Лекцію для вчителів історії та карєзнавства з Дніпропетровської області, які підвищують кваліфікацію в Дніпровській академії неперевної освіти, прочитала методист академії, письменниця Еліна Заржицька.
Говорила про колег по перу, які творять в цьому регіоні, про те як важливо, щоб вчителі організовували з ними зустрічі, щод учні спілкувалися з авторами. Адже це заохочує і до читання, і до вивчення історії рідного краю, про яку згадують у своїх творах більшість поетів та прозаїків.
Мала нагоду бути на лекції та поспілкуватися з учителями письменниця і краєзнавець з Києва Тетяна Череп-Пероганич.
Український фільм «Міф» про оперного співака Василя Сліпака визнаний найкращою документальною стрічкою на фестивалі Figueira Film Art у Португалії.
«Дякую Португалії за таку нам дорогу, важливу перемогу, тому що в нашій країні вже п’ятий рік іде війна, і наш головний герой загинув на тій війні, хоча був досить відомим у світі оперним співаком… Він ішов на цю війну з любов’ю, з любов’ю до цієї країни, щоб любов перемагала зло, війну», – сказав режисер Іван Ясній під час вручення нагороди 2 вересня.
Він нагадав про засудженого в Росії українського режисера Олега Сенцова, який оголосив голодування в середині травня.
Стрічка «Міф» була створена за участі режисера Леоніда Кантера, який, за даними поліції, скоїв самогубство 4 червня 2018 року.
Навесні 2018 року побачила світ нова книжка «Теорія Всього (осінній сонетарій)» мелітопольця Олега Гончаренка – поета, прозаїка, волонтера, громадського діяча – члена Національної спілки письменників України, володаря численних всеукраїнських і міжнародних відзнак. До збірки ввійшли поезії багатьох років творчості.
Наголосимо, що кожну поезію збірки – від рядків про власне народження («Моголом справді я явився у майбуть, / бо й народивсь під постріли розстрільні: / в крові топили комсомольський бунт / тоді у Теміртау смерди пильні»), юність: «…Чернігів / у пам’яті задимлених снігах... / Там Бог мені (за вічність до відлиги!) / Десною й Піснею нашепотів: «Ти – птах…», молодість («В котельні заводській… / знов пив з небес я Бажана… Павличка… Стуса…»; «Тоді Чорнобиля іще не вичах чад /…/ Нарада молодих письменників… Ми р’яні /…/ «Молоді, та ранні!» / Я ж думаю у залі: «Ми – останні, / бо ранні десь під Крутами мовчать…»), зрілість («Знайшовши вказівний дорожній камінь, / вернувсь назад я і приніс нові пісні…») і до віршів його «золотого віку» («Хай буде, як буде – і з боєм не здамся ніколи! / Устану й піду на вітри і на кулі лихі… /…/ Я крикну, й коли уже ангелом в небі зависну: / «Щоб жити, потрібні Вітчизна, свобода і пісня!») – струменіє бажання бути зрозумілим співвітчизникам.
25-26 серпня 2018 року у рідному селі Івана Франка Нагуєвичах відбувся IV Всеукраїнський поетичний фестиваль «Карпатський Пегас» та вручення Премії Ордену Карпатських Лицарів. Дійство проходило на території парку та музею генія української нації за сприяння Національної спілки письменників України, Дрогобицької районної ради, Дрогобицької районної державної адміністрації, літературної агенції «Зілля», музею-садиби Івана Франка, громади села.
У неділю, 26-го серпня, поетичний фестиваль органічно влився у організований директором музею Богданом Лазоракометнофест, на головній сцені якого поруч із музикантами та фольклорними колективами виступали члени журі та переможці однієї з найпрестижніших поетичних премій України. Серед членів журі фестивалю – два лауреати Шевченківської премії, а саме Анатолій Кичинський (Херсон) та Петро Мідянка (Закарпаття).
Організаторами фестивалю є ГО «Сокіл» та ВОУ «Яворина» за підтримки КМДА.
Щоразу «Голосіївська криївка» збирає тисячі відвідувачів із різних куточків України, а також найкращих лекторів і музичних виконавців.Цьогоріч гостями «Голосіївської криївки» будуть MadHeads UA, Yurcash / Юркеш, StaryOlsa, Сокира Перуна, KHORS, Borshch, лідер гурту «Широкий Лан» Святослав Бойко, I MissMyDeath, FRAM та КОЛІР НОЧІ. Спеціальний гість фестивалю – найсильніша людина світуВасиль Вірастюк із показовою програмою від Федерації стронгмену України.
