердною назвою "Люблю життя!"

21 грудня 2016 року в Університеті «Україна» в рамках зібрання літературної студії «Горлиця» презентували книгу «Люблю життя!» (2016), у якій зібрано твори обдарованих випускників.

Модерувала зустріч директор Імідж-центру Університету «Україна», кандидат педагогічних наук, доцент, член НСЖУ Ніна Головченко.

Збірка творів «Люблю життя!» започатковує нову серію видань Університету «Україна» – «Випускники Університету Україна». Ця збірка демонструє родзинку стратегії університету, де створено умови для фахового і творчого зростання всім, хто прагне повної особистісної самореалізації. І для обдарованої молоді з інвалідністю в тому числі.

Відкрите звернення до Міністра культури України

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ до Міністра культури України Євгена Миколайовича Нищука від письменників, бібліотекарів, науковців, освітян, журналістів, громадських діячів та активістів

Відомі громадські діячі, освітяни, бібліотекарі, письменники, журналісти, науковці та активісти звертають Вашу увагу, шановний Міністре, на кричущий факт продажу бібліотеки № 2 в місті Марганець Дніпропетровської області.

Намарне нагадувати, що бібліотеки у сьогоденні – це дієві центри просвітництва, і чи не єдині! на місцях культурно-освітні майданчики об’єднання місцевої громади. Однак, тривожна інформація, що надходить до нас із ЗМІ, сигналізує про можливий злочин, коли у місцевої громади без публічного обговорення забирають можливість читати і контактувати з світовим культурним надбанням через спеціалізований інтернет-центр: «20 листопада 2016 року мер міста Марганець Олена Жадько, яка представляє "Опозиційний блок", винесла питання продажу будівлі бібліотеки №2 на голосування, і більшість депутатів Марганецької міської ради проголосувала за її закриття. На тій же сесії мер міста і 18 депутатів проголосували за підвищення собі заробітної плати удвічі та виписали новорічну премію в розмірі 100% від зарплати».

Феномен Ауезхана Кодара

%d0%b0%d1%83%d1%8d%d0%b7%d1%85%d0%b0%d0%bd-%d0%ba%d0%be%d0%b4%d0%b0%d1%80Творчість і життя Ауезхана Кодара, дійсно, ніяк по-іншому, без застосування визначального епітету «феномен», означити відносно топосу сучасності неможливо. Прозаїк, поет, перекладач, драматург, літературознавець, юрист, енциклопедист... Озираючись назад, подумки читаючи написані ним рядки прози, публіцистики, поезії, чуючи серцем сказані ним колись-то слова, оцінюючи справи його і творіння, знову і знову пригадую я сказане Хайдеггером, неначе в передчутті появи саме такого Героя Нашого Часу, саме такого – нарешті рішучо-позитивного персонажа Божественної Комедії: Людина – носій вісті, яку їй вручає відкриття двоїстості... Що радісніше радість, то чистіше жура, яка в ній дрімає. Чим глибше жура, тим окличніше радість, у ній прихована. Жура і радість переливаються одна в одну».

Тож писати про цю талановиту, мудру людину мені одночасно і легко, і неймовірно важко. Легко, бо взагалі-то долі наші дивовижно схожі. Важко, бо ми так і не змогли зустрітися в реальності, хоча майже щоденно переписувалися під час роботи над перекладами його творів, та й просто багато спілкувалися по-людськи, завдяки теперішнім можливостям Інтернету. 

Валентинки та інше від Люліч

Ігор Павлюк

Люлі, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі.
(із української народної пісні)

(Люліч Валентина. ЗАparolЕНІ: Поезії. – Рівне: 
Видавництво «Письменницька робітня «Оповідач», 2016. – 96 с.)

Останнім часом з’являється все більшає книг із назвами на кшталт «Поза зоною», «Інший простір», «Блокпост», які означують, символізують якусь просторово-часову забарикадованість, утечу в себе, втечу від себе у потойбічний чи просто віртуальний світ.
Тому «ЗАparolЕНІ» пані Валентини із колисково-пісенним, фольклорним прізвищем «Люліч» у психосоціальному, екзистенційному мейнстрімі.
Це не добре і не погано.
Це просто факт, ілюстрація запароленого культурно-інформаційного часопростору.
Я би розділив книгу на три блоки, хоча сама авторка візуально її не диференціювала: поезія про Все і про кохання, експериментальна поезія, патріотичні вірші.
Мені найбільше імпонує перший умовний блок.
Футуристичні експерименти під а’ля Семенко чи Маяковського з його «сходинкою»:

Амнезія історичної пам’яті

Валентин Ткачук                                                                                   

Микола Хомич. Територія брехні. Роман. К.: Юніверс, 2016. – 256 с.

