ТУҒАН ТЕЛ

Мин халҡымдың сәскә күңеленән
Бал ҡортондай ынйы йыямын,
Йыямын да — йәнле ынйыларҙан
Хуш еҫле бер кәрәҙ ҡоямын.

Шуға ла мин беләм тел ҡәҙерен:
Бер телдән дә телем кәм түгел —
Көслө лә ул, бай ҙа, яғымлы ла,
Кәм күрер тик уны кәм күңел!..

Халҡым теле минең — хаҡлыҡ теле,
Унан башҡа минең илем юҡ;
Илен hөймәҫ кенә телен hөймәҫ,
Иле юҡтың ғына теле юҡ!

Әсәм теле минең — сәсән теле,
Унан башҡа минең халҡым юҡ,
Йөрәгендә халҡы булмағандың
Кеше булырға ла хаҡы юҡ!

3 квітня, неділя, Початок о 19.00

Колонна зала  імені М.В.Лисенка Національної філармонії України (Володимирський узвіз,2).

– Національний камерний ансамбль «Київські солісти» 
– Художній керівник народний артист України Олесь Ясько 
– Диригент – Еркі Пехк (Естонія)

«Музичні діалоги. Україна-Естонія» – черговий концерт із серії міжнародних проектів «Київських солістів». Представляє музику  естонських композиторів – класиків та сучасників, а також «сучасних класиків» Бела Бартока та Такеміцу Тору із естонським диригентом Еркі Пехком.

Костянтин Крижицький. «Біля колодязя», 1900

 

Хіба хто відав півстоліття тому, що час піде проти годинникової стрілки, що переінакшиться весь наш світ. Що захиріють-захворіють села, що постаріють садки навколо таких же геріатричких хат, а джерельна вода в колодязях зробиться протухлою, бо їх давно не чистили…

Моя мати рано-вранці, розпаливши піч, поспішала по воду до одного з таких колодязів, де, здається, збиралося чи не все жіноцтво нашого кутка, і несла звідти на коромислі не тільки з двоє відер свіжої джерелиці, а й безліч сільських новин та, звісно, побрехеньок. А ми, малі пастушата, біля того колодязя в обід поїли корів, і вони смачно пили прохолодну вологу з довгого корита, до якого ми завзято наливали воду. 

Не так багато в Україні міжнародних конкурсів молодих літераторів, тому відроджений (після восьмирічної перерви) «Гранослов», став справжньою подією для письменників, видавців та всіх небайдужих до українського художнього слова.

Церемонія нагородження премії під патронатом Міністерства сім”ї, молоді та спорту, відбулася в Домі освіти та культури «Майстер клас», натхненницею, директором і координатором конкурсу була Леся Мудрак (секретар НСПУ по роботі з молодими авторами), її співмодератором виступив голова Київської організації НСПУ, відомий прозаїк Володимир Даниленко. Генеральним партнером – видавництво «Самміт-книга». Відновити конкурс важливо, а ще важливіше – його утримати!

Відкрили церемонію нагородження Міністр Кабінету Міністрів Ганна Онищенко та заступник Міністра молоді та спорту України з питань європейської інтеграції Микола Мовчан, директор видавництва «Самміт-книга» Іван Степурін , та дипломат, громадський діяч Вікторія Ліснича.

«Золотий кларнет» ‑ друга цьогорічна літературна премія Ігоря Астапенка, яку він отримав 28 березня 2016 за книжку «Щільник» (видавничий дім Дмитра Бураго. Київ – 2015). Перерва між перемогами ‑ два дні. Першою була «Гранослов». Під час церемонії дипломант «Гранослову» за перше місце у номінації «Поезія» Ігор Астапенко випромінював невимовну радість. Принаймні це помітно з фото сесії. А ось наступна поетична перемога заскочила Ігоря. Він був емоційно стриманий і зізнався, що вона стала для нього несподіванкою. Коли «батько» «Золотого кларнету» Вано Крюгер вручав Ігорю Астапенку нагороду: символ золотого кларнету – круглу медаль, яку прикріпив Ігорю на піджак, і пухкий конверт від Національної спілки письменників України, ‑ радості поет Астапенко не виказав. Чому, запитала, бо сиділа поряд з ним у ресторації з франц узькою кухнею. Він сказав, що слва його почала лякати. Друга нагорода стала сигналом, що з його поетичним натхненням щось коїться. «Три місяці вже нічого не пишу», ‑ зізнався. – «Тому випробування славою почалося».