Олег Лишега. LaternaMagica (Чарівний ліхтар): немонтоване кіно. – Брустурів: Дискурсус, 2017. – 72 с.
Розумію, що рядовий читальник цікавиться передусім якістю різножанрових текстів, а не письменницькими рефлексіями з цього чи іншого приводу. Але мою свідомість сприймача пробуравлює одна непростість: збагнення того, що нормальне чтиво – виплід розмислів письмака, який нерідко є далеким від теми написаного. Та що вдієш, коли логіка буднів постійно підсовує такі «подарунки»? Чи не тому люблю перечитувати денники та мемуари літераторів, їхні спогади про зустрічі з цікавими людьми?
Але як не прикро, видань, котрі можна вважати своєрідним вступом до пізнання літератури, ще маємо недостатньо. Пригадується, що свого часу окремою книгою було оприлюднено бесіду між Лесею Мудрак і Юрієм Ковалевим.
Відоме творче подружжя – Тетяна і Сергій Дзюби стали лауреатами Міжнародної премії авторської пісні ім. Василя Симоненка. Їх відзначено за чудову пісню «Білі ангели». Музику на вірш Тетяни «Сніг лапатий – син слухняний віхоли...», перекладений багатьма мовами світу, створив Сергій. Проникливо та чарівно пісню «Білі ангели» співають Інна й Тетяна Чабан, переможці багатьох міжнародних і всеукраїнських мистецьких конкурсів та фестивалів.
Міжнародну премію авторської пісні ім. Василя Симоненка заснували громадські організації з Волині («Чумацький віз») і Придесення («Криниця») з метою популяризації в Україні і за кордоном справді талановитих сучасних українських пісень, які поєднують прекрасну, глибоку, милозвучну поезію та гарну, оригінальну мелодію, яка легко запам’ятовується.
Отож щиро вітаємо достойних лауреатів! До речі, зараз Сергій Дзюба готує до друку збірку зі ста своїх пісень «Примчу на білому коні», де будуть представлені як пісні на поезії Сергія (зокрема, створені разом із відомими композиторами), так і пісні на вірші українських і зарубіжних поетів, музику до яких написав Сергій Дзюба.
я ніколи не думав, що може ненависть так,
народившись нізвідки, щедро мене наповнити,
що побачу, як у польоті тривожно птах
не ухилиться від розбитої навпіл бомби – тине збирався ще вчора лишати усе, що мав,
і рушати кудись у болота, холодні схови,
до зруйнованих вщент будинків, де ще нема
аніяких запевнень, що їх відбудують знову.і сьогодні, ненавистю висічений по вінця,
кожне слово – червона смуга від батога,
я дивлюсь і не можу відвести погляд від місця,
де під ковдрою мала б бути твоя нога.
28 српня, у День величного Свята, у Львові у палаці Потоцьких, відбулася довгоочікувана зустріч з пані ГАЛИНОЮ КАВКОЮ, українською письменницею, медпрацівником, громадським діячем, президентом міжнародного благодійного фонду "Glory to Ukraine" (Клівленд, США).
Важко знайти слова, аби описати те хвилювання, яке переповнювало усіх присутніх при зустрічі з цією дивовижною Жінкою, яка є втіленням найкращих і найбільших людських чеснот. Доля пані Галини Кавки і її сім'ї нероздільно пов'язана з трагічними і водночас героїчними сторінками життя рідної Вітчизни. Її Батько віддав своє життя за волю України у нерівній боротьбі з московськими окупантами, невдовзі померла і Мати. Троє дітей-сиріт залишилися без жодних засобів до існування з клеймом ,,ворогів народу", так називала їх радянська влада. У важкі післявоєнні роки опікувалися сиротами дві тітки: одна інвалід І групи, а друга мала ще своїх п'ятьох дітей. Важка сирітська доля і душевний біль не зламала пані Галину, вона здобула фах медичної сестри, який дав їй можливість заробляти на життя не лише в Україні, але і за кордоном. За фахом пані Галина Кавка працює і сьогодні. Тридцять років минуло з тих пір, як пані Галина виїхала до США, але жодного дня велична Українка не забувала про рідну Вітчизну.