У видавництві «Юніверс» вийшов роман Миколи Хомича «Територія брехні», який дає ключ для усвідомлення глибини цивілізаційного конфлікту, що пояснює причини російсько-української війни на Донбасі.

У центрі роману – дві молоді пари: Ігор з Іриною і Ольга з Олегом та їхній норвезький приятель Олаф Йохансон. Сюжет роману доволі простий. Познайомившись під час чемпіонату з футболу «Євро-2012» у київському кафе з норвежцем  Олафом Йохансоном, дві пари друзів навіть не підозрювали, що вплутаються в розслідування давньої історичної загадки, що сягає часів Київської Русі. Молодий норвежець приїхав до Києва не в якості футбольного фана, а щоб розгадати древні родинні реліквії, що передавалися з покоління в покоління і дійшли до нього. Це – пергамент зі старослов’янськими написами і срібляник часів Ярослава Мудрого. Але на нафтовидобувній станції в Північному морі, де працював Йохансон, трапилася аварія, і він змушений був терміново повертатися на роботу, залишивши сімейні реліквії для дослідження своїм новим друзям, яких він запросив у гості в Норвегію. Не будемо обговорювати, чи міг би трапитися такий випадок у реальному житті. Здоровий глузд підказує, що ні, але дивакуватих і безпечних людей у реальному житті вистачає.

Оксана Самара:"Скільки може бути мрій – стільки може бути новорічних історій!"

Вже найближчої суботи, 24 грудня, творчі особистості зберуться в Київському Будинку Книги, аби написати новорічну історію.

Докладніше про це у розмові з письменницею, однією з організаторів заходу, Оксаною Самарою:

Оксано, днями у Фейсбуці Вами створено подію з досить таки інтригуючою назвою : «Приречені на успіх: пишемо новорічну історію». Що це за проект, в чому його основна мета і хто автор такої літературно-передноворічної ідеї?

«Приречені на успіх: пишемо новорічну історію» це захід, який проводить літклуб «Свіча-до-слова». Загалом літклуб існує із 2003 року, але час від часу він занепадав і відроджувався знову в різних форматах. За ці роки ми пройшли розвиток від звичайної літературної студії при університеті імені Тараса Шевченка через організацію публічних заходів, запрошення письменників до нинішнього формату, коли кожна наша зустріч присвячена якійсь актуальній для письменників темі. Наприклад, минула зустріч стосувалася написання синопсисів, які все частіше входять до списку вимог видавництв до автора. Мета нинішньої зустрічі – розібрати, в чому секрет успіху новорічних та різдвяних історій – романів, оповідань, фільмів, пісень, віршів. Коли ми розуміємо, чим вирізняється успішна новорічна історія, набагато легше її створити і потім оприлюднити.

100 років «Щедрику» — найпопулярнішій у світі українській мелодії

100 років тому у Києві вперше прозвучала відома усім різдвяна пісня «Щедрик», яку в світі знають і люблять під назвою Carol of the Bells. До ювілейної річниці «Щедрика» агентство PlusOne презентувало відеоролик, який розповідає історію найпопулярнішої різдвяної мелодії світу.

Помічники Святого Миколая дарували настрій і подарунки в Національному музеї літератури України

У Національному музеї літератури України, за сприяння Київської організації НСПУ, письменницею і громадською діячкою Марією Морозенко організовано та проведено чудовий захід з нагоди Дня Святого Миколая.

Відбулося дійство за участю представників ЦБС Солом'янського району, НБУ для дітей, Центральної бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка для дітей м. Києва, Бібліотеки імені В. Симоненка, Бібліотеки імені П. Вершигори, Бібліотеки імені С. Васильченка, Бібліотеки імені О. Пушкіна, Бібліотеки імені Наталі Забіли, видавництва "РОЗУМНА ДИТИНА", журналу "МАЛЯТКО", електронного ресурсу "КЛЮЧ", журналу "КОТЯ", Мистецького порталу " Жінка-УКРАЇНКА", Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, ДНЗ № 91 м. Краматорська, столичної школи № 52, Скандинавської гімназії, НВК №39 імені Богдана Хмельницького та багатьох інших київських шкіл, учні яких створювали неймовірні рукотвори.  Саме ці рукотвори помічники Святого Миколая дарували письменникам, які творять для дітей.

Об'єднати вміст