Над Києвом мріє весна. Як і тисячі років тому, вона обіймає душі життєдайним теплом, дарує надію. У такий час хочеться вірити в добро, жити і творити. Літати  у обіймах мрій! Саме так назвала свій творчий вечір композитор, співачка, поетеса, член Національної Ліги композиторів України та Національної спілки театральних діячів України Олеся Сінчук.

Концерт відбувся 26 березня 2016 року  у чудовому залі Музею Лесі Українки. Відкрила святкове дійство народна артистка України Раїса Недашківська. Вона згадала першу зустріч з Олесею, її блискучу перемогу на конкурсі у Польщі, а потім їх дружбу та співпрацю творчого дуету. Після надихаючих слів видатної актриси Олеся повела слухачів чарівними стежками своєї творчості – у співучі краї веснянок, які линуть до нас крізь тисячоліття, закликають із вирію пташок, бринять у небі теплими вітрами…

«Безбатченки» – перший літературний твір письменника і журналіста з Чернігівщини Григорія Войтка.

Післявоєнні події, час безбатченків, село з усіма його радощами і прикрощами. Тільки прикрощів у книзі, точніше в житті головної героїні роману Оксани, значно більше, ніж чогось доброго і світлого. Зґвалтована ровесником, невдовзі стає матір’ю. Село не приймає її байстря, на кожному кроці робить боляче їм обом – знущання, плітки, заздрощі… Безбатченки проти безбатченка. Хоча ні, в селі всі знають, хто батько Оксаниної дитини. Знають, що безневинно вина. Але злі, ненависні зганяють на беззахисній всю свою лють.

Та не вдасться нікому вбити в Оксані людське. Витримає, виживе, переживе тих, хто робив їй боляче, віддячить добром і молитвою кожному, хто підтримував і допомагав. Ще й сина Івана навчить пробачати, навіть біологічному батьку, який його ще до народження відцурався. Не зразу, згодом. Але колись, вже дорослий чоловік, керівник великого підприємства, приїде на сільське кладовище, щоб прибрати батькову забур’янену могилу.

З 3 по 16 квітня в  Українському домі (вул.Хрещатик,2) відбудеться виставка образотворчого мистецтва, яка покликана продемонструвати киянам та гостям столиці кращі зразки майстрів сучасності та бувальщини нашої країни.

У програмі:

Традиційний живопис (Вутянов С., Зорко А., Зикунов П., Кохаль Н., Красна Т., Кулагін А., Лаврова Л., Левченко В., Мовчан В., Ольхов О., Ольхова М., Опалинський Р., Пилипенко І., Полтавець-Гуйда О., Поляков С., Попінова Г., Попінова О., Прохоров В., Свіжак О., Семенюк В., Скрипіцин С., Терновський Я., Франчук В., Хайдурова В., Храпачов О., Ягодкін Г. та ін.)

Визнані майстри сьогодення розкривають свій погляд щодо виховання свідомості громадянина, носія української національної ідеї, через призму мистецтва.

Класики ХХ століття (Глущенко М., Зарецький В., Красний І., Непийпиво В., Шишко С., Шовкуненко О. та ін.)

Їхні твори прищеплюють ідеї краси, естетики, вишуканого світоглядного сприйняття.

У наш час, коли весь світ захоплюється і схиляє голови перед незламністю сучасної героїні Надії Савченко, доречно згадати і величний зразок такої незламності з минулого. Адже саме такі зразки породжують, плекають і продовжують традиції українського патріотизму й сили духу в сьогоденні.

У квітні маємо згадати Лесю Паєвську, яку в нас мало знають, але яку знали в Москві і трагічну долю якої вирішили там же, де вирішують долю сучасної героїні.

8 квітня 1953 року з Москви наказали розстріляти українку і це було негайно виконане в Києві…  

Леся Паєвська – величний зразок посвяти Україні
(17.І.1908 – 8.IV.1953)

* * *

Наготував хокейну ключку,
Аби пограти у більярд – 
Нахабно, вишкірено, рвучко.
Найперша ціль – це сам удар.
А точність – фікція вторинна,
Бо на столі немає луз!
Таке не втямить ні тварина,
Ні штучний розум. Сажотрус
Прочистив би забиті лузи,
А не впихав у димарі
Дроти, зубила. Не вовтузив
Шляхів для тяги нагорі.
Більярдна ж сповнилася болем:
Назовні виходу нема!
Болячка зветься карамболем.