Валентина Іванівна Матієнко (народилася 24 жовтня 1963 року в селі Шумилові Бершадського р-ну Вінницької області) — художниця.
Народилася в селянській родині. Батьки працювали в колгоспі: батько Іван Семенович Маляренко – в будівельній бригаді, мати Марія Трифонівна Маляренко (Мосендз) – в городній бригаді.
В дитинстві любила малювати, читати, досліджувати навколишній світ. В шкільні роки була незмінним редактором стінгазет. Навчання у Вінницькому педагогічному училищі, яке на той час було просякнуте духом творчості, дало дуже багато не лише в фаховому творенні, а й особистісному зростанні.
Доля закинула в місто Кривий Ріг, де разом з родиною прожила понад двадцять років. Декілька років працювала вихователем в дитячому садку, а в 1990-ті роки змінила педагогічний фах на економічний. З того часу багато років працювала в бізнесових структурах та аудиторській фірмі, де обіймала посади бухгалтера, головного бухгалтера, фінансового директора.
У 2005 році з'явилось непереборне бажання малювати. Навчання давалось складно, бо знайомих художників, які могли б надавати уроки, на той час не мала, то ж довелося опановувати все самотужки. Придбала підручники з малюнку та живопису, каталоги з репродукціями відомих українських музеїв, часто проглядала їх, але скрупульозно навчатись по підручнику не було часу, бо роботу не кидала, малювала лише у вихідні чи свята. Ось тоді й пожалкувала, що не вступала до художнього закладу. Проте, не зважаючи на всі труднощі та перепони в її художньому навчанні, жодного разу думка кинути малювання не приходила в голову, бо вірила – це те, що має робити.
У 2007 році з родиною повернулася до міста Вінниці. У 2014 році відбулася її перша персональна художня виставка, яку організував відомий художник Ф.В. Панчук, на той час директор музею М. Коцюбинського. З того часу почала брати участь в щорічних регіональних виставках «Арт-галера» у м. Вінниці та в загальних виставках в залі ВООНСХУ. З 2018 по 2021 рік були створені та відкриті ще чотири персональні художні виставки. Кілька останніх років живопис став для неї основним видом діяльності. Створює свої роботи в реалістичному жанрі, використовуючи техніки олійного та акрилового живопису. Малює пейзажі, квіткові композиції, натюрморти, проте найбільше любить квіти великих форматів, яскраві та ніжні, вишукані та прості. Постійно навчається, експериментує, шукаючи свій власний стиль.
В 2017 році доля звела з вінницькою поеткою та дитячою письменницею Галиною Рибачук-Прач, яка познайомила з поетичною когортою Вінниці. З цими людьми товаришують і понині. На прохання друзів-поетів створила графічні ілюстрації до їх збірок. Це був новий, проте цікавий літературно-художній досвід.
В 2018 році захопилася вивченням психології кольору, що дало поштовх до навчання на психологічних курсах «Практикуюча психологія» та «Арт-терапія» з отриманням відповідних сертифікатів. В 2019 році в приміщенні Бібліотеки-філії №1 м. Вінниці на волонтерських засадах проводила з дорослими групами людей заняття з арт-терапії. Винагородою за ті заняття були щасливі посмішки жінок-учасниць, тим більше, що деякі з них були переселенками й дуже потребували психологічної підтримки. Під час жорсткого карантину створила сторінку в фейсбуці «Арт-релакс», де активно веде онлайн заняття з арт-терапії, а також відновила заняття в приміщенні бібліотеки. Живопис та психологічне малювання дають впевненість в тому, що малювання та кольори справляють на людей дуже потужний цілющий вплив, а людині, яка цим займається – відчуття самореалізації.
В 2020 році почала вивчати та досліджувати історію свого краю, рідного села та власного родоводу. Ця робота вилилася в створення родового дерева та написання оповідок про життя українського селянства в минулі часи на прикладі свого роду.
Див. також: