Плаче скрипка за сном,
за розбитим об ранок скелястий,
за скляним,
за сакрально-солодким,
мов кожен початок,
тільки ж музику цю –
найвідчутніший відгомін щастя –
вже немає коли
і немає кому
помічати.

 

ЗМІНИТИ СТАТЬ

Змінити стать, солдатом стати,
не випускати зброю з рук –
про це вже думають дівчата,
війну сприймаючи як гру.

А хлопці граються ляльками,
Мовляв, до біса ця війна.
Немає зірки – гострий камінь
щоночі з неба світить нам.

 

ПРО ЧАС

Немає часу думати про час.
Розмок пісок в розгубленій клепсидрі.
Суворі стрілки віддають наказ
хвилинам – стати. Ті стають
безсилими.
І так вмирають. В тиші розтають.
З годин стікають, утікають хутко
піском секунд…
Але не в часі суть.
Лише у тому, щоб над часом бути.

Анна БАГРЯНА

http://maydan.drohobych.net