До Дрездена і його околиць мене покликали наукові та творчі інтереси і, звісно, чимала частка авантюризму, що підштовхує нас до пошуку пригод, але водночас є запорукою здійснення давніх бажань. Воротами до Європи стала Польща — пізньовечірньої пори західна українська сусідка зустріла нас якісними дорогами, першими вітряками, які виробляють електроенергію, охайними придорожніми ресторанами та вбиральнями. Межу з Німеччиною перетнули непомітно, без митниць — шенгенська зона об’єднала країни, зробила кордони прозорими. 

З погляду мандрівника 

Кожна людина має свого Вчителя. Я – не про школу. Просто життя завжди дає нам шанс, коли з’являється добродій – мудрий, цікавий, чуйний, у якого хочеться вчитися. Котрий поставився до тебе з розумінням, так вчасно допоміг, підтримав. Безкорисливо й людяно, тому що звик чинити по совісті, а не так, як накажуть. Ніколи не плив за течією, а боровся. Жив не для себе, а для людей. Був щирим і привітним, не скупився на добрі слова, навіть коли у самого на душі було важко. 

18 липня, у п’ятницю, лив дощ. То був не найкращий вечір для прогулянок, утім чимало дівчат знехтували дощем та калюжами й, прихопивши із собою величезну парасольку, кольорові олівці та ручки, а ще - гарний настрій завітали до нас о 19:00 - в затишне й атмосферне місце під символічною назвою "Самое доброе кафе". У найдобрішому кафе - найкраще сидіти вечорами й просто усміхатися... Це місце - надзвичайно затишне, дівоче і світле! Чи це завдяки білим стінам, котрі, здається, випромінюють сонце! Чи завдяки усміхненим людям, котрих там так багато!

Боже, гріхів без ліку, виявилась слабкою,
Стільки дурниць робила я за своє життя...
Але дозволь, Всевишній, погомоніть з Тобою,
Вислухай, дуже прошу, грішниці каяття.
Щиро шкодую, знаю, важко усе простити,
І розумію, Боже, я не одна така.
Стільки щодня проходить через дрібненьке сито,
Стільки прохань щоднини в грішного жебрака...
Я не для себе прошу, Господи милосердний,
Скільки мені там треба, вдячна за те що є.
Хай у народу мого віра у себе твердне,
Хай Україна в мирі долю свою снує. 

Ще кілька днів - і закінчиться гроза.
Припиниться призов до небесного батальйону,
І вже не загубиться жодна зірка,
І жодна куля не долетить
до середини Дніпра...
Тільки краплі крові густішатимуть,
вигранюючи святе
ймення України.

І материнські сльози
ще довго шукатимуть
запасних аеродромів...

Сергій Пантюк

Вони в музиці трохи більше, ніж три роки. Однак уже знайшли своїх поціновувачів. Їхні пісні розраховані на підготовленого слухача, який не сприймає примітиву. У них — поєднання музики і доброго тексту. Кожен із виконавців вносить новизну та оригінальність. На сьогодні сталий склад колективу — це його засновниця, бандуристка Олена Коссак та перкусист Тарас Приведа.

24 липня у Хмільнику з читачами зустрілася письменниця і поетеса Любов Сердунич. Ось, що сама вона розповідає про цю зустріч:

- Я сьогодні була щаслива! На запрошення інтелектуальної громадськости Хмільника та Хмільницької районної книгозбірні побувала на зустрічі з читачами...

Попри те, що тема засідання "Читацького кола" важка: "З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ" (про сучасні події), - засідання клубу було, як завше, цікавим і неповторним.

Виступ сестер Тельнюк на благодійній акції-концерті "Єдина країна" у Національному палаці мистецтв "Україна" 1 червня 2014 року
 

І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє
Тарас Шевченко
 

Представляємо фрагмент виступу УНІКАЛЬНОГО Подільського артиста Олександра Царука! 

Актор Хмельницького обласного театру ляльок, Заслужений артист України, лауреат першого Всеукраїнського фестивалю гумору й сатири імені Андрія Сови, лауреатом Нобельської премії. Створив образ Діда — ляльку, яка з гумором розповідає свої життєві історії.

Музичне оформлення Івана Пустового.

Хай все хороше, у що вірять захисники України, все, про що вони мріють, якомога скоріше втілиться у життя! Хай скоріше усі повертаються додому, повертаються живими і здоровими! Хай війни не знає Україна моя!

Дорога додому

Дорога додому з війни – мила серцю дорога.
У мріях про дім біль зникає і тане тривога.
І думка про рідних людей хвилює так душу.
Він чесно служив, він клятву свою не порушив!

Як хочеться цілому світові серце відкрити!
Любити як хочеться всіх, як хочеться жити!
Він ціну людського життя дуже добре вже знає…
Герої житимуть вічно… Вони не вмирають…