Українська красуня Sasha Ray справила враження на світ fashion-показом вишиванок.

Чарівна володарка титулу «Найкрасивіша жінка України» романтична співачка Sasha Ray напередодні Міжнародного жіночого свята організувала та провела за кордоном модний показ сучасних національних вишиванок. Захід пройшов у першому ресторані високої словянської кухні Vesna  в Дубаї, засновником і власницею якого є Олександра Вовченко, більш відома як Sasha Ray.

Для модного показу були запрошені українські дизайнери Varenyky Fashion та Олена Бурба, які представили для глядачів ОАЕ свої останні колекції одягу – сучасні українські вишиванки.

Видатний український письменник, Шевченківський лауреат, засновник та очільник популярного видавництва «Ярославів Вал», виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький – завжди жаданий гість на Придесенні. Адже надзвичайно цікавий автор та оповідач – слухати його розповіді можна годинами… Я прочитав усі його книжки. Цього року Михайлові Федотовичу виповниться сімдесят, але його енергії та інтелекту можна лише позаздрити! Тому зал у Чернігівському музеї М. Коцюбинського був переповнений. Однак ніхто не пішов до самого завершення дивовижної зустрічі – слухали, буквально затамувавши подих.

* * *

Ця жінка з волоссям чіпким, як сухе огудиння.
Розтрощують кроки хисткий напівсон передмість.
Роздерті підошви. Розбите шпичасте каміння.
Розмита дорога. Запізно отримана вість.

Ця жінка з обличчям вузьким, мов нагострене лезво
Чи сонця мазок на полотнищі тьмавім стіни.
Хоч вже шарудять падолисти жовтаві, а все ж бо
Відлунком закляклим ледь жевріє подих весни.

Ця жінка в долонях тримала півщастя, півсвіту.
І те поміж пальців зійшло в мовчазну каламуть.
У закутку протяг виводить плачливу сюїту.
У затінку мойри життєпис мінливий прядуть.

Ця жінка... А що в ній від мене? Лиш попіл, лиш покрив.
А решта – полуда, позлітка, слизька мішура.
Чому ж ти так ловиш в очах її вистиглий подив?
У віршах моїх чом її журавлина жура?

Мене звуть Олена ТАРАН. Мені – 19 років. Я – звичайна дівчинка, яка мріє про щось незвичайне. Навчаюся в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Філологічний факультет обрала невипадково – дуже хочу поєднати свою творчість із подальшою роботою. А сама я – з смт. Березна Менського району. Дуже люблю своє селище – тут я знаходжу натхнення буквально в усьому! Я трошечки незвичайна – дуже люблю філософствувати, просто обирати тему і говорити про те, що так болить. І вірші свої пишу через біль. 

 Поезія – дивовижна сила, яка дає людині можливість бачити прекрасне навкруги, відчувати себе дійсно потрібною у безмежному просторі Всесвіту, розуміти інших, щиро співчувати, радіти, допомагати, досягати мети, кохати, мріяти й сподіватися, любити рідну землю і людей. Про це – перша книжка віршів нашої юної талановитої землячки Галини Федоренко «Храм душі». Народилася вона в Чернігові. Закінчила ліцей № 15 із золотою медаллю. Переможець багатьох всеукраїнських, обласних, міських мовно-літературних конкурсів і предметних олімпіад. Зараз – студентка філологічного факультету ЧНПУ імені Тараса Шевченка. Поезією захоплюється з дитинства. Впевнена, що будь-яка людина, перш за все, має досконало володіти державною мовою та вивчати інші мови.

Старенька книга пилом припадала
У шафі з незапам’ятних часів,
Неначе спрагу світу тамувала, -
Я навмання її в хвилину ту відкрив.

До ночі в шрифт прадавній приглядався,
Пожовклі сторінки перегортав.
Я знать не знав, я сам не сподівався:
Мабуть не я, а Він мене шукав.

Окреслення у літер незнайомі,
Водночас - чистий і знайомий зміст.
Слова відверті в душу, наче спомин,
Лягали, мов письмо у чистий лист.

 Свято Міжнародного дня прав жінок і миру
в територіальному центрі ветеранів

Напередодні 8-го березня 2016 р. святково одягнені ветерани заповнили бар-висто прикрашений актовий зал територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради. А як же: сьогодні святкується один з улюблених празників чоловіків – Міжнародний день прав жінок і миру!

Музика та виконання - Тетяна Скомаровська,
Слова - Галина Рибачук-Прач.

18 лютого 2016 року відбувся круглий стіл «Мовна ситуація в Україні: оцінки стану та моделі змін», організований і проведений Інститутом української мови НАН України на відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Можливо, це перебільшення, але поезії Дмитра Мельниченка мені нагадують поетичну збірку  Івана Франка «Зів’яле листя» — одну з найчарівніших перлин української інтимної лірики. «Се тaкі легкі, ніжні вірші, з тaкою широкою гaмою чувствa і розуміння душі людської, що, читaючи їх, не знaєш, кому оддaти перевaгу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохaння і нaстроїв» — писав про «Зів’яле листя» інший відомий його сучасник Михайло Коцюбинський. Згадка про останнього не випадкова, адже Дмитро працює вченим секретарем Чернігівського літературно-меморіального музеї-заповідника М.Коцюбинського, а відтак знає і кохається у творчості обох класиків.