Чудові новини з Боготи. Косівську кераміку внесли до Репрезентативного списку нематеріальної художньої спадщини людства ЮНЕСКО.
Про це повідомляє ексміністр культури України Євген Нищук.
Раніше вітчизняні ЗМІ повідомляли, що кілька днів тому до Боготи, на засідання 14-ї сесії Міжурядового комітету з питань нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, відправилась делегація з міста Косів, яку очолила науковець та майстриня, голова благодійної організації «БФ Автентика Гуцульщини» Марія Гринюк.
З ними у Колумбії перебував Уповноважений посол України в Республіці Перу Ігор Тумасов.
Українці сьогодні демонструють високий рівень свідомості через велику кількість соціальних, культурних та освітніх проектів.
Значна частина таких проектів фокусується на вирішенні нагальних потреб українців. Але тема самоідентифікації та підвищення рівня свідомості, на нашу думку, є не просто важливою, а необхідною.
Національна спілка письменників України («Кабінет молодого автора») та Міжнародний благодійний культурно-науковий родинний фонд імені М.В. Лисенка оголошують прийом заявок для участі в новому Міжнародному проєкті – «Музично-поетичний салон "Камертон"».
Мабуть, для кожного поета є особливим той момент, коли його твори починають жити своїм життям, потрапляючи на сторінки журналів, газет чи книг, а потім – на полички книжкових магазинів; стаючи піснями, народжуючись наново на інших мовах, опиняючись у репертуарах читців-декламаторів. Адже найчастіше визнання приходить не тоді, коли автор сам за найменшої нагоди виконує власні поезії, а коли це вже залюбки роблять інші люди.
17 листопада в центрі містарозкошував третій Київ-етно-мюзік-фест «Віртуози фолку».
Від 10-ї ранку на Хрещатикутривав марафон української пісні.2019 року до участі у фестивалі зголосилося 120 колективів. Після відбіркового етапу (шляхом прослуховування аудіо та відеозаписів) на виступ «наживо» в концертній залі Українського дому в Києві було запрошено 28 учасників. Фахове журі до 15-ї год прослуховувало автентичних виконавців (гурти і солістів), сольне інструментальне виконання, академічне ансамблеве музикування, троїстих музик, етно-джаз, фанк-фолк, фолк-рок та ін.
Після виступу перед експертами конкурсанти, спільно з почесними гостями заходу(Георгій Матвіїв та біт-боксер; «Бовсунівські Бабусі», с. Бовсуни, Житомирська обл.;Фольклорний гурт «Дивина», Донецька обл.; гурт креативного фолку «Релікт», Житомирська обл.та ін.), мали змогу подарувати своє мистецтво глядачам у холі Міжнародного конгрес-центру «Український дім». А зібралися цього дня на свято автентики небайдужі до українського народного мистецтва люди: художники, журналісти, науковці, артисти, працівники закладів культурита ін. ―палкі шанувальники українського музичного коду.
Семеняк В. На скрижалях Часу. Оповідання. – Тернопіль: Джура. 2019. – 304 с.
Дивнюще
Це було дещо несподіваним для мене, насамперед, маю на увазі те, що почав читати цю книгу майже з кінця, а точніше, з оповідання «Мантелепа з пуделком» (гарнющі діалектизми у найменні), яке вже колись бачив, хоч не пам’ятаю де. Вразило те, що авторка вміло передає соковиті деталі сільського буття, з м’яким гумором передає їх.
Та не тільки це причарува. Кинулась у вічі сув’язь реалу та містики. А ще щирість віри авторки в Бога, якою пронизані усі твори . Це чи не найяскравіше бачимо на прикладі таких текстів як «Неприкаяна душа», «Між небом і землею», «На все воля Божа». Саме через цю призму авторка дивиться на непросту історію рідного народу: «Митрофанові дзвони», «Хресна дорога… додому».
Теплий Музичний Вечір «Джаз. Палітра почуттів» відбудеться в Галереї авторських робіт сучасного українського мистецтва "Гама" (вул. Грушевського, 9) 30 листопада 2019 року о 18:00, за участі української джазової співачки (сопрано), вокалістки гурту «Lush Life», композиторки Діани Овсяникової, відомого піаніста Павла Шепети, поетеси, членкині Національної спілки письменників України, Тетяни Череп-Пероганич.
Джазові мелодії, пісні та поезія про кохання зігріють і зачарують усіх присутніх останнього в цьому році осіннього листопадового вечора.
З 15 листопада 2019 року розпочався прийом конкурсних робіт на третій Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра».
