8 листопада в Колонній залі імені Лисенка Національної філармонії України відбувся чудовий конуерт циклу «Вечори української музики. Спадщина і сучасність» до 85-річчя від дня народження видатних, легендарних українських композиторів і педагогів, лауреатів численних премій Жанни Колодуб та Левка Колодуба. Все своє життя вони присвятили музиці. І що головне — досі творять її, аби вона звучала, представляючи рідну Україну на світових сценах.

Твори композиторів прозвучали під час концерту у виконанні Національного камерного ансамблю «Київські солісти» (художній керівник – народний артист України Олесь Ясько, диригент – народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Сіренко. Того дня на сцені плакали і сміялися скрипки, звучали фагот (Тарас Осадчий) і альт (Олександр Лагоша). 

Вишукане поєднання поезії і фортепіанної музики наживо створило камерну мистецьку атмосферу в одній із віталень Будинку вчителя в центрі Києва.

Для шанувальників творчості Лариси Петрової листопад несподівано наповнився теплом і затишком. Серед «осінніх днів оранжевих відтінків» звучали вірші Лариси Петрової в авторському виконанні та у виконанні Леоніда Нечипорука і Наталії Кудряшової. Вірші-роздуми, вірші-зізнання, вірші-відчуття, вірші-драми, вірші-«не схололі почуття»…

«Мелодія карпатської душі» — друга збірка поетеси Галинки Верховинки днями побачила світ у Чернівецькому видавництві «Друк Арт». 

Верховина – серце гуцульського краю, батьківщина багатьох талановитих людей. Серед них – самобутня поетеса, збирачка народного фольклору і карпатської старовини, українська берегиня Галинка Верховинка (Галина Яцентюк).

Дорогі навчителі, друзі та колеги! 

Посольство Королівства Бельгія в Україні, Редакція журналу іноземної літератури «Всесвіт», за підтримки Відділу поширення книжки та Міжнародного відділу Федерації Валлонія-Брюссель, Королівської академії французької мови та літератури Бельгії Національної спілки письменників України, Київського національного університету ім. Т.Шевченка
й Асоціації викладачів французької мови України

запрошують Вас на презентації спеціального бельгійського випуску журналу «Всесвіт», що відбудуться 16 листопада о 18 год. у конференц-залі Національної спілки письменників України (вул. Банкова, 2; 2 поверх), а також 17 листопада о 14.30 в Актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (бул. Шевченка, 14, 2 поверх) за участю відомих українських та іноземних культурних і громадських діячів, науковців, письменників, перекладачів і митців. 

* * *

Мінімум, що Бог зумів надати,
З перекису водню, клаптя вати
Для латань пришвидшених влучань.
В розгалуженні каналів жовчних
Бажано пересуватись мовчки.
Депозитний долар чи юань
Не зупинять каверзних ревізій,
Не відмінять записів у книзі
Заперечень, скарг і побажань.
Мулько від поточних публікацій.
На вершках жирують папараці:
Блоги, інтерв’ю, репортажі.

У цьому невеличкому місті я оселилася недавно, тому майже нікого ще тут не знаю. Відомо мені тільки те, що в затишному будиночку, наприкінці вулиці, мешкає сім’я чарівників, а про них розповіла мені моя кішечка Найда. Ви, мабуть, подивуєтеся звідки ж я знаю кошачу мову? Справа в тому, що усі казкарі розуміють мову звірів, птахів, рослин, дерев, комах та плазунів. Уміють чути, про що говорять гори, ріки, вітри, тумани, сонце та зорі. Здогадалися? Так-так, я - Казкарка. Тому вмощуйтесь зручніше та слухайте, що вам розкажу.

Якось прийшла моя кицюня з прогулянки, всілася на канапі й почала неквапливо розповідати де була й кого бачила. Усі знають, що кішки гуляють, як самі собі знають, коли хочуть і де хочуть. Отож моїми дальніми сусідами, з розповіді кицьки, виявилися тихі та мирні люди з несподівано-дивними іменами: дядечко Сон, тітонька Дрімота, бабуся Позіхота та двійко хлопчиків-близнюків Сонько й Дрімко. Казка моя сьогодні про них.

10 та 11 листопада в м. Жовква Львівської області пройде перший кінофорум під назвою «Кіномаршрут». «Він спрямований на залучення молоді до кінопроцесу. Програма фестивалю побудована таким чином, щоб можна було якнайповніше продемонструвати кожну ланку кіновиробництва. На майстер-класах фахівці розкриють професійні секрети режисури та поділяться тим, як знаходити фінансову підтримку для дебютних проектів», – зазначає  директор та засновник «Кіномаршруту» Олеся Новосад.

Тетяна Винник — громадський діяч, письменниця, журналіст, перекладач. Людина, яка приділяє багато уваги розвитку культури і суспільства не тільки сіючи добро і світло в своїх книжках, але й ініціюючи благодійні акції. Але про все більш детально в інтерв’ю з Тетяною спеціально для сайту ngo.zp.ua.

– На Запорізькій книжковій толоці ви презентували книжку «Прокинусь живою». Звідки така назва?

– Ця книжка була пророчою. Мені тільки нещодавно батьки сказали, що після моєї аварії лікарі говорили: аби з подібними травмами людину привезли місяців п’ять тому, то не врятували б. Війна навчила лікувати, адже у лікарні Мечнікова (Дніпропетровськ), де я лежала місяць, лікарі останні два роки борються за життя бійців. Бути живою, «прокинутись живою» – означає не втратити людської подоби. У цій книжці багато цитат зі Святого Письма, віршів про смерть і життя, про любов як чи не єдину форму буття, що сповнює це життя сенсом. Про виклик, який життя кидає смерті. Є переклади з англійської, болгарської та російської.

Випадковостей у житті не буває! Усе, що стається, має свій зачин, розвиток і мету. Навіть якщо мета не одразу очевидна, чи дорога до неї здається надто горбистою, або й взагалі вбачається дорогою в протилежний бік. Проте випадковостей у житті не буває – все закономірно! Місяць тому, призначаючи чергову дату поїздки в АТО (для мене – вже сьому), я цілком випадково назвала: 3 листопада. Як з’ясувалося згодом – день артилерійський військ. Якщо врахувати, що головною ціллю нашої поїздки була артилерійська частина, де командир – хмельничанин полковник Валерій Лесков, то можна лише порадіти тому, що хтось незримою рукою спрямовує нас на певні життєві повороти, заради спільної мети і майбутньої спільної перемоги.