Роботи прийматимуть до 15 грудня 2019 року. Брати участь у конкурсі можуть учні шкіл віком від 6 до 16 років (включно). Переможців визначатимуться у 4 номінаціях: «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Краща ілюстрація до творів Івана Франка» у двох вікових категоріях: 6-11 років і 12-16 років. Обов’язковою вимогою для участі у конкурсі є заповнення електронної форми за посиланням:
Днями на VIII Міжнародній Театральній Премії Академії (Акт Авард) у м. Циндао (Китай), на території Центральної Академії Драми, відбулася церемонія нагородження лауреатів премії. Вистава Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка “Коріолан” В. Шекспіра у постановці головного режисера театру Дмитра Богомазова перемогла у номінаціях:
“Краща вистава” – режисера Дмитра Богомазова
“Краща головна роль” – актора Дмитра Рибалевського
“Краща роль другого плану” – актора Олексія Богдановича
“Кращий дебют” – актора Олександра Рудинського.
Театр Франка бере участь в Театральнії Премії Академії вже втретє.
Олександр Козинець – поет, прозаїк. Народився в Лубнах на Полтавщині, мешкає в Києві. Працює в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Він учасник та переможець багатьох літературних конкурсів, зокрема «Коронації слова», літературного конурсу імені Григора Тютюнника. Твори письменника публікуються у вітчизняних та зарубіжних антологіях, альманахах, газетах.
Нещодавно в Києві побачила світ серія поетичних збірок «Сезон днів». Різнобарвне чотирикнижжя втілює задум автора не тільки за змістом, а й за кольором. Філософія кожної пори року має свої відтінки, свій код, і мабуть, того, хто хоче побачити, переосмислити, скласти свої думки, наче пазли, у єдину, але розмаїту феєрію.
Світлана Короненко. Дебора: поезії. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 128 с.
«...вибрала вірші, як долю»
Світлана Короненко
«Тій, завдяки якій сяє сонце...»*
Українці звиклидотого, що долю дитині дає мати, її шукають, вишивають, її можна погубити, а можна знайти, як щастя, чого не скажеш про російську «судьбу», яка сама керує й вирішує, а людина є всього лиш пасивним реципієнтом, як пацієнт під наркозом. Наше життя, події – «від часу і нагоди залежні вони» (Екклезіяста 9:11б) і важкої щоденної праці, для якої народжена людина, щоб любити, вчитися плакати, радіти ділами своїми: «На папері сльоза застигла, як любов у піснях відголоском» (с. 8).
Не думалося і не гадалося, що доведеться про цей Словник не Миколі Михайловичу вести мову, над яким він працював не один рік дуже вдумливо і натхненно, а мені, його братові. Не хотілося б з цього починати, але людське життя не передбачуване.
Цієї весняної пори українська культура зазнала тяжкої втрати. На 78 році життя перестало битися серце Миколи Ткача – нашого земляка, члена Чернігівського земляцтва, письменника, талановитого поета, видатного науковця, українознавця, кандидата історичних наук, професора Національного університету культури і мистецтв.
Микола Ткач на теренах культури знакова постать, унікальна творча особистість. Він писав поезію, оповідання, збирав по селах народні пісні, етнографічні матеріали( видав разом з дружиною Надією Данилевською кілька збірок українського фольклору). У 1975 році побачила світ його перша поетична книжка „ Риштування”, з якої партійні рецензенти вилучили найбільш вартісні вірші, в яких були ознаки радянської дійсності. Згодом почали з’являтися інші збірки. Зокрема „ Відвідини матері”, „ Древо”, „ Дзвони скляної гори”, „Золоті орелі” – ліричний дует з Надією Данилевською, „Не осквернись, душа моя, у слові” „У світлині неба”, „Непочата вода”, „Вино з тюльпанів”, „Осел у шкурі лева”, „Сонячний зайчик”, „У володіннях Волоса”, „ Земля і люди”, „Михайлик і Марко” – книга для дітей, „Цвіт полинь” – книга авторських пісень. І остання його лебедина пісня, поетична книга – „Вербове коріння”, яку він встиг ще потримати в руках. У ній виявився філософський і символічний підтекст, адже латинське vergum – то слово. Книги „Вино з тюльпанів” та „Земля і люди” висувалися на премію Тараса Шевченка.
Замкова З.С. Маленька крапка знаку запитання. Вибране.-Тернопіль: ТОВ «Терно-граф».2017.-144с.
Зрозуміло, що кожен письменник відображає епоху, в якій живе. Навіть тоді, коли творчою уявою поринає у події давнизни. З цим, мабуть, ніхто сперечатися не буде.Тому й хвилює інше. Чи може літерат донести до читачів почування своєї душі? Якщо колись часто-густо заважала цензура тоталітарних часів, то нині на заваді стають фінансові негаразди. Видання нерідко стає неможливим через мізерні зарплати чи пенсії авторів, а спонсорів знайти не вдається ( бо псьмовець не хоче і не вміє жебрати). Якщо мати на увазі цей момент, то поява серії книг облорганізаціїСпілки письменників за кошти обласного бюджету заслуговує похвали. Та, чесно кажучи, переймаюся не тільки цим. Мене цікавить і якість написаного. Тому із задоволенням для себе знаходив цікавинки у друках Лесі Білик, Тетяни Дігай, Ганни Костів-Гуски, Володимира Кравчука, Богдана Мельничука, Наталії Пасічник, Жанни Юзви…